11 жовтня 2011 р. Справа № 37287/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Глушка І.В., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дітям війни, -
09 липня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що розраховується згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за періоди 09.07-31.12.2007 року, 22.05-31.12.2008 року, 01.01-31.12.2009 року включно із урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2010 року позов задоволено: визнано незаконними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди 09.07-31.12.2007 року, 22.05-31.12.2008 року та 01.01-31.12.2009 року включно, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно за періоди 09.07-31.12.2007 року, 22.05-31.12.2008 року та 01.01-31.12.2009 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням виплачених сум.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі, покликаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено. Таким чином, позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню з 09 липня по 31 грудня.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено. Таким чином, позовні вимоги за 2008 рік підлягають задоволенню з 22 травня по 31 грудня.
Оскільки з 01.01.2009 року відсутні обмеження щодо здійснення виплат згідно зі статтею 6 Закону № 2195, - позовні вимоги за період 01.01-31.12.2009 року підлягають задоволенню у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що має наслідком залишення його без змін.
Керуючись статями 195, 197 ч. 1 п. 2, ст.ст. 198, 200, 205 ч. 1, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2010 року у справі № 2-а-6561/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: І.В. Глушко
ОСОБА_2