11 жовтня 2011 р. Справа № 51541/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого Довгополова О.М.,
суддів: Святецького В.В., Глушка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 17 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та здійснити виплату недоплачених коштів, -
02 березня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії відповідача щодо відмови провести перерахунок пенсії неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 50, п.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.2005 року по даний час.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 17 травня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсій та зобов'язано провести позивачу нарахування та виплату недоплаченої суми державної та додаткової пенсій за період 01.01.2005 року - 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року здійснювати подальшу виплату у відповідності до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт не погоджується з винесеною постановою суду, вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 6, 19, 95 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 159, 161 КАС України , ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку скасування постанови суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з посвідченням серії А № 111715 від 17.12.1998 року позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІ групи інвалідності по ЧАЕС.
На звернення позивача про проведення перерахунку державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону № 796 - ХІІ відповідачем у такому відмовлено.
З такими діями відповідача колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796 - ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.ст. 54, 50 Закону № 796 - ХІІ розмір державної пенсії для позивача не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за період 01.01.2005 року-01.09.2010 року.
Враховуючи наведене, а також підтверджене довідкою відповідача здійснення виплат позивачеві пенсій за період з 02.09.2010 року проведено у розмірах, менших, ніж встановлені Законом № 796 - ХІІ. Колегія суддів вважає, що право позивача у зв'язку з наведеним є порушеним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з цієї дати по 17.05.2011 року (по дату винесення рішення судом першої інстанції).
Неврахування наведеного є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання про базову величину, з якої повинен обчислюватися розмір пенсій, судом першої інстанції правильно враховано відсутність у законодавстві інших правил визначення розміру мінімальної пенсії за віком, крім передбачених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому врахування положень останнього при ухваленні рішення є обґрунтованим.
Отже, скарга задовольняється частково.
Керуючись статтями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 2, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова задовольнити частково, постанову Сихівського районного суду м. Львова від 17 травня 2011 року у справі № 2-а-485/11 - скасувати. Позовні вимоги за період 01.01.2007 року-01.09.2010 року залишити без розгляду.
В решті прийняти нову постанову.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період 02.09.2010 року - 17.05.2011 року з урахуванням виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.В. Святецький
ОСОБА_2