28 вересня 2015 року м. Київ К/9991/37160/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012
у справі №0670/9643/11
за позовом Публічного акціонерного товариства «Україна»
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 21.07.2011 №0002372301.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Україна» з питання фінансово-господарських відносин з ТОВ «Девіком» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, за результатами якої складено акт №3362/23-1/00307230/0100 від 14.07.2011.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Україна» при придбанні товарів (сировини, матеріалів) від постачальника ТОВ «Девіком». Товар (сировина, матеріали) по вказаних товарах не був переданий в порушення ст. ст.662, 655 та 656 ЦК України. Перевіркою також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (сировини, матеріалів) у періоді з 01.04.2011 по 30.04.2011, які підпадають під визначення ст.185 ПК України, порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 495285,80 грн. за квітень 2011 року
Підставою для таких висновків стало твердження відповідача, що позивачем не доведено факт транспортування, отримання та використання товарів (сировини, матеріалів) від ТОВ «Девіком», також ПАТ «Україна» не доведено правомірність віднесення до податкового кредиту за квітень 2011 року суми ПДВ 495285,80 грн. згідно податкових накладних виданих ТОВ «Девіком». Висновок відповідача ґрунтується на тому, що при доставці товару автомобілем обов'язковим документом є товарно-транспортна накладна № 1-ТН.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2011 №0002372301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 495286,80 грн., в тому числі за основним платежем 495285,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Девіком» було укладено договір поставки від 29.07.2009 №290072009/1 про поставку пряжі бавовняної гребінної. 04.01.2010 між даними товариствами було укладено додаткову угоду про зміну договору поставки №290072009/1 від 29.07.2009, згідно умов якої асортимент та ціна на продукцію зазначаються у накладних на кожну окрему поставку, які є невід'ємною частиною договору. Право власності на продукцію переходить до покупця в підписання покупцем накладної, яка засвічує момент прийняття продукції. 01.04.2011 між сторонами укладено договір поставки № 01/04 строком до 31.12.2011 про поставку пряжі та інших товарів текстильної промисловості. Найменування, одиниця виміру товару, асортимент та ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, зазначаються у накладних на кожну окрему поставку, які є невід'ємною частиною договору.
Факт отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними № РН-0000542 від 01.04.2011 на суму 677714,69 грн., в т.ч. ПДВ 112952,45 грн. та № РН-0000740 від 29.04.2011 на суму 2404159,06 грн., в т.ч. ПДВ 400693,18 грн. Податковими накладними виданими ТОВ «Девіком» на кожну поставку пряжі бавовняної гребінної ИЕ 40/2: № 180 від 20.04.2011 на суму 43019,57 грн., в т.ч. ПДВ 7169,63 грн.; № 185 від 21.04.2011 на суму 135000,00 грн., в т.ч. ПДВ 22500 грн.; № 186 від 21.04.2011 на суму 25000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4166,67 грн.; 1№ 192 від 22.04.2011 на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; № 209 від 26.04.2011 на суму 180000,00 грн., в т.ч. ПДВ 30000,00 грн.; №240 від 29.04.2011 на суму 1970984,58 грн., в т.ч. ПДВ 328497,43 грн.; № 244 від 30.04.2011 на суму 677644,67 грн., в т.ч. ПДВ 112940,78 грн. Отримані товарно-матеріальні цінності, що відображені в податкових та видаткових накладних, оприбутковані позивачем, що підтверджується прибутковими ордерами № ПО/486 на суму 677714,69 грн., в т.ч. ПДВ 112952,45 грн. та № ПО/595а на суму 2404159,10 грн., в т.ч. ПДВ 400693,18 грн.
Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Факти, які б позбавляли правового значення конкретні, видані за здійсненою господарською операцією, документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.
На момент проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Девіком», контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г. Пилипчук
Ю.І.Цвіркун