25 жовтня 2011 р. Справа № 36081/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - ОСОБА_1,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д. М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Ужгороді Закарпатської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-
10 листопада 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Ужгороді Закарпатської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни» за 2008 - 2009 роки, посилаючись на те, що він є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», окрім того посилаючись на ст.6 цього Закону, вказує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2010 року у справі №2а-3181/10 заявлений позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м.Ужгороді Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 10 травня 2010 року по 29 грудня 2010 року.
Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України у м.Ужгороді Закарпатської області, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вказує на те, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Окрім того, скаржник посилається на те, що відповідно до ст.7 Закону №2195-IV передбачається, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Розпорядником Державних коштів України відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є Міністерство фінансів України та Державне казначейство України. Просить застосувати строк звернення до адміністративного суду.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачу по справі, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії Управлінням Пенсійного фонду України у м.Ужгороді Закарпатської області за віком.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.
Оскільки, позивач звернувся до суду із позовною заявою лише 10 листопада 2010 року, що стверджується реєстраційним штампом суду (а.с.6), а позовні вимоги заявлені ним лише по 31 грудня 2009 року, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, а адміністративний позов слід залишити без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти ухвалу про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, ст. 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, п.4 ст. 202, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Ужгороді Закарпатської області - задоволити частково, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2010 року у справі №2а-3181/10 - скасувати та постановити ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Ужгороді Закарпатської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» - залишити без розгляду.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський