07 жовтня 2015 рокусправа № 199/3667/15(2а-199/98/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юхименка О.В. Кругового О.О.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року у справі № 199/3667/15 (2-а/199/98/15) за позовом Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1 до головного лікаря комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 11" Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради Тихоненко Світлани Михайлівни, заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 11" Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради Котляр Олени Валентинівни про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 травня 2015 року Громадська Організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до головного лікаря Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 11" Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради Тихоненко Світлани Михайлівни (далі - Відповідач-1), заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 11" Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради Котляр О.В. (далі - Відповідач-2), в якому просили:
- визнати бездіяльність розпорядника інформації Відповідача-1 за ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 26.11.2014 р. у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», який зареєстровано розпорядником інформації від 26.11.2014 р. за вх.. 7/168 - неправомірною;
- визнати дії Відповідача-2, що виразилися у наданні відповіді від 03.12.2014 р. за №7/292 із неповною інформацією такою, що не відображає повну інформацію по суті на три запитання запита від 26.11.2014 р. ОСОБА_1, який було зареєстровано розпорядником інформації від 26.11.2014 р. за № 7/178 - неправомірними;
- зобов'язати Відповідача-1 від 26.11.2014 р. вх.. № 7/168 розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 26.11.2014 р. і надати відповідь на запитувану інформацію по суті запиту на пункти один, два і три запитувачу у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» на адресу: ГО «ДНПГО» проспектів Героїв, б.20, кв.114, м. Дніпропетровськ, 49100.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що всупереч приписам ст.. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Відповідачі не надали протягом п'яти днів відповіді на запитання, поставлені у запиті, при цьому запитувана інформація не належить до конфіденційної, таємної чи службової. (а.с.2-5)
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оскільки інформаційний запит Позивача, всупереч приписам ст.. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не містив посилань на мету отримання інформації щодо зазначених у запиті осіб та цілей для подальшого її використання, то Відповідач-2 обгрунтовано надав відповідь на запит, але не на всі поставлені питання, а лише на ті, що можливо було надати, вказане свідчить про відсутність протиправних дій чи бездіяльності Відповідачів. (а.с.39-40)
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність зазначення у інформаційному запиті мети отримання публічної інформації, оскільки такі вимоги протирічить приписам законодавства України. Вважають, що запитувана ними інформація є публічною у розумінні приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» та при цьому не належить до конфіденційної, таємної чи службової. Крім того, звертають увагу на те, що за підписом в.о. головного лікаря було надано інформацію про графік роботи саме головного лікаря, в той час, як запитувачем інформації у пункті 3 запиту ставилось питання про графік роботи в.о. головного лікаря, що є відповіддю не по суті запиту та свідчить про неправомірну відмову у наданні інформації відповідно до приписів ч.2 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». (а.с.46-51)
Відповідач-1 - Головний лікар комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 11" Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради Тихоненко Світлана Михайлівна, надала заперечення проти задоволення апеляційної скарги, в яких зазначала, що дана справа взагалі не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки громадська організація без статусу юридичної особи не може бути позивачем в адміністративній справі або законним представником інших осіб. Крім того, і Відповідач-1 не є суб'єктом владних повноважень у розумінні приписів КАС України, що виключає можливість бути відповідачем у адміністративній справі. (а.с.75-77)
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Позивача, ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити із підстав, у ній зазначених.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 26.11.2014 р. звернулася до Відповідача-1 з інформаційним запитом, який зареєстровано 26.11.2014 р. за вх..№ 7/168, в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просила надати публічну інформацію, а саме, повідомити:
- з якої дати (число, місяць, рік) не виконує свої посадові обов'язки (відпустка, лікарняний, навчання) головний лікар КЗ ДЦ ПМСД № 11 ДМР Тихоненко С.М. за період з 01.09.2014 р. по день надання відповіді на цей запит;
- хто (П.І.Б., посада) призначено в.о. головного лікаря КЗ ДЦ ПМСД № 11 ДМР у період, запитуваний у п.1 запиту;
- графік прийому громадян, номер службового телефону, номер кабінету, графік роботи в.о. головного лікаря (П.І.Б.) КЗ ДЦ ПМСД № 11 ДМР за указаний в п.1 період. (а.с.6)
Листом від 03.12.2014 р. № 7/292 за підписом в.о. головного лікаря Котляр О.В. на інформаційний запит ОСОБА_1 від 26.11.2014 р. вх..№ 7/168 було повідомлено, що з приводу запитань, поставлених у п.1, 2 запиту інформація не може бути надана, оскільки, в порушення приписів п.1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувачем не було зазначено жодних посилань на мету отримання інформації та цілей її подальшого використання. З приводу питання, поставленого у п.3 запиту, було надано інформацію щодо графіку прийому та роботи, номеру службового телефону та службового кабінету головного лікаря КЗ ДЦ ПМСД № 11 ДМР. (а.с.7)
Оскарження бездіяльності та дій Відповідачів щодо надання неповної відповіді та ненадання відповіді на певні запитання вказаного запиту та зобов'язання вчинити певні дії і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки інформаційний запит Позивача, всупереч приписам ст.. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не містив посилань на мету отримання інформації щодо зазначених у запиті осіб та цілей для подальшого її використання, то Відповідач-2 обгрунтовано надав відповідь на запит, але не на всі поставлені питання, а лише на ті, що можливо було надати, вказане свідчить про відсутність протиправних дій чи бездіяльності Відповідачів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI) розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно ст.14 Закону№2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну та повну інформацію, а також, у разі потреби, перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідно до с.5 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Будь-яких інших вимог до запиту вказаним Законом не передбачено.
Частиною 1 ст.1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Тобто, публічна інформація може бути двох видів:
створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом
При цьому, у наданні іншої запитуваної інформації та копій документів відповідачем було відмовлено, оскільки запитувана інформація стосується права приватної власності, інших прав та охоронюваних законом інтересів іншої особи, письмовий дозвіл на доступ до якої відповідно до вимог ч.2 ст.6, ч.1 та ч.2 ст.10 Закону №2939-VI не була надана.
В той же час, статтею 6 Закону №2939-VI визначено критерії та підстави, яку інформацію слід вважати публічною інформацією з обмеженим доступом. Частина 5 вказаної статті регламентує, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, запит ОСОБА_1 стосувався надання інформації, яка не відноситься до інформації , до якої може бути обмежено доступ, з огляду на ч.5 статті 6 Закону №2939-VI., так як запитувана інформація опосередковано стосується використання бюджетних коштів, отримуваних фізичними особами у певний період.
Дійсно, частиною 1 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом.
Однак посилання суду першої інстанції на приписи вказаної статті, як на підставу правомірності дій щодо ненадання інформації на пункти 1 та 2 запиту, визнаються колегією суддів помилковими, оскільки зроблені без врахування вищевказаних приписів Закону№2939-VI ( статей 19, 1,6-8)
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що в зв'язку з невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення вимог у цій частині.
В той же час колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності розпорядника інформації Відповідача-1 ( головного лікаря медичної установи Тихоненко С.М. ) за ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 26.11.2014 р. у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», який зареєстровано розпорядником інформації від 26.11.2014 р. за вх.. 7/168, оскільки доказів бездіяльності саме цього Відповідача до суду не надано. Більш того, зазначаючи у запиті про надання інформації з якого часу головний лікар не виконує свої посадові обов'язки та кого призначено в.о. головного лікаря, Позивач тим самим зазначає, що у вказаний період вказана особа не виконує свої службові обов'язки, отже, не може розглянути та надати відповідь на запит. За таких обставин у задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.
Щодо надання відповіді на третій пункт запиту, колегія суддів приходить до висновку, що інформація надана у повному обсязі, оскільки відсутні докази того, що розпорядником інформації приймались будь які рішення (накази, ) щодо встановлення днів та часу для прийому громадян , окрім головного лікаря, іще і для в.о. головного лікаря, а тому посилання Позивача на надання відповіді на пункт 3 запитуваної інформації визнається безпідставним.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205,207 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року у справі № 199/3667/15 (2-а/199/98/15) - скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати неправомірними дії заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 11" Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради Котляр Олени Валентинівни , які виразились у ненаданні відповіді на пункти 1 та 2 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 26.11.2014 року, зареєстрованого за вх..№ 7/178.
Зобов'язати головного лікаря Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 11" Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради Тихоненко Світлану Михайлівну надати відповідь на пункти 1 та 2 запитуваної інформації згідно з запитом від 26 листопада 2014 року за вх..№ 7/178.
Врешті позовних вимог відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.. 212 КАС України.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2015 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: О.О. Круговий