12 жовтня 2015 рокусправа № 808/2495/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.
за участі представника позивача Кравченка С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2015 р. в справі № 808/2495/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Стандарт» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Стандарт» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000672201 від 22.04.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 709250 грн., в тому числі за основним платежем - 567400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141850 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про необґрунтованість висновків перевірки. Зазначає про безпідставність зміни контролюючим органом призначення платежу та визначення коштів, отриманих за реалізований товар, як безповоротної фінансової допомоги, що призвело до безпідставного донарахування податку на прибуток в сумі 245666,0 грн. та штрафу в сумі 61416,50 грн. Крім того, на думку позивача, є незаконним висновок фіскального органу про закінчення строку позовної давності по заборгованості ТОВ «ТД Стандарт» перед ТОВ «НВП Прогрес Сталь» в сумі 128783,00 грн., оскільки пунктом 4.4. договору визначений строк позовної давності по зобов'язанням зі сплати заборгованості за поставлений товар - 5 років. Також вважає висновки про нереальність господарських операцій та визнання недійсними первинних документів безпідставним через фактичне виконання господарських операцій та їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2015 р. позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками акту перевірки. Так, апелянт зазначає, що позивачем занижено суми доходу у зв'язку з безпідставним віднесенням до валового доходу сум коштів, які надходили за проданий металопрокат від фізичних осіб через установу банку. Перевіркою неможливо підтвердити, що суми готівкових коштів, що надійшли на поточний рахунок позивача, є саме оплатою за поставлений товар та готову продукцію, тому контролюючим органом ці суми визначені як безповоротна фінансова допомога в загальній суму 752454,00 грн. Крім того, позивачем занижено в 2013 році дохід на суму 128783,00 грн., оскільки у останнього наявна заборгованість перед ТОВ «НВП «Прогрес Сталь» за поставку товару, яка виникла в 2010 році та на момент перевірки є неоплаченою, тому ця заборгованість є безнадійною кредиторською заборгованістю, тобто безповоротною фінансовою допомогою. Також позивачем завищено у 2012-2014 роках задекларовані показники, які включені до декларації з податку на прибуток, внаслідок віднесення до витрат (собівартості) вартості продукції (товару) отриманого по взаємовідносинам з рядом підприємств, а саме: ТОВ «Авлекс», ТОВ «НВК «Вест пром.», ПП «Котедж», ТОВ «Стілтон», ПП «ТД ТАМ», ПП «Панір», ТОВ «Дельта-Трейд Дніпро», ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», ПП «ТД Глорія ЛТД» через непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з даними підприємствами.
До судового засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Стандарт» зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради 23.11.2009 р., ідентифікаційний код 36836146, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТД Стандарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., результати якої оформлено актом № 257/08-28-22-01/36836146 від 06.04.2015 р., за висновками якої позивачем, зокрема, порушено п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, з урахуванням пп. 14.1.25 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139. 1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 567400 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 р. - на 76163 грн., за півріччя 2012 р. - на 104532 грн., за 3 квартали 2012 р. - на 171531 грн., за 2012 р. - на 284258 грн., за 2013 р. - на 245976 грн., за 2014 р. - на 37166 грн.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000672201 від 22.04.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 709250 грн., в тому числі за основним платежем - 567400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141850 грн.
Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ТД Стандарт» здійснює діяльність з продажу металопрокату, для чого має орендовані офісні та складські приміщення обладнанні крановою технікою. Продаж металопрокату здійснюється як на умовах укладених письмових договорів, так на підставі договорів, укладених шляхом пропозиції (видача рахунку покупцю) і прийняття пропозиції (оплата покупцем отриманого рахунку в строк визначений, в рахунку), відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України.
