Справа: № 826/8221/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.І.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
13 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
У квітні 2015 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної казначейської служби України, в якому просить:
визнати неправомірними дії відповідача-1 по нарахуванню заробітної плати за період з 26.10.2014, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 1218,00 грн.;
стягнути з відповідача-1 на користь позивача заборгованість із заробітної плати у сумі 7830,11 грн.;
зобов'язати відповідачів здійснити розрахунково-касове обслуговування розпорядника коштів Державної судової адміністрації України для нарахування та виплати позивачу заробітної плати за жовтень та листопад 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року - скасувати та ухвали нову, якою адміністративний позов задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив, що головні розпорядники бюджетних коштів, яким є ДСА України і відповідно і ТУ ДСА України в Луганській області, мають подавати до Державної казначейської служби України розподіли відкритих асигнувань виключно по розпорядниках та одержувачах бюджетних коштів, які знаходяться на території, що контролюється українською владою.
Таким чином, суд, зважаючи на те, що Перевальський районний суд Луганської області на час розгляду справи знаходиться на території підконтрольній ЛНР, в матеріалах справи відсутні докази, які б дали змогу суду встановити обставину, що позивач - державний службовець, знаходиться на території підконтрольній Україні та продовжує здійснювати свої функції як працівник протягом вказаного періоду, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 працював у Перевальському районному суді Луганської області з 25.12.2013 відповідно до наказу керівника апарату суду від 25.12.2013, є державним службовцем та на час подання позову має 13 ранг державного службовця, що відповідає 6 категорії.
Під час роботи в суді обіймав посаду - судового розпорядника.
ОСОБА_2 вважаючи, що відповідачем-1 неправильно нараховано та неправомірно не виплачено заробітну плату за жовтень 2014 року та за листопад 2014 року, у зв'язку із чим виникла заборгованість із заробітної плати у сумі 7830,11 грн., а відповідачем-2 неправомірно не здійснено розрахунково-касове обслуговування розпорядника коштів Державної судової адміністрації України для нарахування та виплати позивачу заробітної плати за жовтень та листопад 2014 року, звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.
Згідно статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Поряд з цим відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» з квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція.
Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
На вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу. Відповідні фахівці цих підприємств, установ та організацій при проведенні антитерористичної операції можуть у встановленому порядку, за їх згодою, залучатися до виконання окремих доручень.
Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України № 124 від 22 вересня 2014 року «Про організаційні заходи щодо виконання положень Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" визначено, що припинення/відновлення роботи (діяльності) місцевих та апеляційних судів, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється на підставі наказу голови суду або особи, яка виконує його обов'язки. У разі якщо судом здійснюється правосуддя лише за окремими категоріями справ, про це зазначається в наказі.
Згідно з листом Перевальського районного суду Луганської області від 23 вересня 2014 року, направленого на адресу Голови Державної судової адміністрації України, копія якого наявна в матеріалах справи, наказом № 9 від 23 вересня 2014 року в.о. голови Перевальського районного суду Луганської області прийнято рішення про продовження роботи суду у звичайному режимі з розглядом окремих категорій справ: справи за клопотанням (поданням), пов'язаним з виконанням судових рішень у кримінальних провадженнях, справи про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, справи у порядку цивільного, адміністративного судочинства. Розгляд кримінальних проваджень унеможливлювався, в зв'язку з чим ставилося питання про зміну територіальної підсудності кримінальних проваджень.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, до якого також увійшли населені пункти Перевальського району.
В подальшому, розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України від 08 грудня 2014 року №56/0/38 «Про визначення територіальної підсудності справ», визначено територіальну підсудність цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевому загальному суду, розташованому у районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевому загальному суду як адміністративному суду; кримінальних проваджень, підсудних місцевому районному суду, розташованому у районі проведення антитерористичної операції, для забезпечення розгляду таким місцевим загальним судом. Зокрема, підсудність справ Перевальського районного суду Луганської області визначили Лисичанському міському суду Луганської області.
Колегія суддів звертає увагу, що у відповідь на лист Перевальського районного суду Луганської області від 23 вересня 2014 року №10719/14 щодо зміни територіальної підсудності кримінальних проваджень Державною судовою адміністрацією України листом від 24 жовтня 2014 року №8-4929/14 повідомлено, що від керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про знаходження Перевальського районного суду Луганської області в районі проведення антитерористичної операції до Державної судової адміністрації не надходило.
