11 жовтня 2011 р. Справа № 83202/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Глушка І.В., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дітям війни, -
03 вересня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку за 2007-2008 роки в сумі 1646,07 грн. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав стало відомо із преси.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2009 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати у 2007 та 2008 роках позивачу щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язано відповідача здійснити донарахування та виплату за періоди 09.07-31.12.2007 року, 22.05-31.12.2008 року включно щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням виплачених коштів за даний період. В решті у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі, покликаючись на порушення норм матеріального права, зокрема ст.ст. 6,19 Конституції України, ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами 1, 2 статті 100 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, наполягання відповідача на відмові у позові на цій підставі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за періоди 09.07-31.12.2007 року та 22.05-02.09.2008 року. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню з 03 вересня по 31 грудня 2008 року.
Водночас відмова у задоволенні позову за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008
року у межах цих років є обґрунтованою, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.
Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити конкретні суми спірних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.
Керуючись статтями 195, 197 ч. 1 п. 2, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково, постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2009 року справі № 2-а-1382/09 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період 03.09-31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: І.В. Глушко
ОСОБА_2