Провадження № 11-сс/793/468/15 Справа № 696/1455/15-к Категорія: ст.ст. 303, 304 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
слідчої ОСОБА_7
скаржниці ОСОБА_8
.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Камянського районного суду Черкаської області від 22.09.2015 року, якою відмовлено у задоволенні її скарги про скасування постанови слідчого від 07.09.2015 року про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.1 КК України, колегія суддів,
Згідно ухвали слідчого судді ОСОБА_8 звернулася зі скаргою до суду про скасування постанови слідчого від 07.09.2015 року про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_9 .
В обґрунтування своїх вимог скаржниця послалася на те, що слідчий в постанові про закриття кримінального провадження вказав, що ОСОБА_9 вже притягувався до кримінальної відповідальності за ті ж самі дії, тому не може бути притягнутий за це саме двічі.
Однак це не відповідає дійсності, оскільки він був притягнутий до кримінальної відповідальності за розкрадання лише ворохоочисника, а відносно іншого майна, яке він розтратив і привласнив, рішення не приймалося. Вона не могла захистити свої права, тому що її не визнали учасником процесу.
Крім цього, в постанові зазначено, що вона, ОСОБА_8 зверталася до ОСОБА_9 , щоб він забрав її майно. Однак, це не відповідає дійсності і нічим не підтверджено. Слідчий також зазначив, що між скаржницею і ОСОБА_9 склались цивільно-правові відносини. У такому разі їй не зрозуміло за що ж все таки ОСОБА_9 притягувався до кримінальної відповідальності і справа була закрита з нереабілітуючих підстав і він це рішення не оскаржував.
Суд відмовив скаржниці ОСОБА_8 в задоволенні її скарги, посилаючись на те, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 склалися цивільно-правові відносини. Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що частина майна знаходиться на збереженні, однак ОСОБА_8 не бажає його забирати.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки слідчий зазначив дані, які не відповідають дійсності і нічим і ніким не підтверджені.
Так, згідно договору оренди майна ОСОБА_9 брав на себе обов'язок проводити капітальний та поточний ремонт основних засобів (тобто переданого йому в оренду майна), зберігати його та передати власнику в належному стані після закінчення договору оренди.
Після закінчення договору оренди ОСОБА_9 не лише не передав майно власнику, а розукомплектував його та допустив його розтрату і привласнення.
Нічим не підтверджено і те, що вона нібито дала згоду ОСОБА_9 , щоб нібито він забрав її майно.
Не відповідає дійсності те, що між нею - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 склалися цивільно-правові відносини, оскільки вона з ним ніякої угоди не укладала.
Розглядаючи скаргу на постанову слідчого суд поверхово віднісся до дослідження обставин справи і відмовив їй у задоволенні скарги, не мотивувавши своє рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення скаржниці ОСОБА_8 в підтримку своєї апеляції, думку прокурора та пояснення слідчого про залишення апеляційної скарги ОСОБА_8 без задоволення, перевіривши та обговоривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевірені матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд побудував своє рішення без будь-яких доказів, належним чином не з'ясував обставини справи та не мотивував своє рішення, тому таке рішення підлягає безумовному скасуванню з постановленням нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів виходить з того, що органи досудового розслідування в порушення вимог ст.ст.84,91-94 КПК України провели розслідування однобоко, належним чином не з'ясували обставини справи, поклали у висновок про закриття справи лише пояснення підозрюваного.
Колегія суддів вважає, що пояснення скаржниці ОСОБА_8 заслуговують уваги.
Так, органами досудового розслідування не встановлено місце знаходження належного скаржниці майна, його укомплектованість та придатність для користування. Як органи досудового розслідування, так і суд зазначили, що майно знаходиться на збереженні, однак нібито скаржниця не бажає його забрати. Однак, ці дані нічим не підтверджені, що підтверджує законні вимоги ОСОБА_8 .
Якщо майно відсутнє або розукомплектоване, то з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст.1192 ЦК України).
Не обґрунтованим є посилання органів досудового розслідування і суду на те, що між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 склалися цивільно-правові відносини, оскільки будь-якої попередньої угоди між сторонами укладено не було.
Встановлено, що ОСОБА_8 має право власності на майно в порядку спадщини. Після закінчення договору оренди спірного майна, ОСОБА_9 не повернув його законному власнику і як вбачається із матеріалів справи - незаконно розпорядився його частиною, а частину розукомплектував.
Неправильним є посилання органів слідства на те, що ОСОБА_9 вже притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 191 КК України і не може двічі бути притягнутий до відповідальності за ті ж самі дії. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_9 притягувався до кримінальної відповідальності за розтрату ворохоочисника, вартість якого, до речі, до цього часу потерпілій не відшкодував. Якщо встановлено, що особа винна у розтраті або привласненні іншого майна, то за законом вона може бути притягнута до відповідальності за тією ж нормою закону і це не може вважатися, що вона притягується нібито незаконно двічі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що органи досудового розслідування належним чином не з'ясували обставини справи, висновки побудували на доводах, які нічим не підтверджені, не взяли до уваги докази потерпілої, які істотно впливають на встановлення істини в справі і прийняли не обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження.
Така постанова слідчого підлягає також до безумовного скасування з направленням справи прокурору. Прокурора слід зобов'язати відновити розслідування в справі, належним чином провести досудове розслідування і прийняти законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволити.
Ухвалу слідчого судді Камянського районного суду Черкаської області від 22.09.2015 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_8 про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження - скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Постанову слідчого від 07.09.2015 року, якою закрито кримінальне провадження за ст.191 ч.1 КК України скасувати та зобов'язати прокурора відновити досудове розслідування в справі і прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :