29 вересня 2011 р. Справа № 2697/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Ніколіна В.В., Заверухи О.Б.,
за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2009 року у справі за позовом Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання нечинним та скасування рішення,
Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І.Франка 13.10.2009 року звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним і скасувати рішення №202 від 16 липня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині стягнення 47 792,16 гривень та штрафу в сумі 95 584,32 гривень.
В позовних вимогах зазначає, що є закладом освіти державної фори власності і видачу дипломів про вищу освіту за рахунок коштів осіб, які їх отримують, передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 133. Вартість диплому у розмірі 35,04 грн. була визначена виробником дипломів, а тому університет мав правові підстави для стягнення вартості дипломів зі студентів, які їх отримували, а відтак рішення відповідача про застосування економічних санкцій є неправомірним.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І.Франка оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що , приймаючи оскаржуване рішення, суд не застосував правові норми, які регулюють спірні правовідносини, а тому прийняв неправильне рішення.
Дрогобицький державний педагогічний університет імені ОСОБА_1 є бюджетною установою - закладом освіти державної форми власності, і у відповідності до листа Міністерства освіти і науки України за № 12/3-977 від 08.12.1999 року утримується за рахунок Державного бюджету та підпорядковується Міністерства освіти і науки України.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Згідно з п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та закону про Державний бюджет України. Крім того, Бюджетним кодексом України (п. 8 ст. 7) затверджений принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу будь-які зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення. За нецільове використання бюджетних коштів передбачено кримінальну відповідальність.
Згідно частини 6 статті 26 Закону України від 26.12.2008 року «Про державний бюджет України на 2009 рік», норми законодавства щодо виготовлення документів про освіту реалізуються в розмірах та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2009 рік.
Таким чином вказана норма закону делегувала повноваження щодо встановлення порядку виготовлення та видачі документів про освіту Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 133 «Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виготовлення випускних документів про освіту», виготовлення документів про освіту (дипломів молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра, додатків до дипломів про вищу освіту та інших документів) для випускників вищих навчальних закладів, незалежно від форми навчання, здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.
Кошти на виготовлення документів про освіту вносяться зазначеними особами до навчального закладу та централізовано в повному обсязі перераховуються останнім на поточний рахунок державного підприємства «Державний центр прикладних інформаційних технологій згідно з виписаними накладними на необхідні документи й укладеними угодами.
Міністерства освіти і науки України своїм листом № 1/9-417 від 19 червня 2009 року «Керівникам вищих навчальних закладів щодо вартості документів про освіту» роз'яснило, що вартість виготовлення одного диплома про вищу освіту (молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста і магістра) на основі фото комп'ютерних технологій згідно з кошторисом Державного підприємства "Державний центр прикладних інформаційних технологій" складає 35,04 гривень, а додатків до них - 0,96 грн.
Дрогобицький ДПУ ім. Ів. Франка, стягуючи вказані платежі та перераховуючи їх на поточний рахунок Державного підприємства «Державний центр прикладних інформаційних технологій», керувався статтею 26 Закону України від 26.12.2008 року «Про державний бюджет України на 2009 рік» та вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 133 «Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виготовлення випускних документів про освіту», які на цей момент були чинними і підлягали до обов'язкового застосування в силу вимог вищевказаних норм Конституції України та Бюджетного кодексу України.
Крім того, у 2009 році за вказані вище документи про вищу освіту та додатки до них позивачем у повному обсязі були сплачені на поточний рахунок Державного підприємства «Державний центр прикладних інформаційних технологій», що підтверджується укладеним з останнім типовим договором та платіжними дорученнями про перерахування коштів.
Зазначене вказує на те, що у 2009 році позивач як бюджетна установа за видачу дипломів про вищу освіту та додатків до них випускникам як державної, так і контрактної форми навчання виручки не отримав, а стягнення коштів відбулося на користь Державного підприємства «Державний центр прикладних інформаційних технологій», яке здійснює виготовлення документів про вищу освіту.
За таких обставин фінансові санкції, передбачені ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», не можуть бути застосовані до Дрогобицького ДПУ імені ОСОБА_1.
В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали з зазначених в ній підстав.
Представник відповідача в судове засіданні не з»явився, що у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд дійшов переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Дрогобицький державний педагогічний університет імені ОСОБА_1 є державним закладом освіти. Наказом № 5 від 13.01.2005 року було встановлено розмір плати за навчання студентів набору 2005 року, підготовка яких здійснюється понад державне замовлення в межах ліцензованого обсягу прийому на умовах контракту з фізичними та юридичними особами.
23 червня 2005 року були затверджені кошториси вартості навчання на різні факультети, в яких окремо не визначено плати за виготовлення та видачу диплому про освіту, такі витрати віднесені до випускної документації .
Навчання студентів здійснювалося на умовах договорів про навчання, підготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг, які є типовими. Відповідно до п. 2.3. договору обов'язком університету є видати замовнику документ про освіту державного зразка. У п. 4.1. договору зазначено, що розмір плати встановлюється за весь строк надання освітньої послуги. Коригування вартості навчання здійснюється лише з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній рік.
Листом від 19.06.2009 року № 1/9-417 Міністерство освіти і науки України повідомило керівників вищих навчальних закладів (зокрема й університет), що вартість виготовлення одного диплому про вищу освіту складає 35,04 гривень, а вартість одного додатку до диплому про вищу освіту - 0,96 гривні.
Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області, провівши перевірку позивача, в складеному акті № 000402 від 10.07.2009 року виявила наказ по університету від 23.04.2009 року № 179, яким встановлено плату студентами вартості диплому в розмірі 35,04 грн. та додатку до нього в розмірі 0,84 грн. Кошти збирали старости груп, перераховували їх на розрахунковий рахунок університету з розрахунку 35,88 грн. за один диплом та здавали оригінал квитанції із списком студентів в бухгалтерію університету
На час перевірки 1332 студенти контрактної форми навчання сплатили кошти за дипломи на загальну суму 47792,16 гривень.
За наслідками перевірки 16 липня 2009 року відповідачем винесено рішення № 202 про застосування до Дрогобицького державного педагогічного університету імені ОСОБА_1 економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення в дохід Держбюджету м. Дрогобича в загальному 147268,08 гривень.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вищевказаного рішення відповідача, оскільки він відповідає нормам чинного законодавства та встановленим обставинам справи.
Так, згідно ст. 9 Закону України «Про вищу освіту» для осіб, які навчалися за кошти державного бюджету, документи про вищу освіту виготовляються та видаються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році норми законодавства щодо виготовлення документів про освіту реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2009 рік .
На виконання зазначеної норми Закону, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 133 затверджено Порядок використання у 2009 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виготовлення випускних документів про освіту (надалі - Порядок № 133). Відповідно до п. З Порядку № 133 за рахунок бюджетних коштів виготовляються свідоцтва про базову загальну середню освіту, атестати про повну загальну середню освіту та бланки додатків до свідоцтва про базову загальну середню освіту та додатків до атестата про повну загальну середню освіту, свідоцтва про закінчення спеціальної загальноосвітньої школи (для дітей, що мають вади у фізичному чи розумовому розвитку), бланки похвальних листів "За високі досягнення у навчанні" та похвальних грамот "За особливі досягнення у навчанні", золоті медалі "За високі досягнення у навчанні", срібні медалі "За досягнення у навчанні" для осіб, які навчалися за кошти державного та місцевих бюджетів. Виготовлення інших документів про освіту, а також про вчені звання здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що Порядок № 133 поширюється на правовідносини, що виникли у зв'язку із видачею дипломів про освіту за рахунок бюджетних коштів ( ст.. 9 Закону України «Про вищу освіту»). Зазначена норма не поширюється на осіб, які навчалися за рахунок власних коштів (контрактників).
Відповідно до частини 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» додатковими джерелами фінансування навчальних закладів є, зокрема, кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг.
У частині 5 ст. 61цього Закону зазначено, що розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання.
Кошти, отримані навчальним закладом як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг, не оподатковуються і не можуть бути вилучені в доход держави або місцевих бюджетів. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні навчального закладу за умови, якщо вони спрямовуються на статутну діяльність навчального закладу.
Порядок надання платних послуг державними навчальними закладами затверджено спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 27.10.1997 р. № 383/239/131 (надалі - Порядок № 383). У п. 1.1 цього Порядку зазначено, що підставою для надання конкретного виду платних послуг за розділом 1 "У сфері освітньої діяльності" постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 38 є договір (контракт) з фізичною або юридичною особою, в якому визначається порядок надання послуги, розмір та терміни оплати за надану послугу; заява фізичної особи.
В судовому засіданні суду першої інстанції та під час розгляду в апеляційній інстанції доказів внесення змін чи доповнень до договору про надання освітніх послуг щодо плати за дипломи не представлено, як і не представлено нових договорів, які були б підставою для оплати вартості диплому.
Відповідно до п. 2.1 - 2.2 Порядку № 383 надання платних послуг, розмір плати за той чи інший вид послуги визначається на підставі її ціни. Базою для визначення ціни послуги є розрахунок валових витрат, пов'язаних з наданням послуги. До складу навчальних витрат включаються витрати на придбання сировини і матеріалів, що використовуються в навчальному процесі, придбання і тиражування методичних матеріалів, навчальної і випускної документації, малоцінних і швидкозношуваних предметів, інструменту, оплата електроенергії, палива, газу, води, які використовуються в навчальних цілях (п. 3.4.1 Порядку № 383).
Диплом про освіту є випускною документацією, а тому вартість його виготовлення є складовою частиною навчальних витрат, які враховуються під час визначення плати за навчання.
Положення Закону України «Про освіту» про незмінність вартості навчання не містить винятків, а тому зміна вартості виготовлення дипломів, так само, як і будь-яких інших витрат, з урахуванням яких було визначено плату за навчання, не є підставою для збільшення вартості освітніх послуг.
Посилання апелянта на Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 133 щодо сплати вартості диплома, на погляд суду не заслуговують на увагу оскільки не стосуються осіб, які навчалися за рахунок власних коштів (контрактників), а зміни в контракти ( договори), які вони укладали, не вносилися.
При цьому, судова колегія зазначає, що коригування вартості навчання( в т.ч. плати за диплом) можливе лише з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній рік..
Таким чином, ціни на навчання контрактників були врегульовані в договорах і позивач не мав правових підстав для стягнення з студентів плати за виготовлення дипломів про освіту, що узгоджується зі ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року № 507-ХІІ та передбачає відповідальність, передбачену ст.14 цього ж Закону.
Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення суб»єкт владних повноважень діяв на підставі , в межах та у спосіб, визначений законом.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,
Апеляційну скаргу Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2009 року у справі №2а-6575/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.В. Ніколін
ОСОБА_2
Ухвала у повному обсязі складена 04.10.2011 року.