Справа: № 357/7467/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кошель Л.М. Суддя-доповідач: Міщук М.С.
08 жовтня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: Міщука М.С. Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання відповідача провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії, -
27 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області (далі УПФ або відповідач), у якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не здійснення йому нарахування та виплати з 01.01.2014 року доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також надбавки дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною;
- визнати відмову відповідача протиправною;
- зобов'язати відповідача провести йому з 01.01.2014 року перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановивши її у розмірі 15 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надбавки дітям війни, встановивши її в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;
- зобов'язати відповідача виконати рішення суду негайно та подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2015 року позовні вимоги за період з 01.01.2014 року по 26.06.2014 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2015 року позов задоволено частково.
На вказане рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 4), отримує пенсію у відповідача та проживає у населеному пункті, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року (далі Закон № 796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 796-XII, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Згідно із статтею 51 Закону № 796-XII передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач також є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні статті1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Згідно із абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 63 Закону № 796-XII передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Однак, починаючи з 01 січня 2014 року, Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16 січня 2014 року не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема статті 39, 51 даного Закону, та стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 02 серпня 2014 року, встановлено, що норми і положення статей 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, з 01 січня 2014 року до набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», тобто до 02 серпня 2014 року застосуванню підлягають норми статті 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2015 року - без змін.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді:
.
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.