Продаж металопрокату на умовах договору, укладеного шляхом надання та прийняття пропозиції, в більшості випадків здійснюється фізичним особам, які не є приватним підприємцями та платниками податку на додану вартість, у зв'язку з чим у податковій та видатковій накладних, отримувач зазначається як кінцевий споживач, що передбачено правилами податкового та бухгалтерського обліку. ТОВ «ТД Стандарт» покупцю надавались належним чином оформлені рахунки, які містять дані особи для придбання та номенклатуру товару. Зазначений рахунок є підставою для оплати замовленого обсягу товару, який здійснюється покупцем через банківську установу.
З урахуванням приписів ст. 1087 Цивільного кодексу України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, суд першої інстанції вважав, що зазначення в платіжному документі особи, яка сплатила, та зазначення в графі «Призначення платежу» посилання на рахунок, вид зобов'язання, в оплату якого перераховуються грошові кошти, повністю ідентифікують операцію та підстави надходження коштів, а з урахуванням підтвердження факту реалізації продукції видатковими накладними, в яких вказується номер та дата рахунку, висновок контролюючого органу про віднесення коштів, отриманих за реалізований товар, до безповоротної фінансової допомоги, є безпідставним, що призвело до безпідставного донарахування податку на прибуток в сумі 245666 грн. та штрафу в сумі 61416,50 грн.
Крім того, на підставі укладених договорів, в 2010 р. ТОВ «ТД Стандарт» отримував від ТОВ «НВП «Прогрес сталь» металопрокат різного асортименту, поставка здійснювалась з відстрочкою платежу від 10 банківських днів до 100 робочих днів, в залежності від умов окремої поставки. Існуюча заборгованість ТОВ «ТД Стандарт» перед ТОВ НВП «Прогрес сталь» виникла по поставці металопродукції згідно з видатковою накладною № 041403 від 14.04.2010 р. на суму 123258,70 грн. та видатковою накладною № 040201 від 20.04.2010 р. на суму 14493,80 грн. Поставки даних обсягів металопрокату здійснювались відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № Ст10/3 від 25.02.2010 р. та додатковою угодою до неї, відповідно до п. 4.2 якого покупець отримує товар з відстрочкою платежу 100 робочих днів з дати поставки партії товару, а відповідно до п. 4.4 якого сторони визначили, що відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України строк позовної давності по зобов'язанням зі сплати заборгованості за поставлений товар встановлюється 5 років. Додатковою угодою від 01.11.2010 р. до договору поставки товару № Ст10/3 від 25.02.2010 р. продовжений термін оплати поставленого товару в сумі 128782,50 грн. до 31.12.2012 р.
З урахуванням вказаних обставин, а також проведення позивачем щорічних звірок з ТОВ НВП «Прогрес сталь», суд першої інстанції вважав висновок відповідача про закінчення строку позовної давності по заборгованості ТОВ «ТД Стандарт» перед ТОВ «НВП Прогрес Сталь» в сумі 128783,00 грн. безпідставним.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ПП «Авлекс», ТОВ «НВК «Вест пром.», ТОВ «Стілтон», ПП «ТД ТАМ», ПП «Панір», ТОВ «Дельта-Трейд Дніпро», ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», ПП «ТД Глорія ЛТД», реальність яких відповідач вважав не підтвердженими. Суд першої інстанції зазначив про доведеність реальності здійснення господарських операцій належними первинними документами.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТД Стандарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., результати якої оформлено актом № 257/08-28-22-01/36836146 від 06.04.2015 р., за висновками якої позивачем, зокрема, порушено п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, з урахуванням пп. 14.1.25 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139. 1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 567400 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 р. - на 76163 грн., за півріччя 2012 р. - на 104532 грн., за 3 квартали 2012 р. - на 171531 грн., за 2012 р. - на 284258 грн., за 2013 р. - на 245976 грн., за 2014 р. - на 37166 грн. (а.с. 16-46 т.1).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000672201 від 22.04.2015 р., яким ТОВ «ТД Стандарт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 709250 грн., в тому числі за основним платежем - 567400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141850 грн. (а.с. 15 т.1).
