08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/55988/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФ) до ОСОБА_4 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ГУПФ про визнання дій незаконними і зобов'язання поновити пенсію,
У січні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати дії відповідача по отриманню пенсії в розмірі 2217,03 грн. за листопад 2012 року незаконними та стягнути з ОСОБА_4 надміру виплачені кошти у вказаному розмірі.
Відповідач звернувся із зустрічним позовом, в якому просив визнати дії ГУПФ щодо припинення з 01.12.2012 року виплати йому пенсії за вислугу років незаконним, поновити із зазначеної дати виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року у відкритті провадження в частині визнання дій ОСОБА_4 по отриманню пенсії в розмірі 2217,03 грн. за листопад 2012 року незаконними відмовлено.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року позов ГУПФ задоволено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано і в задоволенні позову ГУПФ відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 до ГУПФ про визнання дій незаконними і зобов'язання поновити пенсію направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо реєстрації цього позову в автоматизованій системі документообігу.
В касаційній скарзі позивач ГУПФ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цього суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах МВС України в Одеській області, вислуга складає 22 роки.
Позивачем у червні 2012 року відповідачу було призначено пенсію за вислугу років як капітану міліції.
Наказом №907о/с від 1 листопада 2012 року ОСОБА_4 позбавлено спеціального звання капітана міліції в зв'язку із засудженням.
Згідно атестату ОСОБА_4 НОМЕР_1 про зняття з обліку йому було припинено виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та знято з обліку з 01.12.2012 року.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до норм ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванню», ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 1215 ЦК України стягнення надмірно сплачених сум пенсій передбачено лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, зокрема, зловживання з його боку (надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації).
Згідно п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зі змісту вище викладеної статті випливає, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові з огляду на те, що будь-яких зловживань з боку ОСОБА_4 при поданні документів на призначення або перерахунок пенсії не було.
Доводи касаційної скарги зроблених цим судом висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
В.В. Швець