Крім того, на підтвердження такого висновку в матеріалах справи містяться копії штатного розпису на 2014 року Перевальського районного суду Луганської області, табелю обліку використання робочого часу Перевальського районного суду за жовтень 2014 року, з яких убачається, що в цей період суд працював, здійснювався облік робочого часу працівниками, в тому числі, позивача. Також в матеріалах справи міститься копія розрахункового листа за жовтень 2014 року, виданого на ім'я позивача, згідно з яким за останнім рахується борг підприємства на листопад 1 244,88 грн.
Таким чином, з огляду на те, що населені пункти Перевальського району включено до територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р, а відтак, на території м. Перевалськ протягом жовтня 2014 року антитерористичної операції не проводилось, убачається, що Перевальський районний суд Луганської області в цей період працював у звичайному режимі. Натомість, підтверджуючих документів про роботу суду у листопаді 2014 року, як то табель обліку використання робочого часу за листопад 2014 року, відомості про нарахування заробітної плати тощо, в тому числі і позивача, матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи, що в жовтні 2014 року Перевальський районний суд Луганської області здійснював судочинство у звичайному режимі, а позивач виконував покладені на нього трудові обов'язки, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що останній має право на отримання за цей період заробітної плати.
Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює посилання відповідача-1, як на підставу для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати, на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (далі по тексту - Постанова №595), якою було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.
Так, пунктом 2 цього Тимчасового порядку було встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи (пункт 3 Тимчасового положення).
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 у справі № 826/18826/14, яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015, визнано незаконним та не чинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595.
Таким чином, положення пункту 2 вказаного Тимчасового порядку не тягне жодних правових наслідків, у тому числі щодо нездійснення фінансування бюджетних установ.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення на користь позивача заборгованості із заробітної плати за жовтень 2014 року та зобов'язання відповідачів здійснити розрахунково-касове обслуговування розпорядника коштів Державної судової адміністрації України для нарахування та виплати позивачу заробітної плати за жовтень 2014 року.
На думку суду апеляційної інстанції, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання неправомірними дії по нарахуванню заробітної плати за період з 26.10.2014, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 1218,00 грн. та зобов'язання відповідачів здійснити розрахунково-касове обслуговування розпорядника коштів Державної судової адміністрації України для нарахування та виплати позивачу заробітної плати за листопад 2014 року, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.
Згідно Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженого Наказом ДСА України № 82 від 05 квітня 2011 року, територіальні управління відповідно до покладеного на них завдання здійснюють у межах своєї компетенції соціальне забезпечення суддів, у т.ч. суддів у відставці, а також працівників апарату місцевих судів.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про оплату праці" визначено, що джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел.
Згідно з статтею 8 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтею 5 Закону України "Про оплату праці" визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних документів.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Статтею 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Згідно пункту 20 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (в редакції від 22.10.2014) затверджено схеми посадових окладів державних службовців різних органів влади, в тому числі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів.
Отже, враховуючи, що в жовтні місяці 2014 року зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 не вносились, у відповідачів відсутні правові підстави для здійснення перерахунку та виплати позивачу заробітної плати на підставі положень статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 14.10.2014 N 1697-VII "Про прокуратуру" у редакції від 26.10.2014.
Частиною 2 статті 78 Бюджетного Кодексу України зазначено, що казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно до покладених на них статтею 43 цього Кодексу функцій та повноважень.
Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного і місцевого бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Таким чином, враховуючи, що перед позивачем за жовтень 2014 року рахується борг по заробітній платі у розмірі 1244,84 грн., колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов частково та стягнути з відповідача-1 на користь позивача заборгованість із заробітної плати за жовтень 2014 року у розмірі 1244,84 грн.
Проте, зважаючи, що казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державної казначейської служби України, а в даному випадку вимоги пред'явлено до Державної казначейської служби України, в задоволенні пред'явленого позову в цій частині слід відмовити.
Крім того, щодо посилань відповідача на пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Ця норма визначає загальний строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Іншим законом, що регулює строки звернення до суду за вирішенням спору з питань оплати праці є КЗпП України.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні Конституційного Суду України (у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (про застосування строків позовної давності до вимог щодо оплати вимушеного простою) зазначається, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
У наведеному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є правильність нарахування та виплати заробітної плати, апеляційний суд вважає посилання відповідача на порушення строків звернення до суду з адміністративним позовом безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не правильно встановлено, фактичні обставини, що мали значення для справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на користь позивача заборгованість із заробітної плати за жовтень 2014 року у розмірі 1244,84 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.