Як вбачається з обставин справи, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток слугували наступні висновки контролюючого органу.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку та первинних банківських документів, наданих до перевірки, встановлено, що на розрахунковий рахунок ТОВ «ТД Стандарт» через касу банку протягом періоду, що перевіряється, надходили кошти від фізичних осіб. До перевірки надано видаткові накладні, що свідчать про відвантаження товарів та готової продукції на адресу фізичних осіб. В реквізитах отримувача не значиться прізвище та ініціали покупця, а зазначено «частное лицо». У графі про отримання товару не знаходиться підпис особи, що отримала товар. Будь-яка інша інформація, що дозволить ідентифікувати особу, відсутня. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні або інші документи, що свідчать про відвантаження реалізованого товару фізичним особам. Перевіркою неможливе встановити відповідність фізичних осіб, від яких отримані готівкові кошти, особам, яким відвантажено товар, та особам, які його отримали, оскільки не можливо ідентифікувати осіб, що вносили готівкові кошти на банківський рахунок ТОВ «ТД Стандарт»; не можливо на підставі наданих видаткових накладних ідентифікувати осіб, яким проводилось відвантаження ТОВ «ТД Стандарт» товарів та готової продукції; не можливо ідентифікувати осіб, які отримали товари та готову продукцію. Отже, перевіркою неможливе підтвердити, що суми готівкових коштів, які надійшли на поточний рахунок ТОВ «ТД Стандарт» до установи банку від фізичних осіб, є саме оплатою за поставлений товар та готову продукцію.
Перевіркою наданих документів встановлено, що в 2010 р. ТОВ «ТД Стандарт» мало взаємовідносини з ТОВ «НВП «Прогрес Сталь». Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ТОВ «НВП «Прогрес Сталь» рахується кредиторська заборгованість в сумі 128783 грн., яка є безнадійною заборгованістю, тобто безповоротною фінансовою допомогою, та підлягає включенню підприємством до складу інших доходів у 2013 р.
Проведеною перевіркою відображення показників за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників по рядку 05.1 податкової декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» по взаємовідносинам з ТОВ «Авлекс», ТОВ «НВКФ Вест пром», ПП «Котедж», ТОВ «Стілтон», ПП «ТД ТАМ», ПП «Панір», ТОВ «Дельта-Трейд Дніпро», ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», ТОВ «Глорія.ЛТД» на загальну суму 1962590 грн. В ході перевірки та в ході розгляду заперечення підприємством не надано паспорти, сертифікати відповідності та інші документи, що підтверджують якість та походження товару, у зв'язку з чим контролюючий орган зазначив про нереальність здійснення цих господарських операцій.
Що стосується збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 245666 грн. у зв'язку з віднесенням вказаної суми до безповоротної фінансової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до основних видів діяльності ТОВ «ТД Стандарт» за КВЕД-2010 належить: оптова торгівля металами та металевими рудами; механічне оброблення металевих виробів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; неспеціалізована оптова торгівля.
В ході періоду, що перевірявся, позивачем здійснювався продаж металопрокату фізичним особам на підставі договорів, укладених шляхом пропозиції (видача рахунку покупцю) і прийняття пропозиції (оплата покупцем отриманого рахунку в строк визначений в рахунку) відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України. Продаж позивачем металопрокату фізичним особам підтверджений наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами (а.с. 223-250 т.2, 1- 87 т.3). ТОВ «ТД Стандарт» покупцю надавались належним чином оформлені рахунки, які містять дані особи, номенклатуру товару. Рахунки є підставою для оплати замовленого обсягу товару, який здійснюється покупцем через банківську установу.
Статтею 134 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Згідно з п. п. 135.1. та 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
До інших доходів платника податків відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 цього кодексу включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Як встановлено пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Відтак, з урахуванням підтвердження видатковими накладними продажу позивачем фізичним особам товару, зазначення в платіжному документі особи, яка здійснювала оплату, зазначення в графі «Призначення платежу» рахунку-фактури виду зобов'язання, в оплату якого перераховані грошові кошти, є правильним висновок суду першої інстанції про повну ідентифікацію господарських операцій та підстав надходження коштів на рахунок позивача та безпідставність висновку контролюючого органу про віднесення коштів, отриманих за реалізований товар, до безповоротної фінансової допомоги. Відповідно, є необґрунтованим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 245666 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 61416,50 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що за жодної умови отримані позивачем кошти не можуть бути розцінені як безповоротна фінансова допомога у контексті пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Що стосується збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок віднесення кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «НВП «Прогрес Сталь» в сумі 128783 грн. до безповоротної фінансової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі договору поставки № Ст10/3 від 25.02.2010 р., укладеному між ТОВ «НВП «Прогрес Сталь» як постачальником та ТОВ «ТД Стандарт» як покупцем, постачальник здійснював поставку позивачу металопродукції (а.с. 98-99 т.3). Відповідно до видаткових накладних № 042001 від 20.04.2010 р. та № 041403 від 14.04.2010 р. позивачем отримана металопродукція в асортименті на суму 137752,5 грн. (а.с. 103-104 т.3). З актів звірки взаємних розрахунків між позивачем та постачальником вбачається, що у позивача рахується кредиторська заборгованість в розмірі 128782,50 грн. (а.с. 101-102 т.3). Додатковою угодою від 01.11.2010 р. до договору поставки № Ст10/3 від 25.02.2010 р. сторони договору встановили, що станом на 01.10.2010р. заборгованість позивача становить 127782,50 грн.; з 01.11.2010 р. оплата отриманого товару здійснюється з відстроченням платежу до 31.12.2012 р. (а.с. 100 т.3).
Наявність у позивача кредиторської заборгованості в сумі 128783 грн. перед ТОВ «НВП «Прогрес Сталь» підтверджено даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ТОВ «НВП «Прогрес Сталь».
Відповідно до п. 4.4 договору поставки № Ст10/3 сторони на підставі ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що строк позовної давності по зобов'язанням зі сплати заборгованості та штрафних санкцій встановлюється 5 років.
Відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Таким чином, є безпідставним висновок контролюючого органу про сплив строку позовної давності за вказаними господарськими операціями, у зв'язку з чим сума кредиторської заборгованості відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою, тому є правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в цій частині.
Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок не підтвердження витрат, здійснених на користь ТОВ «Авлекс», ТОВ «НВКФ Вест пром», ПП «Котедж», ТОВ «Стілтон», ПП «ТД ТАМ», ПП «Панір», ТОВ «Дельта-Трейд Дніпро», ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», ТОВ «Глорія.ЛТД», належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем протягом періоду, що перевірявся, здійснювалось придбання товару (металопродукції).
Так, 03.07.2012 р. між ПП «Авлекс» як постачальником та ТОВ «ТД Стандарт» як покупцем укладено договір поставки товару № 07/113, за умовами якого постачальник поставляє покупцю металопродукцію в асортименті на умовах самовивозу товару зі складу постачальника (а.с. 121-122 т.3). Як вбачається з обставин справи, товар, який придбавався позивачем за вказаним договором, зберігався на складах ТОВ «Дніпроспецпоставка» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 45-а, відповідно до договорів зберігання, укладених між ТОВ «Дніпроспецпоставка» та ПП «Авлекс» 02.01.2013 р. (договір № 11) та 01.09.2012 р. (договір № 22) (а.с. 123-126 т. 3).
Фактичне виконання договору та поставку металопродукції позивачу ПП «Авлекс» підтверджено накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 148-221 т.2).
Оплата позивачем за придбаний товар підтверджена наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 135-147 т.2).
24.01.2012 р. між ТОВ «НВКФ «Вест-Пром» як постачальником та ТОВ «ТД Стандарт» як покупцем укладено договір поставки № 25/01Т, за умовами якого постачальник поставляє покупцю металопродукцію, асортимент, кількість та строки поставки зазначаються у специфікаціях (а.с. 127-129 т.3). Специфікацією № 1 від 25.01.2012 р. визначена загальна сума поставки 17708 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2951,33 грн. (а.с. 130 т.3). Фактичне виконання договору та поставку металопродукції позивачу ТОВ «НВКФ «Вест-Пром» підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 169-250 т.1, 1-127 т.2).
Оплата позивачем за придбаний товар підтверджена наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 142-168 т.1).
01.02.2011 р. між ТОВ «Стілтон» як продавцем та ТОВ «ТД Стандарт» як покупцем укладено договір поставки № 01022, за умовами якого продавець поставляє покупцю товар на підставі накладних (а.с. 131-133 т.3). Фактичне виконання договору та поставку металопродукції позивачу ТОВ «Стілтон» підтверджено видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною (а.с. 137-139 т.1). Оплата позивачем за придбаний товар підтверджена наявним в матеріалах справи платіжним дорученням (а.с. 136 т.1).
23.07.2013 р. між ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» як продавцем та ТОВ «ТД Стандарт» як покупцем укладено договір купівлі-продажу № 237/1, за умовами якого продавець поставляє покупцю металопрокат на підставі специфікацій (а.с. 134-135 т.3). Фактичне виконання договору та поставку металопрокату позивачу ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» підтверджено видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною (а.с. 128-130 т.1). Оплата позивачем за придбаний товар підтверджена наявним в матеріалах справи платіжним дорученням (а.с. 127 т.1).
Крім того, позивачем придбавався у ТОВ «Дельта-Трейд Дніпро» товар (металопродукція), що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 131-135 т.1). Оплата за придбаний товар підтверджена платіжним дорученням (а.с. 133 т.1).
ТОВ «ТД Стандарт» придбавався у ПП «Котедж» товар (металопродукція), що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату придбаного товару (а.с. 90-115 т.1).
ТОВ «ТД Стандарт» придбавався у ПП «ТД ТАМ» товар (металопродукція), що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату придбаного товару (а.с. 116-119 т.1).
ТОВ «ТД Стандарт» придбавався у ТОВ «Ферріт-Д», правонаступником якого є ПП «Панір», товар (металопродукція), що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату придбаного товару (а.с. 120-126 т.1).
ТОВ «ТД Стандарт» придбавався у ТОВ «Глорія.ЛТД» товар (металопродукція), що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату придбаного товару (а.с. 136-158 т.3).
Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відображено у податковій звітності позивача за відповідні податкові періоди, сплачені продавцям кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Придбаний у вказаних контрагентів товар (металопродукцію) позивачем реалізовано покупцям. З урахуванням того, що до основних видів діяльності ТОВ «ТД Стандарт» за КВЕД-2010 належить оптова торгівля металами; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; неспеціалізована оптова торгівля, є доведеним використання позивачем придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.
У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.
Оскільки формування витрат позивачем по господарським операціям з контрагентами-продавцями підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати пов'язані з провадженням господарської діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому колегія суддів приходить до висновку, що такі витрати повинні враховуватися при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток у спірному періоді.
Статтею 134 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Згідно з п. п. 135.1. та 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Як зазначено вище, фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання металопродукції підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а також використання придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності.
Доводи апелянта про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів через ненадання контролюючому органу паспортів, сертифікатів відповідності, інших документів, що підтверджують якість та походження товару, є безпідставними, оскільки такі документи не є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», відповідно, ненадання таких документів до перевірки не спростовує фактичне здійснення господарської операції.
Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання товару не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, відповідно є протиправним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2015 р. в справі № 808/2495/15 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2015 р. в справі № 808/2495/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Стандарт» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі
Повний текст ухвали складений 13.10.2015 р.
Головуючий: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак
Суддя: Н.А. Олефіренко