08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/31562/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М.., Швеця В.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов'язки начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (далі - ГУ ВСП) полковника Харчишина Сергія Анатолійовича, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними,
У січні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії тимчасово виконуючого обов'язки начальника Військової служби правопорядку у збройних Силах України - начальника ГУ ВСП полковника Харчишина С.А. щодо видання наказу від 21.11.2012 року №347 «Про призначення службового розслідування»;
визнати незаконним і скасувати вказаний наказ;
визнати незаконними дії комісії Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, визначених вказаним наказом №347, по проведенню службового розслідування та складанню висновків в пункті 4 акту службового розслідування від 19.12.2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року провадження в даній справі в частині позовних вимог щодо визнання акту службового розслідування від 19.12.2012 року незаконним та його скасування закрито.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано і позов задоволено частково.
Визнано незаконними дії комісії Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, визначені наказом від 21.11.2012 року №347 «Про призначення службового розслідування» т.в.о. начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника ГУ ВСП полковника Харчишина С.А., по проведенню службового розслідування та складанню висновків в пункті 4 акту службового розслідування від 19.12.2012 року, яким на заступника начальника штабу Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України полковника Лаврова О.І. накладено дисциплінарне стягнення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цього суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наприкінці 2008 року начальником Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальником ГУ ВСП ОСОБА_3 на службовій нараді було оголошено завдання по освоєнню невикористання протягом року коштів, які треба направити на обладнання місць для несення оперативно-чергової служби, та одночасно було визначено завдання позивачу, а також помічнику начальника ГУ ВСП - начальнику фінансово-економічної служби ГУ ВСП та начальнику відділу матеріально-технічного забезпечення ГУ ВСП підготувати пропозиції щодо можливого використання коштів.
Помічник начальника ГУ ВСП - начальник фінансово-економічної служби ГУ ВСП підполковник ОСОБА_4 , доповів, що у такий стислий термін можлива закупівля обладнання тільки для підпорядкованих військових частин, які мають особисті фінансові рахунки та надав перелік цих частин, до яких відносився дисциплінарний батальйон.
На підставі цієї доповіді начальником ГУ ВСП генерал-майором ОСОБА_3 було прийнято рішення здійснити закупівлю майна для дисциплінарного батальйону. Одночасно ним було визначено завдання надати допомогу дисциплінарному батальйону щодо організації цих заходів. В подальшому даним питанням займались службові особи в межах своїх посадових обов'язків.
Позивач ОСОБА_1 на виконання розпорядження генерал-майора ОСОБА_3 зібрав необхідну інформацію із засобів масової інформації (Інтернет, газети, тощо) про можливих продавців майна, що планувалося до закупівлі, та довів про це підполковнику ОСОБА_4 , командиру дисциплінарного батальйону полковнику ОСОБА_5 та помічнику командира дисциплінарного батальйону - начальнику фінансово-економічної служби капітану ОСОБА_6 .
Участь ОСОБА_1 у підготовці договорів обмежилась передачею інформації між продавцем і керівництвом військової частини та інформуванням генерал-майора ОСОБА_3 з питань, пов'язаних із закупкою та встановленням обладнання, а тому посилання в акті перевірки на те, що позивач особисто оформлював документи на оплату не відповідають дійсності.
Генерал-майором ОСОБА_3 було визначено завдання ОСОБА_1 отримати майно та організувати його встановлення в ГУ ВСП.
Придбане за рішенням генерал-майора ОСОБА_3 майно було передано до ГУ ВСП і використовується за призначенням.
Під час отримання зазначеного майна на вимогу командира Дисциплінарного батальйону полковника ОСОБА_5 позивачем були підписані накладні, за якими він отримав майно від військової частини, яке в подальшому і було встановлено в ГУ ВСП.
Суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що з матеріалів розслідування відносно ОСОБА_1 не встановлено фактів приховування фактів нестач, незаконного отримання або витрат матеріальних засобів. Крім того, позивач немає ні обов'язків, ні повноважень щодо укладання договорів та не є розпорядником коштів і не може відповідати за їх використання (цільове чи не цільове), а тому посилання на порушення позивачем ч.ч. 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України є неправомірними.
Відповідно до ст. 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут) на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, може бути накладено лише визначені статутом дисциплінарні стягнення, які відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив їх накласти.
Прийняттю рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
Службове розслідування призначається виключно письмовим наказом командира (начальника), який встановив особу військовослужбовця та вирішив притягти його до дисциплінарної відповідальності.
Службове розслідування проводиться обов'язково за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Висновки щодо допущених військовослужбовцем порушень в обов'язковому порядку повинні підтверджуватися посиланнями на наявні докази (документи, письмові пояснення тощо), що обов'язково долучаються до акта (матеріалів) службового розслідування.
Акт службового розслідування перед поданням на затвердження посадовій особі, яка його призначила, підлягає обов'язковому погодженню з відповідним помічником командира з правової роботи (юрисконсультом). Після погодження помічник командира з правових питань (юрисконсульт) візує акт службового розслідування, (ставить свій підпис нижче підписів осіб, які проводили розслідування), а у разі непогодження - надає свої письмові заперечення, які обов'язково долучаються до матеріалів службового розслідування.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всупереч зазначеним правовим нормам законодавства порядок проведення службового розслідування відносно позивача було порушено.
В даному випадку службове розслідування було призначено і проведено не відносно конкретного військовослужбовця, а за фактом вчинення дисциплінарного правопорушення невизначеними посадовими особами і за відсутністю суб'єкта його вчинення, що суперечить ч. 1 ст. 85 Дисциплінарного статуту.
Висновки акту службового розслідування суперечать встановленим обставинам, оскільки зміст акту не містить обставин, що встановлюються під час службового розслідування: конкретні неправомірні дії військовослужбовця; наявність причинного зв'язку між неправомірними діями військовослужбовця та шкідливими наслідками, які настали після вчинення правопорушення; вимоги законодавства України чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено військовослужбовцем; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; ступінь вини позивача; умови та причини, що сприяли вчиненню правопорушення; час вчинення правопорушення.
В акті службового розслідування відсутні: обов'язкові при його складанні біографічні та службові дані військовослужбовця щодо якого проводилось службове розслідування; підстави щодо призначення службового розслідування; час, місце, суть порушення; обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність військовослужбовця чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; висновок щодо наявності чи відсутності в діях (бездіяльності) військовослужбовця складу дисциплінарного правопорушення та в чому воно полягало; акт службового розслідування не був погоджений з відповідним помічником командира з правової роботи (юрисконсультом) та не завізований ним. Т.в.о начальника Військової служби правопорядку - начальником ГУ ВСП полковник Харчишиним С.А. наказом № 347 від 21.11.2012 року «Про призначення службового розслідування» не включено до складу комісії безпосереднього начальника ОСОБА_1 - начальника штабу - першого заступника начальника ГУ ВСП полковника Криштуна І.Л.
Крім того, в акті службового розслідування не встановлено повне коло осіб, які сприяли вчиненню правопорушення, дії чи бездіяльність яких сприяли настанню шкідливих наслідків або створювали загрозу для їх настання.
Наявність численних порушень під час проведення службового розслідування підтверджується і повідомленням прокуратури Центрального регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 21.01.2013 року №06/173, у якому результатами перевірки прокуратурою матеріалів службового розслідування зазначено, що це розслідування проведено формально, вказано на численні порушення під час його проведення і зроблено висновок про неналежне виконання своїх службових обов'язків при проведенні вказаного службового розслідування їх безпосередніми виконавцями та безконтрольність керівного складу ГУ ВСП.
Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на те, що при виданні наказу №347 від 21.11.2012 року «Про призначення службового розслідування» були порушені вимоги Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року №82, а висновки, викладені в акті службового розслідування від 19.12.2012 року щодо вчинення позивачем порушень, є безпідставними і не ґрунтуються на встановлених фактичних даних.
Доводи касаційної скарги зроблених цим судом висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
В.В. Швець