"07" жовтня 2015 р. Справа № 922/3588/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Томіній І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Литвинова В.В., дов. б/н від 01.04.2015 р.
відповідачів - 1) не з"явився, 2) не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. №4514 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.15 року у справі № 922/3588/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино", м. Харків,
до 1) Фізичної особи-підприємця Іванського Олександра Олександровича, смт Ков"яги Валківського району Харківської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", м. Кузьминці Гайсинського району Вінницької області,
про стягнення коштів
У червні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Іванського Олександра Олександровича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", першого і другого відповідачів, та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.№27941 від 10.07.2015 року), яку було прийнято господарським судом Харківської області до провадження, просив суд стягнути з відповідачів солідарно 43 325,66 грн. інфляційних втрат та 1435,48 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання другим відповідачем грошових зобов'язань по укладеному між ним та позивачем договору поставки №11/03 від 11.03.2013 року та на укладення між позивачем та першим відповідачем договору поруки №П-11/03 від 11.03.2013 року., за яким останній відповідає солідарно з другим відповідачем перед позивачем за невиконання зобов'язань по договору поставки №11/03 від 11.03.2013 року .
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2015 року у справі № 922/3588/15 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" та з Фізичної особи-підприємця Іванського Олександра Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" інфляційні втрати в сумі 43 325,66 грн., 3% річних в сумі 1 435,48 грн. та 1 827,00 грн. судового збору.
Другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що підставою для задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначає ту обставину, що ТОВ «Кузьминецьке» не вчасно здійснив оплату по договору поставки засобів захисту рослин № 11/03, а саме: сума боргу була сплачена лише 27.04.2015 року, при тому, що відповідно до пункту 3.2 договору поставки оплата повинна бути здійснена не пізніше 30.10.2013 року .
Проте, як зазначає другий відповідач, місцевий господарський суд не врахував того, що з прийняттям рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2014 року у справі №922/4803/14, відносини між ТОВ "ТАЛИНО" та ТОВ "Кузьминецьке" перейшли в іншу площину і регулюються не нормами про виконання договірних зобов'язань, а нормами про порядок виконання рішення суду.
При цьому, як вказує заявник скарги, ТОВ «Кузьминецьке» вищевказане рішення суду виконано в установленому законом порядку, а отже підстав для стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат немає.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2015 року апеляційну скаргу другого відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2015 року на 10:30 год.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 07.10.2015 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
А оскільки заборгованість на виконання наказу господарського суду Харківської області від 23.12.2014р. у справі № 922/4803/14 була перерахована ТОВ "Кузьминецьке" на рахунок позивача 27.04.2015 року, то саме з цієї дати грошове зобов'язання ТОВ "Кузьминецьке" за договором поставки № 11/03 від 11.03.2013 року є виконаним та в силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України припинилось.
Представники першого та другого відповідачів у судове засідання 07.10.2015 року не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102216094572 та №6102216093363 про вручення їм копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників першого та другого відповідачів за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи другого відповідача та позивача, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 28.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино", звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" та Фізичної особи-підприємця Іванського Олександра Олександровича основний борг в сумі 91440,00 грн., 6120,21 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 15543,12 грн. за період з 01.11.2013 року по 30.09.2014 року, проценти за користування коштами в сумі 2645,50 грн. за період з 30.10.2013 року по 17.10.2014 року та 2315,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" його грошових зобов'язань за договором поставки №11/03 від 11.03.13 р. та укладеним між ТОВ "Талино" і ФОП Іванським Олександром Олександровичем договором поруки № П-11/03 від 11.03.2013 р.
За результатами розгляду зазначеного позову рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2014 року у справі №922/4803/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" задоволено у повному обсязі та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" та з Фізичної особи-підприємця Іванського Олександра Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" основний борг в сумі 91 440,00 грн., 6 120,21 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 15 543,12 грн., проценти за користування коштами в сумі 2 645,50 грн. та 2 315,00 грн. судового збору.
На виконання рішення суду видано відповідний наказ від 23.12.2014 року.
20.04.2015 року головним державним виконавцем ВДВС Гайсинського районного управління юстиції на підставі заяви позивача відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2014 року.
Разом з цим, вказаним судовим актом було встановлено наступні обставини.
11 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Талино" , продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", покупцем, було укладено договір поставки засобів захисту рослин № 11/03, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався поставити покупцеві засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію.
