07 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/36783/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (Рокитнівське відділення)
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року
на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2012 року
у справі № 2а/1770/5552/2011
за позовом Публічного акціонерного товариства «Томашгородський щебеневий завод»
до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство «Томашгородський щебеневий завод» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2011 року № 0000352350.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ Рівненської області № 0000352350 від 08 липня 2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 772907,91 грн. (618326,33 грн. - за основним платежем, 154581,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Присуджено на користь ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2012 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі Сарненська МДПІ Рівненської області Державної податкової служби (Рокитнівське відділення), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Томашгородський щебеневий завод», посилаючись на те, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Сарненська МДПІ Рівненської області провела планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2011 року та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 286/23/01003414 від 23 червня 2011 року.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», в результаті чого ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» занизило податок на прибуток в частині несплати до бюджету авансового внеску за півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати законом, у сумі 618326,33 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що відповідно до показників фінансової звітності форми № 1 «Баланс» за 2009 рік ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» відобразило нерозподілений прибуток на кінець звітного періоду по рядку 350 (4) - мало нерозподілений прибуток у сумі 8244351,00 грн., з огляду на що було зобов'язане до 01 липня 2010 року нарахувати і сплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» неправомірно не нарахувало і не виплатило дивіденди з нерозподіленого прибутку минулих років на кінець звітного періоду (2009 рік) в розмірі 30% в сумі 2473305,30 грн. (8244351,00 грн. * 30% / 100%).
08 липня 2011 року Сарненська МДПІ Рівненської області (Рокитнівське відділення) на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000352350, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 772907,91 грн., у тому числі: 618326,33 грн. - за основним платежем, 154581,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорювань податкове повідомлення-рішення - без змін.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки нарахування та виплата дивідендів здійснюється виключно за рішенням загальних зборів акціонерів, тоді як таке рішення позивачем не приймалося.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.
Абзацом 1 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, обов'язок щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток покладаються лише на того емітента корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).
Як вбачається з протоколів загальних зборів акціонерів ВАТ «Томашгородський щебеневий завод» від 02 червня 2009 року та від 14 липня 2010 року, загальними зборами акціонерів товариства було вирішено розподіл прибутку (який виник за результатами роботи товариства за 2008 та 2009 роки) не проводити, а використати на розвиток виробництва та подолання наслідків кризи на підприємстві (арк. справи 57-60).
З огляду на те, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету суми авансового внеску є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що за відсутності такого рішення позивачем не були порушені вимоги підпунктів 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що вказує на безпідставність визначення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення порядку нарахування авансового внеску до бюджету.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0000352350 від 08 липня 2011 року.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Сарненської МДПІ Рівненської області Державної податкової служби (Рокитнівське відділення) підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2012 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (Рокитнівське відділення) залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна