Справа № 752/10823/15-к
Провадження № 1-кп/752/716/15
30.09.2015 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 42015100000000694 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Черніїв Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл., українки, громадянки України, розлученої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої в силу ст. 89 КК України, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 , суд -
Обвинувачена ОСОБА_3 в невстановлений судом час з метою наживи та звідництва для розпусти створила місце розпусти. Для діяльності (функціонування) місця розпусти обвинувачена ОСОБА_3 , у вересні 2014 року, винайняла квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , обладнала квартиру охоронною системою, підібрала осіб жіночої статі до заняття проституцією та розмістила у мережі Інтернет оголошення із зображеннями оголених дівчат, у яких пропонувала послуги надання останніми сексуального характеру за грошову винагороду у розмірі від 800 грн. до 3000 грн. за годину послуг, зазначивши свої номери телефонів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , та розподілила умови наживи від надання сексуальних послуг, оговоривши що вона буде отримувати п'ятдесят відсотків отриманої винагороди з кожної повії за надання послуг інтимного характеру, інші п'ятдесят - це винагорода повіям та затрати по утриманню квартири.
Після чого, приблизно через 2 тижні, як їй на робочий телефон, що був нею викладений в Інтернеті зателефонували співробітники Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУМВС України в м. Києві та повідомили про необхідність платити кошти за те, щоб мати можливість працювати та не мати проблем із міліцією, та домовились про зустріч, під час якої задля убезпечення викриття діяльності створеного місця розпусти ОСОБА_3 дійшла згоди із співробітниками Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУМВС України в м. Києві, у тому числі із заступником начальника відділу вказаного управління ОСОБА_6 , що останні, використовуючи своє службове становище, будуть забезпечувати умови для безперешкодного функціонування організованого ОСОБА_3 місця розпусти, тобто безпосередньо будуть сприяти зайняттю проституцією у вказаному місці розпусти, факти діяльності (функціонування) цього місця розпусти документувати не будуть, заходи по притягненню осіб, які займаються проституцією у ньому, до адміністративної відповідальності упереджатимуть.
При цьому ОСОБА_6 (матеріалами відносно якого виділені в окреме провадження), ОСОБА_7 (якого 24.09.2015 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 303, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 302, ч. 28 ч. 2 ст. 302, 70, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки) та ОСОБА_3 за невстановлених обставин та у невстановленому місці, оговорили суму грошової винагороди, яку остання повинна сплачувати за забезпечення зайняття проституцією у АДРЕСА_2 , тобто у місці розпусти, створеному ОСОБА_3 , домовившись, що вона щомісячно буде сплачувати ОСОБА_6 та іншим співробітникам УБПЗТЛ 1000 доралів (в еквіваленті 15 грн. 40 коп. за 1 долар) будуть у безготівковому розрахунку за покупку годинника на зазначену суму на сайті, який їй дали, а також додатково 1000 доларів США «на руки» особисто ОСОБА_6 , які йому буде передавати ОСОБА_7 . Натомість ОСОБА_3 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пообіцяли, що безпосередньо спільно з іншими співробітниками УБПЗТЛ ГУ МВС України у м. Києві будуть здійснювати дії, спрямовані на забезпечення зайняття проституцією у квартирі АДРЕСА_3 та будуть гарантом безперешкодного надання повіями інтимних послуг за цією адресою.
У період з вересня 2014 року по 27.03.15 включно, ОСОБА_3 кожного місяця передавала ОСОБА_7 для передачі ОСОБА_6 1000 доларів США та купувала годинник на сайті вартістю еквівалентній 1000 доларів США (в еквіваленті 15 грн. 40 коп. за 1 долар) та неодноразово, безперешкодно вчиняла звідництво з метою наживи осіб чоловічої статі, які бажали отримати послуги інтимного характеру, із повіями, які нею були підібрані для надання сексуальних послуг у місці розпусти у квартирі АДРЕСА_3 , зокрема, 27.03.15 р. звела повію на ім'я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з чоловіком на ім'я ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якому повія Данієль надала послуги сексуального характеру отримавши за це 3500 грн., 50% з яких повинна була передати ОСОБА_3 .
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 визнається винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України, а саме у створенні та утриманні місця розпусти, у звідництві для розпусти, вчиненого з метою наживи.
Допитана в ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, підтвердивши обставини викладені в обвинувальному акті та показала суду про те, що вона наприкінці вересня 2014 року вирішила займатись звідництвом для розпусти з метою наживи у зв'язку із важким матеріальним становищем, оскільки розлучилась із чоловіком. Для цього вона створила місце для розпусти за адресою: АДРЕСА_2 , а саме, наприкінці вересня 2014 року зняла вказану трикімнатну квартиру, встановила сигналізацію, знайшла двох повій одну звали Данієль, ім'я іншої вона не пам'ятає, з якими домовилась, що вони будуть там жити, займатись проституцією, 50% від заробітку будуть залишати собі, а 50 % віддавати ОСОБА_3 , та розмістила в Інтернеті оголошення із двома номерами телефонів про надання сексуальних послуг. Після чого, через 2 тижні їй зателефонували на якийсь із номерів зателефонували співробітники Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУМВС України в м. Києві та повідомили про необхідність платити кошти за те, щоб мати можливість працювати та не мати проблем із міліцією та вона домовилась про особисту зустріч. Хто саме тоді їй дзвонив, чи ОСОБА_6 , який як їй потім стало відомо був працівником УБЗПТЛ ГУ МВС України в м. Києві, чи ОСОБА_7 , який представлявся їй як особою, яка раніше працювала в УБЗПТЛ ГУ МВС України в м. Києві вона не пам'ятає. Потім під час зустрічі вони обговорили, що вона може утримувати місце розпусти, а вони зі свого боку будуть прикривати її діяльність та у неї не буде проблем, для цього вона повинна першого числа кожного місяці у безготівковій формі переводити гроші у сумі 1000 доларів США (в еквіваленті 15 грн. 40 коп. за 1 долар) віртуально за купівлю годинника цієї вартості на сайті, який їй хтось із них написав на папірці, та 1000 доларів США «на руки» ОСОБА_6 . За період з вересня 2014 року до березня 2015 року, тобто до її затримання співробітниками міліції, вона кожного місяця купувала годинник вартістю 1000 доларів США та передавала ОСОБА_6 через ОСОБА_7 1000 доларів США. За вказаний період у неї та її повій не було проблем із міліцією, нікого не затримували, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягали, дівчата в свою чергу надавали послуги сексуального характеру за гроші, які ділили із ОСОБА_3 навпіл. Щиро розкаялась у вчиненому, просила суд суворо не карати, зауважила, що сприяла слідству та розкриттю злочину.
За згодою сторін згідно ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів, як показання свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин кримінального провадження, оскільки обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини ніким не оспорюються.
Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченої та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують її особу.
При обранні міри покарання ОСОБА_3 суд враховує наступні обставини кримінального провадження: ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення; особу обвинуваченої, яка на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше хоч і не судима в силу ст. 89 КК України, проте була засуджена за аналогічний злочин.
Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, а саме тяжким матеріальним становищем, як зазначив захисник, суд не визнає пом'якшуючою покарання обставиною, у зв'язку із тим що це суперечить встановленим судом обставинам, зокрема тому, що на зняття квартири, встановлення сигналізації, розміщення реклами сексуальних послуг в Інтернеті, підшукування повій у ОСОБА_3 кошти знайшлись, отже створила та утримувала вона місце розпусти лише виключно з метою наживи, а не у зв'язку із важким матеріальним становищем та розлученням із чоловіком.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України є щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для застосування ст. 69 КК України, та надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_3 можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 302 КК України у виді позбавлення волі та із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Питання щодо процесуальних витрат вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, -
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2(два) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_3 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Стягнути з засудженої ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів відповідно до висновку експерта № 147/ікт від 20.05.15 у сумі 2954,56 грн., та висновку експерта № 126/ікт від 12.05.15 у сумі 5170,48 грн.,
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1