Того ж дня, 11 березня 2013 року між ТОВ "Талино" та Фізичною особою - підприємцем Іванським Олександром Олександровичем було укладено договір поруки № П-11/03, відповідно умов якого (п. 1.1 договору) ФОП Іванський Олександр Олександрович зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ "Кузьминецьке" зобов'язань щодо здійснення останнім розрахунку та можливих штрафних санкцій за договором поставки засобів захисту рослин № 11/03 від 11 березня 2013 року, укладеного між ТОВ "Талино" та ТОВ "Кузьминецьке", а також інших витрат позивача, визначених в пункті 2.1 цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору поставки загальна вартість поставленого позивачем товару за даним договором визначається, відповідно до видаткових накладних позивача.
Поставка товару у повному обсязі має бути здійснена у строк до 30.10.2013 року (п. 4.1 договору поставки).
На виконання умов договору поставки, позивачем 20.06.13 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 91440,00 грн., що підтверджується видатковою та товарно-транспортною накладними № РН-0000050 від 20 червня 2013 р. (а.с. 30, 32), які були скріплені печатками підприємств та підписані уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника першого відповідача на отримання товару, зазначеного у спірній видатковій накладній, підтверджуються відповідною довіреністю № 11 від 20 червня 2013 р.
Згідно з п. 3.2 договору поставки, 1-й відповідач (ТОВ "Кузьминецьке") має сплатити кошти за поставлену продукцію шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий розрахунок позивача не пізніше 30 жовтня 2013 року.
При розгляді справи №922/4803/14 судом визнано ТОВ "Кузьминецьке" таким, що з 31.10.2013 року прострочило виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором поставки № 11/03 від 11.03.2013 р.
Крім того, ФОП Іванський Олександр Олександрович відповідно до умов договору поруки №П-11/03 зобов'язався солідарно відповідати перед ТОВ "Талино" за виконання ТОВ "Кузьминецьке" зобов'язань щодо здійснення останнім розрахунку за поставлений товар та можливих штрафних санкцій по договору поставки, а також інших витрат позивача, визначених пунктом 2.1 договору № 11/03 від 11.03.2013 р.
Відповідно до пункту 7.2 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підписання його повноваженими представниками сторін і діє до моменту повного виконання зобов'язань, забезпечених порукою.
Враховуючи невиконання ТОВ "Кузьминецьке" зобов"язань з оплати за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачі несуть солідарний обов"язок щодо сплати заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин №11/03 від 11.03.2013 року .
Також суд визнав вимоги про солідарне стягнення 15543,12 грн. інфляційних та 2645,50 грн. 3% річних обгрунтованими.
Вказані обставини, встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2014 року у справі №922/4803/14, в силу частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для справи №922/3588/15
Зі змісту позовної заяви у справі №922/3588/15 вбачається, що позивач в обгрунтування позову посилається на прострочення ТОВ "Кузьминецьке" виконання грошового зобов"язання щодо сплати заборгованості по договору поставки №11/03 від 11.03.13 р., про стягнення якої господарським судом Харківської області було винесено рішення від 08.12.2014 року у справі №922/4803/14, а тому ТОВ "Талино" як кредитор за цим договорорм має право на стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України аж до повного виконання грошового зобов"язання. А враховуючи, що ФОП Іванський О.О. відповідно до умов договору поруки №П-11/03 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ "Кузьминецьке" зобов'язань щодо здійснення останнім розрахунку за поставлений товар, можливих штрафних санкцій та інших витрат позивача по договору поставки, нараховані позивачем 43 325,66 грн. інфляційних втрат та 1435,48 грн. 3% річних підлягають стягненню з першого та другого відповідачів солідарно.
Разом з цим, позивач вказує на те, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки сума заборгованості у розмірі 91 440,00 грн. була погашена другим відповідачем 27.04.2015 року з простроченням строку, визначеного умовами договору, а саме пункту 3.2 договору, згідно з яким ТОВ "Кузьминецьке" має сплатити кошти за поставлену продукцію шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий розрахунок позивача не пізніше 30 жовтня 2013 року, позивачем правомірно застосовано наслідки за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Також господарський суд зазначив, що ФОП Іванський О.О. відповідно до умов договору поруки №П-11/03 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ "Кузьминецьке" зобов'язань щодо здійснення останнім розрахунку за поставлений товар та можливих штрафних санкцій по договору. А тому, з урахуванням вимог статті 541, частини 1 статті 543, частини 1 статі 553 Цивільного кодексу України, позивачем правомірно заявлено вимоги про солідарне стягнення з першого та другого відповідачів інфляційних втрат в розмірі 43 325,66 грн. та 3% річних у розмірі 1435,48 грн.
Крім того, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок позову, дійшов висновку, що він відповідає умовам договору та не суперечить нормам чинного законодавства, а тому позов є таким, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, предмет спору у даній справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 43325,66 грн. та 3% річних у розмірі 1435,48 грн., нарахованих на суму заборгованості, яка була несвоєчасно сплачена відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язаний на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У здійсненому Верховним Судом України аналізі практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві за 2011-2012 року зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Такий саме висновок здійснено у постанові Верховного Суду України від 20.01.2011р. у справі № 10/25 .
Розділ 7 Постанови Пленуму Вищого уосподарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. передбачає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів виконано не своєчасно, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Окрім цього, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі №16/5/5022-103/2011(2/43-654) зазначено, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищено в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми в період виконання судового рішення, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки заборгованість на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 23.12.2014 року у справі № 922/4803/14 була перерахована ТОВ "Кузьминецьке" на рахунок позивача 27.04.2015 року, то саме з цієї дати грошове зобов'язання ТОВ "Кузьминецьке" за договором поставки № 11/03 від 11.03.2013 року є виконаним та припиненим в силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України.
З дня, коли зобов"язання мало бути виконане і до моменту припинення зазначеного зобов"язання належним виконанням в порядку статті 599 Цивільного кодексу України, воно вважається простроченим і на час такого прострочення може бути нараховані суми, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу незалежно від факту дотримання боржником норм Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, оскільки сума заборгованості у розмірі 91 440,00 грн. була погашена ТОВ "Кузьминецьке" 27.04.2015 року з простроченням строку, визначеного умовами договору, а саме пунктом 3.2 договору, згідно з яким ТОВ "Кузьминецьке" має сплатити кошти за поставлену продукцію шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий розрахунок позивача не пізніше 30 жовтня 2013 року, то позивачем правомірно застосовано наслідки за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України .
Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).
Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).
Таким чином, оскільки ФОП Іванський О.О. відповідно до умов договору поруки №П-11/03 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ "Кузьминецьке" зобов'язань щодо здійснення останнім розрахунку за поставлений товар, можливих штрафних санкцій та інших витрат по договору, то позивачем вірно вказано у позові про солідарне стягнення з першого та другого відповідачів сум, заявлених позивачем у позові.
При цьому, колегія судів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вказаний розрахунок відповідає умовам договору та не суперечить норман чинного законодавства, а тому визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а саме :сума 3% річних - у розмірі 1435,48 грн. за період з 18.10.2014 року по 26.04.2015 року та інфляційні втрати - у розмірі 43325,66 грн., нараховані за жовтень-грудень 2014 року та січень- квітень 2015 року (з 01.10.2014 року по 26.04.2015 року).
Позивачем було вірно здійснено розрахунок інфляційних не на кожну дату інфляції, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу за повні місяці.
Вказаний розрахунок узгоджується із рекомендаціями Вищого господарського суду, викладеними в інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права".
Так, у вказаному листі зазначається, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірно висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Другий відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд не врахував того, що з прийняттям рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2014 року, відносини між ТОВ "Талино" та ТОВ "Кузьминецьке" перейшли в іншу площину і регулюються не нормами про виконання договірних зобов'язань, а нормами про порядок виконання рішення суду.
При цьому, як вказує заявник скарги, ТОВ «Кузьминецьке» вищевказане рішення суду виконано в установленому законом порядку, а отже підстав для стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат немає.
Такі посилання є необгрунтованими, оскільки, як вже зазначалося, якщо рішення про задоволення вимог кредитора не виконано в установленому законом порядку, саме прийняття рішення не припиняє зобов'язальних відносин сторін, оскільки в силу статті 599 Цивільногго кодексу України зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому боржник в такому разі не звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов"язання, в тому числі в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України..
Сам факт виконання судового рішення про стягнення заборгованості в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", не заперечує можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищено в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми в період виконання судового рішення.
При цьому, відповідач помилково вказує на стягнення з нього штрафних санкцій, так як 3% та інфляційні не є санкціями взагалі, а є лише способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який носить не штрафний, а компенсаційний характер (полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору) і ці кошти нараховуються відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України незалежно від вини боржника (аналіз Верховного Суду України практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві за 2011-2012 року).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 03.08.15 року у справі № 922/3588/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 12.10.2015 року.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.