"05" жовтня 2015 р. Справа № 917/661/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І.В., суддя Гребенюк Н.В.
при секретарі Логвін О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Ротар В.М., за довіреністю № 544 від 30.06.15 р.;
відповідача - Соковець І.О., за довіреністю № 5-735/к від 11.08.15 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Союз-Будресурси" (вх. №3774 П/3-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015р. у справі № 917/661/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси", м. Полтава
про стягнення 2395077,63 грн., -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 2 395 077,63 грн., з яких: нараховані на заборгованість по договору поставки від 08.01.2014 р. № 0114СК 416753 грн. інфляційних за період з 01.06.2014 р. по 31.03.2015 р.; 31994,57 грн. 3% річних за період з 21.06.2014 р. по 30.04.2015 р.; 1946329,15 грн. штрафу відповідно до п. 4.8 Договору за період з 21.06.2014 р. по 30.04.2015 р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.06.15р. у справі №917/661/15 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Союз-Будресурси" на користь ТОВ "Квант-Сервіс" 1892131,57 грн. штрафу, 416753,91 грн. інфляційних витрат, 31994,57 грн. 3% річних та 46817,60 грн. судового збору. В частині стягнення 54197,58 грн. штрафу в позові відмовлено.
Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015р. по справі № 917/661/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що за наявності встановленої у рішенні господарським судом Полтавської області від 19.08.2014 року у справі № 917/1228/14 суми заборгованості за договором поставки № 0114СК від 08.01.2014 р. з боку ТОВ «СОЮЗ-БУДРЕСУРСИ» протягом часу між датами прийняття господарським судом Полтавської області рішень у справі № 917/1228/14 та у справі № 917/661/15 було проведено часткове погашення заборгованості на загальну суму 432423,47 грн., отже, як вважає скаржник, загальний розмір заборгованості має бути зменшений на суму 432 423,48 грн. Разом з тим, як зазначає скаржник, позивач суму вимог на суму отриманих від відповідача грошових коштів не зменшив, а здійснив збільшення суми позовних вимог на суми донарахованих за період розгляду заяви в суді процентів, інфляційних витрат та пені. Також скаржник зазначає, що 11.11.2014 року та 24.02.2015 року органами виконавчої служби на виконання рішення господарського суду Полтавської області по справі № 917/1228/14 з рахунків відповідача було стягнуто 31191,20 грн., що не збігається з розрахунками наведеними позивачем при формулюванні розміру позовних вимог, у зв'язку з чим, вважає помилковим висновок суду, що стягнення суми заборгованості відбулось саме 13.02.2015 року та 03.03.2015 року. З урахуванням висловлених вище аргументів щодо загальної суми заборгованості та строків її погашення, заявник вважає, що підлягають коригуванню суми отримані у розрахунках інфляційних втрат та 3% річних.Також зазначає, що за приписом статті 231 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.08.2015.
У зв'язку із знаходженням судді Потапенко В.І., який є доповідачем по справі №917/661/15/15 на лікарняному, 11.08.2015 р. проведено повторний автоматичний розподіл справи та для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тарасова І.В.
Позивач - ТОВ "Квант-Сервіс" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення у даній справі прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, оскільки на його думку, викладені скаржником доводи не підтверджені останнім ні нормативно, ні документально, в зв'язку з чим просить відмовити в її задоволенні.
Ухвалою суду від 12.08.2015 розгляд справи відкладено на 16.09.2015р.
16.09.2015 ТОВ «СОЮЗ-БУДРЕСУРСИ» надало додаткові пояснення до апеляційної скарги щодо порушення позивачем порядку розрахунку штрафних санкцій, в яких, посилається на те, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.11.2014 р. було задоволено заяву ТОВ «СОЮЗ-БУДРЕСУРСИ» про відстрочку виконання рішення строком на 1 рік; дана ухвала була скасована Харківським апеляційним господарським судом 15.01.2015. В зв'язку з чим відповідач вважає неправомірним нарахування штрафних санкцій, а також інфляційних втрат та 3% річних у період , в який діяла відстрочка виконання рішення.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.09.2015 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 05.10.2015 року та зобов'язано сторони надати додаткові документальні докази на підтвердження своїх вимог та заперечень по справі.
02.10.2015 відповідач надав суду додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких також стверджує про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних в період дії відстрочки виконання судового рішення, а саме, з 18.11.2014 по 15.01.2015 року. У зв'язку з цим, відповідачем здійснено коригування та власний розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені. Відповідачем також надані до матеріалів справи відповідні копії платіжних документів про сплату заборгованості.
05.10.2015 ТОВ "Квант-Сервіс" на виконання вимог ухвали від 16.09.2015р., надав суду письмові пояснення та платіжні доручення, якими підтверджував дати здійснення відповідачем та державною виконавчою службою платежів в рахунок погашення заборгованості за рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 по справі №917/1228/1. За даними позивача, з врахуванням фактичних дат надходження від відповідача та державної виконавчої служби на рахунок позивача платежів в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 19.08.2015 по справі № 917/1228/14 сума інфляційних втрат становить 416 753,91 грн., 3% річних становить 31 994,57 грн., сума штрафу відповідно до п. 4.8 договору становить 1 892 131,57 грн.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 08.01.2014р. між ТОВ "Квант-Сервіс" (покупець) та ТОВ "Союз-Будресурси" (постачальник) було укладено договір поставки № 0114СК, за умовами якого ТОВ "Союз-Будресурси" зобов'язався поставити ТОВ "Квант-Сервіс" нафтопродукти: ДТ-3-К5, сорт F в кількості 120 тонн на загальну суму 1 286 277,51 грн. з ПДВ ("Товар"), а Покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених в Договорі, прийняти Товар та оплатити його. Відповідно до п.1.4 Договору постачальник зобов"язувався поставити Товар протягом 5 днів, з моменту отримання попередньої оплати за товар в розмірі 1286277,51грн.
У червні 2014 року ТОВ "Квант-Сервіс" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ «СОЮЗ-БУДРЕСУРСИ» заборгованості за договором поставки №0114СК від 08.01.2014р. у сумі 1499579,35грн., у т.ч. 1286277,51грн. - сума попередньої оплати, 84674,04грн. - штраф відповідно до п.4.7 договору та 128627,80грн. - штраф відповідно до п.4.8 договору.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2014р. по справі №917/1228/14, залишеним без змін судом апеляційної інстанції постановою від 01.10.2014 р., позовні вимоги ТОВ "Квант - Сервіс" до ТОВ "Союз-Будресурси" про стягнення 1 499 579,35 грн. було задоволено в повному обсязі, стягнуто з ТОВ "Союз-Будресурси" на користь ТОВ "Квант-Сервіс" - заборгованість за договором поставки № 0114 СК від 08.01.2014р. у сумі 1 499 579,35 грн., яка складається з: суми попередньої оплати в розмірі 1 286 277,51 грн., суми штрафу відповідно до п. 4.7 Договору в розмірі 84 674,04 грн. та суми штрафу відповідно до п. 4.8 Договору в розмірі 128 627,80 грн. (0,5 % від суми 1 286 277,51 грн., за 20 днів порушення оплати), а також судовий збір 29 991,59 грн.
Звертаючись до господарського суду позивач зазначав, що на виконання рішення господарського суду від 19.08.2014р. по справі №917/1228/14 відповідач у добровільному порядку сплатив на користь позивача 13.02.2015 року - 309450,28 грн., 03.03.2015 року - 245,92 грн. Однак, відповідач в повному обсязі покладені на нього вказаним рішенням грошові зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 362 від 30.04.2015) 1946329,15 грн. штрафу, нарахований відповідно до п. 4.8 Договору за період з 21.06.2014 р. по 30.04.2015 р., 416 753 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2014 р. по 31.03.2015 р.; 31994,57 грн. 3% річних за період з 21.06.2014 р. по 30.04.2015 р.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу, нарахованого відповідно до п. 4.8 Договору, суд першої інстанції вважав правомірним його нарахування за період з 21.06.2014 р. по 30.04.2015 р., з урахуванням проведених відповідачем оплат, тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 1 892 131,57 грн.
