06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/67673/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря: Іванова Д.О.
представників:
позивача: Близнюк А.В., Міщенко М.В.
відповідача: Муха С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року
у справі № 0870/10933/12
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Запоріжкокс») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права.
У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Запоріжкокс», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.
Крім того, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжкокс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року в сумі 7 329 752,00 грн., за результатами якої складено акт від 13.07.2012 року № 227/26-2/00191224.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 4 921 665,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 року № 0000300026, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 4 921 665,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 2 460 832,50 грн.
За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковим органом залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки контролюючого органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до вимог пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.3 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Запоріжкокс» на підставі господарських операцій з контрагентами було придбано сировину для виробництва власної продукції з метою її подальшої реалізації.
Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.
Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що здійснення продажу позивачем коксохімічної продукції за ціною, нижчою її собівартості обумовлено економічними та технологічними чинниками, оскільки зупинення виробництва призведе до знищення коксових батарей та припинення функціонування підприємства, що підтверджується копією листа УХІН від 29.03.2010 року № 06/634.
Крім того, слід зазначити, що висновки акту перевірки від 13.07.2012 року № 227/26-2/00191224 ґрунтуються на висновках іншої перевірки, які викладені в акті від 22.05.2012 року № 116/26-2/00191224.
Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду даної справи відповідач звертався з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 0870/9079/12, предметом розгляду якої була правомірність винесення податкових повідомлень рішень прийнятих на підставі акту від 22.05.2012 року № 116/26-2/00191224. Дане клопотання було задоволено та зупинено провадження у справі № 0870/10933/12 до набрання законної сили постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року у справі № 0870/9079/12.
Також встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року у справі № 0870/9079/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року скасовано податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі акту перевірки від 22.05.2012 року № 116/26-2/00191224.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до частини 2 статті 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Держаної фіскальної служби.
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Держаної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун