"07" жовтня 2015 р. К/9991/74727/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.
Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,
розглянувши у письмовому провадження касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року по справі № 2а-1670/3115/12
за позовом ОСОБА_4
до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській
області, Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області,
Чутівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх
справ України в Полтавській області,
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Чутівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій щодо відмови в оформленні належності до громадянства України неправомірними та зобов'язання прийняти рішення щодо оформлення належності ОСОБА_4 до громадянства України та видати паспорт громадянина України.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року, позов задоволено частково.
Визнано дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_4 в оформленні належності до громадянства України неправомірними.
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області здійснити оформлення та видати ОСОБА_4 паспорт громадянина України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до Чутівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з клопотанням та надав відповідні документи, для вирішення питання щодо встановлення його належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України», які були направлені до ВГІРФО УМВС в Полтавській області для прийняття рішення стосовно клопотання позивача про встановлення або оформлення особи до громадянства України.
Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області 12 березня 2007 року відповідно до вимог частини 4 статті 90 Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006 «Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень» прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_4 Відмова мотивована тим, що надані позивачем документи не підтверджують фактів, з якими Закон України «Про громадянство України» пов'язує належність особи до громадянства України, оскільки було встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином іншої держави - Республіки Вірменія. Про вказані обставини позивача було повідомлено листом № 19/М-34 від 22 березня 2007 року. Належність ОСОБА_4 до громадянства Республіки Вірменія була встановлена відповідно до листа Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 1999 року, в якому міститься роз'яснення МСЗ Республіки Вірменія та Посольства Республіки Вірменія в Україні щодо визнання осіб громадянами Республіки Вірменія.
Для перевірки належності ОСОБА_4 до громадянства Республіки Вірменія ВГІРФО Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області 31 липня 2007 року направило до Посольства Республіки Вірменія в Україні запит. На вказаний запит з Посольства Республіки Вірменія в Україні № D-316/Соns/956 від 14 серпня 2007 року надійшла відповідь про те, що ОСОБА_4 є громадянином Республіки Вірменія.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є зокрема, особи, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2006 року було встановлено, що ОСОБА_4 станом на 13 листопада 1991 року проживав в Україні. Однак, згідно листа Посольства Республіки Вірменія в Україні №D-316/Соns/956 від 14 серпня 2007 року ОСОБА_4.є громадянином Республіки Вірменія.
Доказів того, що ОСОБА_4 не є громадянином Республіки Вірменія, суду надано не було, а отже у відповідача були відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_4 щодо встановлення або оформлення особи до громадянства України.
Враховуючи викладене, дії відповідачів щодо відмови ОСОБА_4 в оформленні його належності до громадянства України є правомірними і підстави для зобов'язання видати йому паспорт громадянина України відсутні.
В матеріалах справи наявна копія паспорту СРСР, згідно якої позивач як на момент звернення до відповідача з клопотання щодо встановлення або оформлення особи до громадянства України так і на момент розгляду справи судами прописаний у Вірменії.
Доказів того, що позивач мав намір змінити громадянство суду не надано.
Позивач хоча проживав на Україні станом на 13 листопада 1991 року, що підтверджено рішенням суду, однак не втратив постійного місця проживання у Вірменії.
Позивач став громадянином Вірменії згідно Закону Вірменії 1995 року, яким передбачено, що особа може виразити незгоду (відмову) з отриманням громадянства. ОСОБА_4 доказів того, що він відмовився від громадянства Вірменії суду не надав.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про громадянство України» подвійне громадянство не визнається.
Отже, на момент звернення до відповідача, у позивача відсутні достатні підтвердження, що він набув громадянство України і відповідно має право отримати паспорт.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у позові ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Чутівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій щодо відмови в оформленні належності до громадянства України неправомірними та зобов'язання прийняти рішення щодо оформлення належності ОСОБА_4 до громадянства України та видати паспорт громадянина України відмовити.
Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.