06 жовтня 2015 рокусправа № 808/5737/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року в адміністративній справі
за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» у вересні 2014 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000234110 від 12 серпня 2014 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів в частині зменшення ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» від'ємного значення податку на додану вартість на 40366,00 грн. В іншій частині у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Позивач також, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 11.06.2014 по 16.07.2014 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 2494059,00 грн. за квітень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 240/28-04-41-10/00130872 від 23.07.2014.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем 12 серпня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000234110, яким ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2014 року у розмірі 1339749,00 грн.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з відшкодування транспортного тарифу у сумі 1145662,00 грн. по операціям з ТОВ «ДТЕК Трейдінг»; безпідставно завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Гермес-1» на суму 153721,00 грн. та з ПП «Адан» на суму 40366,00 грн. за квітень 2014 року, у зв'язку з чим підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 1339749,00 грн.
Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).
Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та ТОВ «ДТЕК Трейдінг» було укладено договір поставки вугільної продукції № 21/12-ДЕ від 21.12.2012, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця кам'яне вугілля і вугільну продукцію в кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.
На виконання вказаного договору були виписані податкові накладні, залізничні накладні та акти відшкодування транспортних витрат до актів приймання передачі вугільної продукції, а також проведено оплату товару, про що податковим органом самостійно зазначено в акті перевірки.
Колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не заперечується податковим органом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено вартість транспортних послуг до податкового кредиту, оскільки операції не підтвердженні первинними документами, докази факту виконання або організації виконання перевезень вантажу залізничним транспортом постачальником на адресу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» відсутні.
Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими вказані висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.
У квітні 2014 року на адресу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» надійшло вугілля від ТОВ «ДТЕК Трейдінг» за договором поставки № 21/12-ДЕ від 21.12.2012.
ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» було здійснено операції з відшкодування постачальнику транспортних витрат у сумі 6873969,00 грн. у тому числі ПДВ - 145661,00 грн., що відображено в Розрахунку коригування кількісних і вартісних показниках до податкової накладної від 09.04.2014 № 90426 за договором поставки № 21/12-ДЕ від 21.12.2012.
Також судом встановлено, що ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з виробниками вугілля (ДП «Первомайськвугілля», ПАТ «Шахта Білоріченська», ПАТ «Лисичанськвугілля», ДП «Красноармійськвугілля», ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», ДП «Луганськвугілля») було укладено типові договори про надання послуг зі зберігання вугільної продукції, за умовами яких вартість перевезення вугілля від станції вантажовідправника до місця передачі вугілля на зберігання зобов'язується оплатити поклажодавець.
Перевезення вантажу на склад для зберігання було здійснено у січні-лютому 2014 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки перевезення вантажів на зберігання у січні-лютому 2014 року відповідно до залізничних накладних здійснювалось ДП «Український тарнспортно-логістичний центр» на користь поклажодавців, у квітні 2014 році на складах позивача було передано власниками без будь-яких операцій щодо завантаження та транспортування вугілля і згодом придбане позивачем у ТОВ «ДТЕК Трейдінг», останнє не приймало участі у перевезенні вантажу та в розрахунках за транспортування вугілля.
Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не заперечується факт того, що транспортування вугілля на склади здійснювалося саме виробниками вугілля - державними підприємствами, з якими укладено договори відповідального зберігання, у зв'язку чим і виник обов'язок відшкодування транспортних витрат.
Колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» щодо неможливості здійснити продаж вугілля одразу після його транспортування безпосередньо виробником вугілля, оскільки продаж вугілля виробників-державних підприємств здійснюється лише через державного посередника - ДП «Вугілля України».
Вказані доводи підтверджуються наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції» № 237 від 11.03.2014, відповідно до п. 2 якого керівникам вугледобувних підприємств спільно з ДП «Вугілля України» забезпечити продаж збагаченого вугілля за ринковими цінами безпосередньо генеруючим компаніям теплових електростанцій. Вжити заходів для недопущення продажу посередникам незбагаченого вугілля.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи містяться платіжні доручення та листи ДП «Вугілля України», ТОВ «ДТЕК Трейдінг» та ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», які підтверджують факт сплати транспортних витрат по договору поставки вугілля.
Спростовуючи висновки суду першої інстанції щодо відсутності обов'язку у позивача з оплати перевезення вугілля, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі Специфікаціями до договору поставки № 21/12-ДЕ від 21.12.2012 оплата за транспортування вугілля, що підлягає поставці на адресу вантажоодержувача, здійснюється покупцем.
В разі необхідності, оплату транспортування вугілля від станції вантажовідправника до станції вантажоотримувача постачальник може здійснити самостійно за свій рахунок. При цьому покупець зобов'язується компенсувати вартість перевезення вантажу (вугілля) від станції вантажовідправника до станції вантажоодержувача вантажу, зазначеній в специфікації.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ з відшкодування транспортного тарифу за договором поставки вугільної продукції № 21/12-ДЕ від 21.12.2012 у сумі 1145662,00 грн. до податкового кредиту.
Разом з тим, доводи ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Гермес-1» за квітень 2014 року на суму 153721,00 грн. суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та ТОВ «Фірма «Гермес-1» було укладено договір поставки № 173-ДЄ від 12.03.2014.
Судом встановлено, що ТОВ «Фірма «Гермес-1» перебувало на обліку в ДПІ у м. Сімферополь ГУ Міндоходів АРК Крим.
Позивачем в декларації з ПДВ за квітень 2014 року до податкового кредиту було включено суму ПДВ за вказаним договором у розмірі 153721,05 грн. та додано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток 8), в якій зазначено, що ТОВ «Фірма «Гермес-1» податкові накладені не зареєстровано в ЄРПН.
Податковим органом встановлено, позивачем не спростовано, що між сумою податкового кредиту ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та податкового зобов'язання ТОВ «Фірма «Гермес-1» у квітні 2014 року існує розбіжність на суму 153721,05 грн., яка утворилася внаслідок неподання постачальником податкової звітності з ПДВ з березня 2014 року та несплати податку.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією, зокрема, визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Наказом Міністерства юстиції України «Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців» № 525/5 від 14.03.2014, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 березня 2014 року за № 358/25135, встановлено, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, здійснюється державними реєстраторами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції в областях та місті Києві.
Судом встановлено, що ТОВ «Фірма «Гермес-1» не здійснило дій по реєстрації зміни місцезнаходження, на податковий облік на материковій території України не стало, податкову звітність не подає з березня 2014 року, податкові накладні, виписані за договором поставки № 173-ДЄ від 12.03.2014, не зареєструвало в ЄРПН, належні до сплати суми ПДВ у розмірі 153721,05 грн. не сплатило.
Вказані обставини не спростовані позивачем. Доводи останнього, що ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» є добросовісною стороною правочину, яка виконала всі необхідні дії відповідно до вимог податкового законодавства задля отримання податкового кредиту, суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими, адже відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачу було відомо про знаходження ТОВ «Фірма «Гермес-1» на тимчасово окупованій території, а також про те, що вказаним контрагентом не проведено перереєстрацію юридичної адреси, а тому ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» мало можливість передбачити настання вищенаведених несприятливих наслідків.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права включення суми ПДВ по податковим накладним, виписаними ТОВ «Фірма «Гермес-1», до складу податкового кредиту за квітень 2014 року та отримання бюджетного відшкодування.
Також суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2014 року у розмірі 40366,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Адан».
Так, судом встановлено, що між ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та ПП «Адан» було укладено договір поставки № 213-ДЭ від 10.04.2014.
Податковим органом не заперечується, що первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Спростовуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів підприємства-постачальника ПП «Адан» необхідних умов для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань останніми тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000234110 від 12.08.2014 в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 1186028 грн. 00 коп.
Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року в адміністративній справі № 808/5737/14 скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000234110 від 12.08.2014 в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 1186028 (один мільйон сто вісімдесят шість тисяч двадцять вісім) грн. 00 коп.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 09 жовтня 2015 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова