06 жовтня 2011 р. Справа № 65241/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Заверухи О.Б., М.П.Кушнерика ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Хмельницького оружного адміністративного суду від 28 травня 2009 року у справі за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за належне до видачі речове майно,
Військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 21.04.2009 року звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 грошову компенсацію за належне до видачі речове майно в сумі 4 475,77 гривень.
Постановою Хмельницького оружного адміністративного суду від 28 травня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невидане речове майно в сумі 4 475,77 гривень.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Хмельницького оружного адміністративного суду від 28 травня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 вказує, що судами порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, не враховано Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не взято до уваги положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 листопада 2006 року його. звільнено з військової служби у запас.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 про одержання компенсації замість речового майна від 08 листопада 2006 року № 121 ОСОБА_1 не видано речове майно на суму сумі 4 475,77 грн.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.
З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України»(в редакції до 01 січня 2007 року), якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Закон не передбачав отримання грошової компенсації замість речового та продовольчого забезпечення.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.
Постанова набула чинності в день її прийняття.
Тобто грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року та з 28 жовтня 2004 року.
Таким чином, на день підписання наказу про звільнення з військової служби в листопаді 2006 року позивач мав право на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна в порядку, встановленому Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 , 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького оружного адміністративного суду від 28 травня 2009 року у справі №2а-4457/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді О.Б. Заверуха
М.П.Кушнерик