ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16582/13-ц
провадження № 2/753/111/15
"29" вересня 2015 р.Дарницький районний суд м. Києва
у складі: головуючого-судді Шклянки М.П.
при секретарях Яківчук К.А., Калініченко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, суд,-
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 05.06.2008р. ОСОБА_3 позичив у нього будівельні ліса (рігелі та стійки) для будівництва власного житлового будинку у селі Любарці, Київської області. Усього ОСОБА_3 було позичено: стійки довжиною 4 метри у кількості 87 штук, стійки довжиною 2 метри у кількості 24 штуки, рігеля опорні довжиною 2 метри у кількості 180 штук. З метою забезпечити повернення переданих ОСОБА_3 будівельних лісів у встановленій кількості та на підтвердження укладання договору позики між ними на визначених умовах, відповідно до норм законодавства, була складена розписка. Відповідно до умов розписки, що містить істотні умови договору укладеного між сторонами, ОСОБА_3, зобов'язувався повернути будівельні ліса на вимогу протягом 10 днів, а у разі не повернення вказаних речей, ОСОБА_3 зобов'язався оплатити їх вартість по ринковій ціні на дату пред'явлення вимоги. 02.04.2013р., позивач направив відповідачу письмову вимогу повернути будівельні ліса у кількості, що були позичені. Жодної письмової відповіді позивачем отримано не було. В усній формі ОСОБА_3 було сказано, що більшості лісів у нього немає, а залишки він не має наміру повертати. Після усної розмови з ОСОБА_3, позивач подав заяву до міліції. У відповіді правоохоронних органів йому було повідомлено, що в даному випадку відсутні ознаки кримінального правопорушення. В той же час в ході перевірки встановлено, що у ОСОБА_3 дійсно зберігаються будівельні ліса, але наміру їх повертати власнику у нього немає. Вважаючи, що його права були порушені відповідачем він звернувся з вказаним позовом до суду, та просить стягнути з відповідача 62585,53 грн., в якості компенсації вартості речей за договором позики.
В судовому засіданні представник позивача, позивач вимоги позову підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що відповідач взагалі не укладав з позивачем ніяких договорів позики та не отримував від позивача ніяких лісів, а надана суду інформація та документи являються підробкою. Просили в позові відмовити, як в такому, що є надуманим та безпідставним.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені, родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш, як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Згідно ч.2 вказаної статті, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 05.06.2008р. ОСОБА_3 позичив у позивача ОСОБА_2 будівельні ліса (рігелі та стійки) для будівництва власного житлового будинку у селі Любарці, Київської області. Усього ОСОБА_3 було позичено: стійки довжиною 4 метри у кількості 87 штук, стійки довжиною 2 метри у кількості 24 штуки, рігеля опорні довжиною 2 метри у кількості 180 штук. З метою забезпечити повернення переданих ОСОБА_3 будівельних лісів у встановленій кількості та на підтвердження укладання договору позики між сторонами на визначених умовах, відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України, була складена розписка (а.с.3).
Відповідно до умов розписки, що містить істотні умови договору укладеного між сторонами, ОСОБА_3, зобов'язується повернути будівельні ліса на вимогу протягом 10 днів, а у разі не повернення вказаних речей. ОСОБА_3 зобов'язався оплатити їх вартість по ринковій ціні на дату пред'явлення вимоги.
Факт передання будівельних лісів у вказаній кількості були підтверджені також в судовому засіданні свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснили, що вказані ліса приблизно в 2007 році були привезені на будівельний майданчик ОСОБА_3 для використання їх в будівництві будинку.
Судом встановлено, що 02.04.2013р., за адресою реєстрації та проживання, ОСОБА_3 позивачем було надіслано письмову вимогу повернути будівельні ліса у кількості, що були позичені (а.с.4). Після усної розмови з ОСОБА_3, позивачем було подано заяву до міліції. У відповіді правоохоронних органів (а.с.5,6) позивачу було повідомлено, що в даному випадку відсутні ознаки кримінального правопорушення. В той же час в ході перевірки встановлено, що у ОСОБА_3 дійсно зберігаються будівельні ліса, які він взяв у іншої особи і ніякого боргу він перед ОСОБА_2 не має.
Відповідачем та його представником в судовому засіданні заявлялось, що відповідач у позивача ніколи не позичав вказані будівельні матеріали, а надана суду позивачем розписка являється підробкою, однак відповідних доказів на підтвердження підробки вказаного договору позики, тобто розписки відповідач не надав.
Висновком від 25.12.2014 року за результатами проведення судово-технічної експертизи розписки від імені ОСОБА_3, яка датована 05.06.2008 року встановлено, що підпис виконаний рукописним способом за допомогою пишучої ручки, вказана розписка піддавалась зовнішньому впливу, що не властиве для звичайних умов зберігання документів, однак встановити чи була виконана дана розписка шляхом монтажу не з використанням копіювально-множинної техніки не вбачається можливим. Також не можливо встановити відносну давність виконання розписки від імені ОСОБА_3 (а.с.116-123)
Вказані висновки були підтверджені в судовому засіданні експертами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були викликані в судове засідання за клопотанням сторони відповідача для роз'яснення їх висновку.
Тобто, вказаним висновком експертизи не було доведено можливість підробки розписки від імені ОСОБА_3, датованої 05.06.2008 року.
Ініційована відповідачем та його представником судово-почеркознавча експертиза на підтвердження того, що підпис виконаний не відповідачем проведена не була, в зв'язку з не оплатою стороною відповідача вартості проведення вказаної експертизи (а.с.172).
Судом достовірно встановлено, що розписка, яка міститься в матеріалах справи, підтверджує факт взяття ОСОБА_3 речей, а саме будівельних стойок та рігелей, що характеризуються родовими ознаками та кількістю, для власних потреб. Зважаючи на наявність розписки, яка є письмовим документом, що посвідчує укладання договору позики реального характеру, заперечення ОСОБА_3 про не отримання речей взагалі або у визначеній кількості, не можуть бути сприйняті судом як належні та допустимі докази.
Дана позиція Позивача підтверджена постановою Верховного суду України у справі за № 6-63цс13 від 18 вересня 2013р., а саме: письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, щодо повернення йому компенсації вартості речей за розпискою - договором позики є цілком обґрунтованими.
В той же час, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, оскільки, відповідно висновку судової товарознавчої експертизи від 17.01.2014 року (а.с.56-62), ринкова вартість на території України будівельного обладнання - ригельних лісів, зазначених в розписці від імені ОСОБА_3, датованої 05.06.2008 роком складає 44993,34, що значно менше суми яку просить стягнути позивач, і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, оскільки позов задовольняється частково, суд приходить до висновку, щодо стягнення з відповідачів судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст..1046,1047 ЦК України, постановою Верховного суду України у справі за № б-бЗцсІЗ від 18 вересня 2013р.,, ст.ст. 10, 23, 31, 60, 79, 88, 212, 215 - 218, ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, (ід.код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 44993 (сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 34 коп в якості компенсації вартості речей за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_3, (ід.код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме 4200 грн. вартість проведення експертизи та 444,36 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: