07 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/45934/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року
у справі № 2а-14721/11/2670
за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство «Квазар» (далі - позивач) звернулось до суду з позовами до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 травня 2011 року № 0000482330.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2012 року у задоволені позову було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2012 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000482330 від 19 травня 2011 року.
В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2012 року.
У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Квазар», посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Подільському районі м. Києва провела планову виїзну перевірку ПАТ «Квазар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 123/23-304/14314038 від 04 травня 2011 року.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з нарахованих дивідендів за 2009 рік в термін до 01 липня 2010 року в сумі 1515630,00 грн., з урахуванням статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» в частині нарахування і виплати дивідендів грошовими коштами у розмірі 30% нерозподіленого прибутку минулих років.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що відповідно до показників фінансової звітності станом на 01 січня 2010 року ПАТ «Квазар» відобразило нерозподілений прибуток минулих років у сумі 20208,4 тис. грн., з огляду на що повинне було до 01 липня 2010 року нарахувати та сплатити грошовими коштами дивіденди у розмірі 30% від вказаної суми нерозподіленого прибутку, а саме - 6062,52 тис. грн., а також внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток із суми дивідендів за 2009 рік, який становить 1515630,00 грн. (6062520,00 грн. * 25%).
19 травня 2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000482330, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України збільшила ПАТ «Квазар» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 1894538,00 грн., у тому числі: 1515630,00 грн. - за основним платежем, 378908,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що позивач неправомірно не нарахував і не здійснив виплату дивідендів з нерозподіленого прибутку за 2009 рік в розмірі 30%.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки нарахування та виплата дивідендів здійснюється виключно за рішенням загальних зборів акціонерів, тоді як таке рішення позивачем не приймалося.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.
Абзацом 1 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, обов'язок щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток покладаються лише на того емітента корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, загальні річні збори акціонерів (на яких повинно було вирішуватись питання стосовно розподілу прибутків і збитків товариства - оголошення у газеті «Голос України» № 154 (4904) від 19 серпня 2010 року) у 2010 році не відбулись у зв'язку недосягненням кворуму для проведення загальних зборів, що підтверджується протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Квазар» від 24 вересня 2010 року (арк. справи 60-62). На загальних зборах акціонерів ПАТ «Квазар» від 27 травня 2011 року було вирішено дивіденди за 2009 - 2010 роки не нараховувати, а залишок суми нерозподіленого прибутку минулих років направити до резервного капіталу товариства для подальшого використання на розвиток підприємства та покриття можливих збитків майбутніх періодів, що підтверджується протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Квазар» від 27 травня 2011 року (арк. справи 63-69).
З огляду на те, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету суми авансового внеску є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів, то колегія суддів вказує, що за відсутності такого рішення позивачем не були порушені вимоги підпунктів 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що вказує на безпідставність визначення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення порядку нарахування авансового внеску до бюджету.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна