Справа № 758/6933/15-а
07 вересня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Шаховніної М. О.,
при секретарі - Якимович К. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії,
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги мотивує тим, що він є громадянином України, до листопада 1997 року проживав за адресою - АДРЕСА_1, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Зазначив, що він досяг пенсійного віку, його загальний страховий стаж склав 33 роки 8 місяців 26 днів і згідно чинного законодавства він має право на пенсію за віком.
29 квітня 2015 року його представник за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, однак листом від 15 травня 2015 року УПФУ в Подільському районі м. Києва відмовило у призначенні пенсії, посилаючись на те, що необхідно надати документ, який підтверджує реєстрацію або фактичне місце проживання ОСОБА_1 на території України.
Посилаючись на те, що відмова відповідача є протиправною, просить визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Подільському районі м. Києва щодо не призначення йому пенсії за віком, зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсії за віком з 29 квітня 2015 року.
У судове засідання представник позивача не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с. 15).
Представник відповідача свого права на участь у судовому засіданні не використав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 13)
Суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності представника відповідача на підставі поданих доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 1997 року і на момент звернення із заявою про призначення пенсії, проживає в державі Ізраїль, однак, є громадянином України.
Між сторонами виник спір щодо правомірності призначення пенсії громадянину, який проживає за кордоном. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за № 1566/11846.
Право на соціальний захист громадян України закріплено статтею 46 Конституції України, та конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів за догляду за непрацездатними.
Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Судом встановлено, що позивач народився та проживав на території Україні за адресою: АДРЕСА_1 (знятий з реєстрації у 1997 році).
Позивач досяг пенсійного віку.
Загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 8 місяців 26 днів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4-5), а відтак відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має право на призначення пенсії за віком.
29 квітня 2015 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 2).
Листом від 15 травня 2015 року № 4311/06 УПФУ в Подільському районі м. Києва відмовило у призначенні пенсії, посилаючись на те, що необхідно надати документ, який підтверджує реєстрацію або фактичне місце проживання ОСОБА_1 на території України (а.с. 3).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі, як це встановлено ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Що позивачем і було зроблено.
У п. 16 Порядку зазначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсі), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Як встановлено ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №25-рп/2009 від 07.10.09 р. положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та згідно з його п. 2 втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зі змісту вищезазначеного рішення Конституційного Суду України вбачається, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про громадянство України" якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача про відмову у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення та призначенні йому пенсії за віком є незаконним, оскільки позивачем відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, надані всі необхідні документи, які підтверджують його право на отримання пенсії за віком.
Крім того, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсії за віком, згідно поданої заяви від 29 квітня 2015 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 24, 46 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про громадянство України", ст.ст. 44, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва протиправною щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 29 квітня 2015 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя М. О. Шаховніна