Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"08" жовтня 2015 р. Справа № 911/3839/15
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом приватного підприємства «Ярослав», м. Київ
до дочірнього підприємства «Рітейл Центр», Київська обл., м. Ірпінь
про стягнення коштів,
за участю представників:
позивача:ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.07.2015 року;
відповідача:ОСОБА_2, довіреність б/н від 30.03.2015 року;
У серпні 2015 року приватне підприємство «Ярослав» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (відповідач) про стягнення 49 814,72 грн. основного боргу та 165,62 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором №РЦ027826 від 07.11.2014 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.09.2015 року.
17.09.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 17.09.2015 року було оголошено перерву на 08.10.2015 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.11.2014 року між дочірнім підприємством «Рітейл Центр» (покупець) та приватним підприємством «Ярослав» (постачальник) було укладено договір №РЦ027826 (договір), згідно п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах. визначених цим договором прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.
Відповідно до п. 7.8. договору, загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.
Згідно п. 7.9. договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 60 (шістдесят) днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.
Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 року (п. 10.1. договору).
Судом встановлено, що позивач на виконання вимог п. 1.1. договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 50 782,86 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Факт прийняття товару за вказаними видатковими накладними уповноваженими представниками відповідача підтверджується довіреностями, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких відповідач не заперечує.
Тобто, підписані відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних видаткових накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати отриманого товару, оплативши товар частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 49 814,72 грн.
Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за договором №РЦ027826 від 07.11.2014 року у сумі 49 814,72 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором у вигляді боргу у сумі 49 814,72 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором від 07.11.2014 року №РЦ027826 у вигляді боргу у сумі 49 814,72 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальна сума 3% річних за спірним договором складає 165,62 грн., які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 165,62 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.
Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, кімната 5, код 38734018) на користь приватного підприємства «Ярослав» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код 21635240) 49 814 (сорок дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 72 коп. основного боргу, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 62 коп. 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено:13.10.2015 р.
Суддя Т.Д. Лилак