08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/21503/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої судді - Васильченко Н.В.,
суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 2а-2654/11/0970 за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника відділу контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області Шкредко Олександри Петрівни про визнання дій протиправними, -
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до заступника начальника відділу Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області - Шкредко Олександри Петрівни, в якому просила визнати протиправними дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час проведення ревізії безпідставно звинуватив позивача у вчиненні правопорушень, що завдали значних збитків підприємству.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії посадової особи Контрольно-ревізійного управління Івано-Франківській області - Шкредко Олександри Петрівни у наданні безпідставних висновків в довідці від 05 травня 2011 року «Ревізії фінансово-господарської діяльності у відкритому акціонерному товаристві «Укргідроенерго» в частині діяльності філії «Дирекція будівництва Дністровської ГАЕС» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року щодо визначення вини головного бухгалтера ОСОБА_1 в недоотриманні орендної плати та ненарахуванні орендної плати з дати передачі кранів в оренду згідно актів виконаних робіт форми КБ-2в. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року в справі № 2а-2654/11/0970. В задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та змінити рішення суду першої інстанції в частині не задоволення позовних вимог, задовольнивши позов повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності у ВАТ «Укргідроенерго» в частині діяльності філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.
За результатами даної перевірки складено довідку від 05.05.2011 року, в якій зафіксовано порушення норм законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме недоотримання орендної плати в сумі 2 579 857,75 грн., чим завдано збитків на вищезазначену суму. Крім того, вказаною довідкою встановлено, що порушення по недорахованих сумах оренди ТОВ «Дністер - СГЕМ» і ТОВ «Гідромехмонтаж» допущено головним бухгалтером ОСОБА_1, яка відповідальна за правильність нарахування орендної плати, а нарахування орендної плати проводилося не з дати передачі кранів в оренду, а з дати введення їх в експлуатацію, в той час коли крани використовувалися орендарем до введення їх в експлуатацію, що підтверджується актами виконаних робіт форми КБ-2в.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що головний бухгалтер ВАТ «Укргідроенерго» за своїми статутними та функціональними обов'язками не несе відповідальності за зміст та умови господарських договорів, які укладаються від імені ВАТ «Укргідроенерго».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Згідно положень п. 35 вказаного Порядку, результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу служби, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника. Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб служби та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.
Відповідно до п. 50 вищезазначеного Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки, викладені в акті ревізії, довідці, яким оформляються результати її проведення, ревізор робить за власним баченням обставин, що перевіряються, та дає їм відповідну оцінку. А отже висновки в акті перевірки є особистою думкою ревізора. Зазначений акт не є правовим актом індивідуальної дії оскільки не регулює суспільні відносини та не є обов'язковим для позивача, а є результатом дослідженням матеріальних об'єктів і явищ, які містять інформацію про діяльність об'єкту контролю. В зв'язку з чим, сам по собі, акт ревізії не може бути оскаржений, тоді як вжиття заходів, які здійснюються за результатами її проведення, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. Отже позивач, оскарженням дій ревізора з викладення висновків в Довідці ревізії, фактично, надає заперечення (зауваження) до проведення ревізії фінансово-господарської діяльності у ВАТ «Укргідроенерго» в частині діяльності філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року. Дії посадової особи Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області щодо внесення до акту ревізії тих чи інших відомостей не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх виникнення, зміни або припинення для позивача.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2- Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів дійшла думки, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального законодавства які б могли призвести до ухвалення неправильного рішення не встановлено. Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 2а-2654/11/0970 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: