Справа: № 2-а/2508/13285/11 Головуючий у 1-й інстанції: Соловей В.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
13 жовтня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2012 року визнано незаконними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановленої ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період із 29 червня 2011 року по 22 липня 2011 року, зобов'язано ГУ ПФ України в Чернігівській області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,- у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за період із 29 червня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, за відрахуванням раніше сплачених сум.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується протоколом ГУ ПФ України в Чернігівській області за пенсійною справою №А-5793 (МВС) від 01 квітня 2011 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позовних вимог за період із 29 червня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наявна в матеріалах справи копія довідки МСЕК серії МСЕ №044708 від 24 червня 1994 року підтверджує, що позивач є інвалідом третьої групи у зв'язку з захворюванням пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
В силу вимог ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, зокрема, інвалідам ІII групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами посилання відповідача на необхідність застосування норм, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року №745, якою встановлено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам ІІІ групи виплачується у розмірі 15% від прожиткового мінімуму, замість встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 50 процентів мінімальної пенсії за віком - є неправомірним.
Разом з тим, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року №745 було змінено правові підстави та розміри соціальних виплат особам, які мають право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбаченої ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому позивач з 23 липня 2011 року втратив право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановленому ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, позовні вимоги за період з 23 липня 2011 року задоволенню не підлягають.
Поряд з наведеним, суд вважає за необхідне зазначити, що ст.99 КАС України передбачено строки звернення до адміністративного суду, зокрема, ч.2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що адміністративний позов подано 29 грудня 2011 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, а саме за період з 29 червня 2011 року по 22 липня 2011 року.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 13 жовтня 2015 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
О.І.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.