Також, враховуючи факт здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості, а також здійснивши власний перерахунок розміру заявлених до стягнення позивачем відсотків річних та інфляційних, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині, стягнувши з відповідача на користь позивача 416 753,91 грн. інфляційних втрат та 31 994,57 грн. - 3% річних.
Проте, колегія суддів не може погодитись у повному обсязі з висновками суду першої інстанції в частині розміру штрафу, інфляційних та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.
Так, предметом даного господарського спору, є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 1946329,15 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 4.8 Договору за період з 21.06.2014 р. по 30.04.2015 р., а також 416 753 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2014 р. по 31.03.2015 р.; 31994,57 грн. 3% річних за період з 21.06.2014 р. по 30.04.2015 р., в зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2014р. по справі №917/1228/14.
Стаття 202 ГК України встановлює, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Наведене дозволяє дійти висновку, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості (в тому числі стосовно яких розстрочене виконання рішення) не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
З приписів п. 7.1 Постанови пленуму ВСГУ від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вбачається, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку із невиконанням рішенням суду, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 по справі № 917/1228/14,залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2014, стягнуто з ТОВ "Союз-Будресурси" на користь ТОВ "Квант-Сервіс" - заборгованість за договором поставки № 0114 СК від 08.01.2014р. у сумі 1 499 579,35 грн., яка складається з: суми попередньої оплати в розмірі 1 286 277,51 грн., суми штрафу відповідно до п. 4.7 Договору в розмірі 84 674,04 грн. та суми штрафу відповідно до п. 4.8 Договору в розмірі 128 627,80 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Отже, вказаною статтею передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вичиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.
Разом з тим, як зазначено в пункті 5.4. Постанови пленуму ВСГУ від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
За приписами п. 7.1 Постанови пленуму ВСГУ від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі, коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язка з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох відсотків річних на цю заборгованість можуть здійснюватись на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили судовим рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 з відповідача стягнуто заборгованість в загальній сумі 1 499 579, 35 грн., яка утворилась станом на 20.06.2014.
Отже, виходячи з викладених положень, у відповідача з прийняттям рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 перед позивачем утворилось грошове зобов'язання в загальній сумі 1 499 579, 35 грн., відповідальність за невиконання якого повинна визначатись на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу. А у позивача в силу названої статті є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, нарахованих на загальну суму заборгованості, за невиконання відповідачем грошового зобов'язання з дня, наступного за днем набрання законної сили судовим рішенням, тобто з 02.10.2014 року (з дня прийняття постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 по справі № 917122814).
Як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, протягом періоду з 21.06.2014 по 12.02.2015 заборгованість відповідача була незмінною.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем на виконання рішення було сплачено 13.02.2015 - 309 450,28 грн.; 03.03.2015 - 245,92 грн.; 20.04.2015 - 30 000,00 грн.; 28.04.2015 - 18 181,82 грн.
Разом з цим, колегія суддів враховує надані відповідачем докази на підтвердження здійснення часткового погашення заборгованості за рішенням суду згідно платіжного доручення № 6 від 30.04.2015 на суму 20 000,00 грн., в якому підставою платежу зазначено «згідно наказу господарського суду Полтавської області № 917/1228/14 від 13.10.2014 (а.с.125).
Колегія суддів звертає увагу, як зазначено Верховним Судом України у листі від 01.07.2014р. "Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві", при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК України) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше від основної суми боргу, розуміють відсотки за користування чужими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позику, кредиту, тощо.
Статтею 534 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному розмірі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості (оскільки інше не встановлено договором): 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання (у даному випадку - судові витрати); 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Таким чином, оскільки за рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 з відповідача, окрім суми основного боргу (попередньої оплати) в розмірі 1 286 277,51 грн. було стягнуто ще суму штрафу відповідно до п. 4.7 Договору в розмірі 84 674,04 грн. та суму штрафу відповідно до п. 4.8 Договору в розмірі 128 627,80 грн., тому перераховані відповідачем грошові кошти повинні бути враховані в рахунок загальної суми заборгованості, яка підлягає зменшенню відповідно до проведених відповідачем проплат, з урахуванням черговості погашення вимог грошовим зобов'язанням.
Враховуючи викладене, визначена позивачем сума позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних є неправомірною, а розрахунки суду першої інстанції є помилковими, оскільки зроблені без врахування зазначених обставин.
Отже, судом апеляційної інстанції встановлений факт існування у відповідача грошового зобов'язання за рішенням суду в розмірі 1 449 579,35 грн., а також часткове виконання відповідачем грошового зобов'язання з урахуванням вищезазначених проплат.
Таким чином, як встановлено судом апеляційної інстанції, борг відповідача перед позивачем становив:
- з 02.10.2014 року - 1449579,35 грн.
- з 13.02.2015 року - 1140129,07 грн.
- з 03.03.2015 року - 1139883,15 грн.
- з 20.04.2015 року - 1109883,15 грн.
- з 28.04.2015 року - 1091701,33 грн.
- з 30.04.2015 року - 1071701,33 грн.
Разом з цим, зважаючи на те, що позивачем здійснено нарахування інфляційних на суму 1 286 277,51 грн. та 3% річних на суму 976827,23 грн., тоді як господарський суд не вправі вийти за межі позовних вимог, тому, здійснивши власний перерахунок інфляційних та 3% річних, колегія суддів дійшла до висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних в розмірі 322 551,53 грн. за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року та 3% річних в розмірі 20 784,25 грн. за період з 02.10.2014 по 30.04.2015.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 892 131,57 грн. на підставі п. 4.8 договору, колегія суддів виходить з наступного.
Так, згідно п. 4.8 договору сторони погодили, що в разі несплати постачальником до 01.06.2014 покупцю грошових коштів в розмірі 1 286 277,51 грн. постачальник зобов'язується сплатити покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми 1 286 277,51 грн. за кожний день порушення оплати. Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем нарахований штраф в розмірі 1 892 131,57 грн. за період з 21.06.2014 по 30.04.2015.
Однак, згідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зважаючи на встановлений факт несплати відповідачем грошових коштів в розмірі 1 286 277,51 грн. після 21.06.2014, а також враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів дійшла висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу на підставі п. 4.8 договору в розмірі 1 048 316,17 грн. за період з 21.06.2014 по 30.11.2014.
Наведені відповідачем доводи стосовно відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних в період дії відстрочки виконання судового рішення, а саме, з 18.11.2014 по 15.01.2015 року, колегія суддів відхиляє, оскільки під час відстрочки виконання рішення інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у п. 7.2. п. 7.1 постанови Пленуму ВСГУ від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Також, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача, що передбачений пунктом 4.8. договору штраф за несвоєчасне повернення покупцю попередньої оплати в розмірі 1286277,51 грн. повинен нараховуватись не в розмірі 0,5 відсотків від суми 1286277,51 грн. за кожен день порушення оплати, як передбачено вказаним пунктом договору, а у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, відповідно до ст. 231 ГК України.
Так, статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень частини 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, лише за порушення грошових зобов'язань. Разом з тим, як зазначалось вище, неповернення відповідачем суми попердньої оплати за договром не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015р. у справі № 917/661/15 слід змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" (вул. Жовтнева, 19, оф.22, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 33458044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" (вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 31801260, р/р 260065025 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489) - 1 048 316,17 грн. штрафу відповідно до п.4.8. Договору поставки №0114 СК від 08.01.2014р., 322 551,53 грн. інфляційних, 3% річних в розмірі 20 784,25 грн. та 27 833,04 грн. судового збору».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси", м. Полтава задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015р. у справі № 917/661/15 змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" (вул. Жовтнева, 19, оф.22, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 33458044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" (вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 31801260, р/р 260065025 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489) - 1 048 316,17 грн. штрафу відповідно до п.4.8. Договору поставки №0114 СК від 08.01.2014р., 322 551,53 грн. інфляційних, 3% річних в розмірі 20 784,25 грн. та 27 833,04 грн. судового збору.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" (вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 31801260, р/р 260065025 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" (вул. Жовтнева, 19, оф.22, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 33458044) 9492,28 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 12 жовтня 2015 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Тарасова І. В.