ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.10.2015 р. Справа №910/19470/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Нововолинський олійно - жировий комбінат "
До 1. Публічного акціонерного товариства " Перший український міжнародний банк "
2. Товариства з обмеженою відповідальністю " Модерн Бізнес "
Про визнання недійсним договору поруки від 27.02.2015 р. № 311-П
Суддя Пінчук В.І.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача - 1 Награбовський О.В. - предст.
Від відповідача - 2 не з'явився
Рішення прийняте 01.10.2015 р., оскільки у судовому засіданні 03.09.2015 р. розгляд справи відкладався відповідно до п. 1 ст. 77 ГПК України.
Обставини справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Нововолинський олійно - жировий комбінат " звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки від 27.02.2015 р. № 311-П, що укладений між публічним акціонерним товариством " Перший український міжнародний банк " та товариством з обмеженою відповідальністю " Модерн Бізнес "
Представник позивача у судове засідання двічі не з'явився.
Представник відповідача - 1 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача - 2 у судове засідання двічі не з'явився і відзив на позовну заяву суду не надав.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача -1, суд -
19.07.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю " Нововолинський олійно - жировий комбінат " ( позивачем ) та публічним акціонерним товариством " Перший український міжнародний банк " ( відповідачем - 1, банком ) був укладений кредитний договір № 311-П.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач - 1 зобов'язався надати позивачу кредит, а останній зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути його в повному обсязі в порядку та в строки, обумовлені цим договором.
Крім того, між позивачем та відповідачем - 1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору: № 1 від 25.05.2012 р., № 2 від 26.06.2012 р., № 3 від 31.08.2012 р., № 4 від 24.01.2013 р., № 5 від 15.01.2013 р., № 6 від 07.02.2013 р., № 6/1 від 15.02.2013 р., № 7 від 25.06.2013 р., № 8 від 25.07.2013 р., № 9 від 07.08.2013 р., № 9/1 від 14.11.2013 р., № 10 від 19.12.2013 р., № 11 від 03.02.2014 р., № 12 від 25.03.2014 р., № 13 від 25.04.2014 р., № 14 від 18.07.2014 р., № 15 від 25.11.2014 р. та № 16 від 27.02.2015 р.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 р. порушено провадження у справі № 904/6248/15 за позовом публічного акціонерного товариства " Перший український міжнародний банк " до товариства з обмеженою відповідальністю " Нововолинський олійно - жировий комбінат " та товариства з обмеженою відповідальністю " Модерн Бізнес " про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З матеріалів зазначеної справи позивачу стало відомо про те, що між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 був укладений договір поруки № 311-П від 27.02.2015 р.
За вказаним договором відповідач - 2 ( поручитель ) поручився перед відповідачем - 1 ( кредитором ) за виконання позивачем зобов'язань, що випливають із кредитного договору з додатковими угодами до нього в обсязі 100000,00 грн.
Як стверджує позивач у позовній заяві, останній не надав письмову згоду на укладення договору поруки № 311-П від 27.02.2015 р. і просить суд визнати вказаний договір недійсним.
Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме:
- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.
- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;
- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;
- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.
Суд вважає, що волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковим, а відтак у силу статей 203,215,553 Цивільного кодексу України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного між поручителем та кредитором боржника, а тому ПАТ " Перший український міжнародний банк " і не вимагало від позичальника відповідної письмової згоди на укладення договору поруки, а відповідачі не повідомляли позивача про його укладення, оскільки такий порядок не передбачений законом, а позичальнику було відомо про укладення договору поруки, оскільки спірний договір поруки укладався в один день з додатковою угодою № 16 від 27.02.2015 р. до кредитного договору.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
дата підписання повного тексту рішення 13.10.2015 р.
Суддя В.І.Пінчук