13 жовтня 2015 рокусправа № 804/93/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс Квінс»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року по справі
за позовом Приватного підприємства «Транс Квінс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Позивач Приватне підприємство «Транс Квінс» (далі - ПП «Транс Квінс») звернулося до суду з позовом до відповідача Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2014 року №0007182203, яким ПП «Транс Квінс» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 65025 грн., з яких за основним платежем в сумі 43350 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21675 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ПП «Транс Квінс» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП «Транс Квінс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «СІНДАР ТУР» за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт № 4878/2203/33517256 від 22.12.2014 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків відповідачем встановлено нереальність здійснення господарських операцій ПП «Транс Квінс» по ланцюгу з ТОВ «СІНДАР ТУР», в результаті чого позивачем порушено приписи пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України та занижено податок на додану вартість у серпні 2014 року на загальну суму 43350 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 29.12.2014 року №0007182203, яким ПП «Транс Квінс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 65025 грн., з яких за основним платежем в сумі 43350 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21675 грн.
Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення в судовому порядку.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).
Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «СІНДАР ТУР» укладено агентський договір про надання рекламних послуг у мережі Інтернет №407 від 28.07.2014 року.
Виконання вищевказаного договору не підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем неправомірно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за серпень 2014 року, а тому винесене Лівобережною ОДПІ податкове повідомлення-рішення №0007182203 від 29.12.2014 року є правомірним.
Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.
За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс Квінс» - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова