08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/35177/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддівОстровича С.Е.
Степашка О.І.
Федорова М.О.
секретаря судового засідання Мартиненко Г. В.
представник позивача Кеда А. В.
представник відповідача Лаврук В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, -
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у Богородчанському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року позов ПАТ «Укрнафта» задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Богородчанському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Богородчанському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ «Укрнафта» у задоволенні позову.
ПАТ «Укрнафта» подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Богородчанському районі.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ПАТ «Укрнафта» було подано до податкового органу податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, якими самостійно задекларовано грошові зобов'язання за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 року, які у встановлені законодавством строки позивачем не сплачені, у зв'язку із чим у останнього виник податковий борг.
ДПІ у Богородчанському районі відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України винесено рішення №1 від 04 лютого 2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платників податків, яким вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів.
На підставі вказаного рішення відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку позивача інкасові доручення від 06 лютого 2015 року №№13, 14, 15, загальна сума яких становить 58282329,14 грн.
.Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Приписами п. 95.1 - 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Тобто, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.
Відповідно до пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках:
- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Тобто, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:
1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;
2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;
3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.
Буквальний зміст пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань, тому, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно актів Токмацької ОДПІ від 03 лютого 2015 року №10657-20, Мелітопольської ОДПІ від 05 лютого 2015 року №391-20 проведення звіряння розрахунків за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, згідно яких у позивача обліковується переплата.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що у позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про стягнення коштів була наявна переплата зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, тобто існувало зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а отже у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з метою стягнення коштів.
Крім того, положеннями законодавства не визначена форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку передбаченому пунктом 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій також зазначено, що відповідачем не доведено відсутність зобов'язань держави щодо повернення ПАТ «Укрнафта» помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що рішення від 04 лютого 2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, отже є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Правила грошового обігу, використання платіжних інструментів встановлюються нормативно - правовими актами Національного банку України, які, відповідно до положень статей 3, 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є обов'язковими для всіх банків.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (пункт 4), а також здійснює банківське регулювання (пункт 8); регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками (пункт 6).
Згідно з пунктом 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 ) (далі - Інструкція №22), інкасовим дорученням (розпорядженням) визначається розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Відповідно до пунктів 12.1, 12.2, 12.4 Інструкції №22 органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно достатті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби. Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання на підставі рішення суду. Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.
Отже, приписами Інструкції №22 передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце за даних обставин спору.
Про відсутність в Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника такого органу, зазначається також в абзаці 4 листа Національного банку України «Роз'яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)» від 27 січня 2015 року №25-110/4833, роздруківка якого міститься в матеріалах справи.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що інкасові доручення від 06 лютого 2015 року №№13, 14, 15 оформлені відповідачем з порушенням встановлених вимог та на підставі протиправного рішення про стягнення коштів, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках ПАТ «Укрнафта».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрнафта».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров