"08" жовтня 2015 р. Справа № 922/3096/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.,
при секретарі Катренко І.С.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Толок О.В. (директор), Маркосян М.В. - за довіреністю від 05.06.2015р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (вх.№4121 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі №922/3096/15,
за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ,
до Державного підприємства "Інститут машин і систем" Мінпромполітики України та НАН України, м. Харків,
про стягнення 190000,00 грн.,
21.05.2015р. Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства Інститут машин і систем Мінпромполітики України та НАН України", в якому просило стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 190000,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі №922/3096/15 (суддя Прохоров С.А.) в позові відмолено повністю.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що на підставі ст. 14, 526, 530 Цивільного кодексу України, пункту 2 договору № 1305 на створення та передачу науково-технічної продукції від 03.07.2009р., та у зв'язку з відсутністю надходжень асигнувань з Державного бюджету України за основним договором від 07.11.2008р. №44050/2, що є єдиною підставою початку розрахунків між позивачем та відповідачем, у відповідача не виникло обов'язку щодо оплати науково-технічної продукції за спірним договором, а, отже, не мало місце порушення умов договору з боку відповідача в частині проведення розрахунків.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мали значення для правильного вирішення справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі №922/3096/15 та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з Державного підприємства Інститут машин і систем на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" загальну суму заборгованості у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог позивач зазначає, що факт підписання відповідачем актів виконаних робіт здачі-приймання науково-технічної продукції та акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами, а також скріплення його печатками свідчать про визнання боржником наявного боргу.
При цьому, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не прийнято до уваги рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі № 910/1292/13, яким стягнуто з Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном на користь Державного підприємства Інститут машин і систем суму боргу у розмірі 5056000 грн. 00 коп., чим порушено права позивача на можливість виконання договірних зобов'язань з боку відповідача у справі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство Інститут машин і систем просить рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі № 922/3096/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№ 12994 від 14.09.2015р.).
Обґрунтовуючи свою позицію у справі, Державне підприємство Інститут машин і систем зазначає, що наказ на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі № 910/1292/13 знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що підтверджується наданими суду доказами.
Таким чином, на думку відповідача, господарський суд дійшов правильного висновку, що у зв'язку з відсутністю надходжень асигнувань з Державного бюджету України за основним договором від 07.11.2008р. № 44050/2 у відповідача не виникло обов'язку щодо оплати науково-технічної продукції за договором, а, отже, і підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, надання можливості учасникам судового процесу надати додаткові письмові пояснення з питань, які виникли в судовому засіданні, відкладено розгляд апеляційної скарги.
Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Державного підприємства Інститут машин і систем (вх.№ 13838 від 06.10.2015р.).
Державним підприємством Інститут машин і систем подано пояснення у справі, відповідно до яких Інститут спеціальних систем і технологій ІМіС був філією Державного підприємства Інститут машин і систем, яка на даний час ліквідована згідно наказу виконуючого обов'язки директора Державного підприємства Інститут машин і систем. На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано суду наказ Інституту машин і систем від 03.07.2001р. № 66-к, наказ Державного підприємства Інститут машин і систем від 02.03.2012р. №13, Положення про Інститут спеціальних систем і технологій ІМіС, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Державного підприємства Інститут машин і систем станом на 06.02.2013р. (вх.№ 13961/1 від 08.10.2015р.).
В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти вимог апеляційної скарги, просили суд рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі № 922/3096/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2009р. між Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (іменований - виконавець) та Інститутом спеціальних систем і технологій ІМіС (ІССіТ ІМіС) (іменований - замовник) було укладено договір №1305 на створення та передачу науково-технічної продукції.
Вказаний договір на створення та передачу науково-технічної продукції від 03.07.2009р. №1305 з позивачем був укладений як договір субпідряду до основного договору №44050/2 від 07.11.2008р., замовником по якому було саме Міністерство промислової політики України.
Згідно з п. 1 договору замовник доручає, виконавець приймає на себе виконання ДКР "Виготовлення дослідних зразків колісних тракторів потужністю 80 і 100 к.с., їх випробування та доопрацювання за результатами випробувань".
Відповідно до п. 2.1 договору за виконану науково-технічну продукцію згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни 1807,0 тис. (один мільйон вісімсот сім тисяч) грн., у т.ч. ПДВ - 301,167 тис. грн., у тому числі на 2009 р. - 1087,0 грн. (один мільйон вісімдесят сім тисяч) грн., у т.ч. ПДВ - 181167,0 грн.
Оплата за виконану роботу здійснюється поетапно по мірі надходжень асигнувань з Держбюджету України за основним договором № 44050/2 від 07.11.2008р. та додатковою угодою №1 від 22.04.2009р. При надходженні асигнувань з Мінпромполітики України замовник гарантує оплату виконаних виконавцем робіт згідно з календарним планом цього договору на протязі 3-х банківських днів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав роботи по виготовленню дослідних зразків колісних тракторів, що підтверджується актами виконаних робіт №1 від 30.11.2009 року, №2 від 23.12.2009 року та №3 від 23.12.2009 року на загальну суму 190000,00 гривень.
Проте, після виконання позивачем умов договору на створення та передачу науково-технічної продукції від 03.07.2009р № 1305 відповідачем на адресу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" було направлено листи від 02.03.2011р. № 16, від 26.12.2013р. № 188, від 14.06.2012р. № 88 про визнання вказаною стороною боргу та перерахування позивачу коштів в разі погашення заборгованості за договором №44050/2 від 07.11.2008р.
З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Господарського суду міста Київ у справі № 910/1292/13 від 09.04.2013р., яке набрало законної сили, задоволено позов Державного підприємства Інститут машин і систем, стягнуто з Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (як з правонаступника Міністерства промислової політики України) на користь Державного підприємства Інститут машин і систем суму боргу у розмірі 505600 (п'ятсот п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. по договору №44050/2 від 07.11.2008р.
Як вбачається з вказаного судового рішення, 07.11.2008р. між Інститутом машин і систем (який був ліквідований на підставі наказу від 02.03.2012р. № 13 та всі активи та пасиви було передано Державному підприємству Інститут машин і систем) та Міністерством промислової політики України (правонаступником якого є Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном на підставі п. 1 Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади") було укладено договір на створення та передачу науково-технічної продукції №44050/2.
Згідно даного договору Інститут спеціальних систем і технологій ІМіС за дорученням замовника (Міністерства промислової політики України) зобов'язався виконати роботу (створити науково-технічну продукцію) - типорозмірний ряд перспективних тракторів класу 1,4, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити зазначену роботу.
Роботи за вказаним договором були прийняті замовником без зауважень на загальну суму 1448600,00 гривень, що підтверджувалось актами здачі-приймання науково-технічної продукції. Міністерством промислової політики України, передплатою була частково сплачена сума заборгованості по договору №44050/2 від 07.11.2008 р., а саме було оплачено 943000,00 гривень, чим погашена вартість виконаних робіт по актам здачі-приймання науково-технічної продукції №1 від 15.12.2008 року, №2 від 15.12.2008 року, №1 від 14.09.2009 року, №2 від 14.09.2009 року. Після вересня 2009 року оплати від замовника не поступали.
Міністерство промислової політики не виконало свої грошові зобов'язання по оплаті ДП ІМІС робіт та послуг по основному договору, ті асигнування з бюджету, які надавались Міністерству були ним направлені на інші потреби, у зв'язку з чим Державне підприємство Інститут машин і систем звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості по основному договору №44050/2 від 07.11.2008 року у розмірі 505600,00 грн., який був задоволений в повному обсязі.
Наказ на примусове виконання рішення Господарського суду міста Київ у справі № 910/1292/13 від 09.04.201Зр. знаходиться на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, що підтверджується наданими суду доказами.
Відсутність розрахунку за виконані позивачем роботи за договором на створення та передачу науково-технічної продукції від 03.07.2009р № 1305 з боку відповідача стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вже зазначено вище, між сторонами було укладено договір на створення та передачу науково-технічної продукції від 03.07.2009р. №1305.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.
Частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку (ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України).
Сторонами у справі визнається факт повного виконання зобов'язань за договором від 03.07.2009р. № 1305 з боку позивача, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є встановленим фактом.
Крім того, вказана обставина підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписаними обома сторонами актами виконаних робіт №1 від 30.11.2009 року, №2 від 23.12.2009 року та №3 від 23.12.2009 року на загальну суму 190000,00 гривень.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
Судова колегія зазначає, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.
Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за укладеним між сторонами договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державного казначейства України.
Крім того, відповідно до рішення Європейського судом з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05 року, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.
Отже, на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. судова колегія дійшла висновку, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N 11/446.
Слід також зазначити, що згідно з статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" було направлено на адресу відповідача листи від 25.01.2011р. № 555/3а, від 27.04.2012р. № 555/41, від 16.10.2013р. № 555/145 з вимогою щодо погашення заборгованості згідно договору від 03.07.2009р. № 1305 в розмірі 190000,00 грн. (а.с. 65-67).
При цьому, листами від 02.03.2011р. № 16, від 14.06.2012р. №88, від 26.12.2013р. № 188 відповідач, на підставі підписаних ним актів здачі-приймання науково-технічної продукції та проведення звіряння розрахунків, визнав факт належного виконання позивачем умов договору від 03.07.2009р. №1305, а також наявність обов'язку з оплати виконаних робіт з боку відповідача (а.с. 13-15).
Крім того, позивач в установленому порядку звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за договором від 03.07.2009р. №1305.
Враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є цивільними, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, судова колегія зазначає, що після підписання відповідачем договору від 03.07.2009р. № 1305 у нього виникли безумовні зобов'язання виконання умов останнього, зокрема, оплати вартості робіт та послуг після прийняття їх у встановленому договором порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено наявності підстав для звільнення відповідача, який є бюджетною установою, від виконання своїх зобов'язань в зв'язку з відсутністю відповідного фінансування.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини даної справи, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова".
На підставі викладеного, апеляційна скарга Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі № 922/3096/15 - скасуванню, з підстав, викладених вище.
Враховуючи задоволення судом апеляційної скарги в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у даній справі у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, ч. 2 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі №922/3096/15 скасувати та прийняти нове рішення, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позовні вимоги Державного підприємства "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства Інститут машин і систем (61052, Харківська область, м. Харків, вул. Котлова, 83, ідентифікаційний код 19363188) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Криворізька, буд. 1, ідентифікаційний код 14308368) суму заборгованості в розмірі190000,00 грн., судові витрати за подання позову в розмірі 3800,00 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ.".
Стягнути з Державного підприємства Інститут машин і систем (61052, Харківська область, м. Харків, вул. Котлова, 83, ідентифікаційний код 19363188) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Криворізька, буд. 1, ідентифікаційний код 14308368) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1900,00 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 13.10.2015р.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Бородіна Л.І.