03 вересня 2015 року м. Київ 810/2987/15
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Волощук Л.В.,
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрТрансОіл-2009”
до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного
управління ДФС у Київській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТрансОіл-2009» (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000262201/263.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки № 24/10-16-22-01/38274072 від 15.01.2015, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.
Позивач стверджує, що протягом проведення перевірки у період з 12.12.2014 по 05.01.2015 до товариства не надходило жодних запитів (письмових, усних) щодо необхідності проведення інвентаризації палива для реактивних двигунів марки РТ - вищий ґатунок чи надання іншого підтвердження даних бухгалтерського обліку щодо наявності залишків товару. У свою чергу, посилання податкового органу в Акті перевірки на запити від 21.10.2014 № 2955/10/10-16-22-01 щодо проведення інвентаризації, є безпідставним, оскільки вказаний запит надходив до позивача в рамках іншої перевірки та щодо іншого виду пального, а саме - палива моторного альтернативного.
Крім того, зауважив, що відповідно до первинних бухгалтерських документів, які було надано товариством до перевірки, підприємство за перевіряємий період придбало паливо для реактивних двигунів у кількості 8180125,00 кг. на загальну суму 94320656,15. Разом з цим, станом на 30.09.2014 на балансі «УкрТрансОіл-2009» наявні залишки палива для реактивних двигунів в кількості 8180125,00 кг. на загальну суму 94320656,15 грн.
З огляду на зазначене, позивач наголошує, що реалізації вказаного товару підприємством не здійснювалось, а тому відповідачем зроблено помилкові висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо відсутності на підприємстві залишків палива для реактивних двигунів та відповідно заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
В судовому засіданні 03.09.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, вказаних в Акті перевірки, зазначив, що позовні вимоги є необгрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009" (код ЄДРПОУ 38274072) зареєстроване як юридична особа Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 30.01.2013 та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області з 31.01.2013 за №10161314025.
В період з 12.12.2014 по 05.01.2015 на підставі наказу відповідача № 31 від 11.12.2014 відровідно до статті 78.1.1 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009" з питань імпорту на територію України та подальшої реалізації, з урахуванням цільового призначення, нафтопродукту «паливо для реактивних двигунів» за період 2013-2014 роки.
За результатом вказаної перевірки складено Акт № 24/10-16-22-01/38274072 від 15.01.2015.
В ході перевірки податковим органом встановлено, що між ТОВ «Укртрансоіл-2009» та Компанією «Белорусская нефтяная компания" укладено імпортний контракт на постачання палива для реактивних двигунів марки РТ-вищий гатунок.
Транспортування палива проводилось залізничним транспортом до станції Васильків-1 та Переяслав - Хмельницький. Водночас, первинні документи щодо переміщення ТМЦ до місць зберігання підприємством під час перевірки надано не було.
В Акті перевірки також зазначено, що за перевіряємий період ТОВ придбано палива для реактивних двигунів в кількості 8180125,00 кг. на загальну суму 94320656,15 грн.
Станом на 30.09.2014 на балансі підприємства згідно наданих бухгалтерських документів рахуються залишки палива для реактивних двигунів в кількості 8180125,00 кг. на загальну суму 94320656,15 грн. Проте, станом на 19.11.2014 наказу на проведення інвентаризації податковому органу директором ТОВ надано не було.
На письмові запити податкової інспекції в Обухівському районі, які надавались в ході проведення перевірки керівнику ТОВ «Укртрансоіл-2009», відповідні пояснення та первинні документи не надходили.
Враховуючи, що працівників ДФС до інвентаризації підприємством допущено не було, податковий орган дійшов висновку про не підтвердження залишків палива для реактивних двигунів даними бухгалтерського обліку та відсутність зазначених ПММ.
З огляду на вказані обставини, посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області в ході проведення перевірки встановили заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2014 року на загальну суму 18864131 грн., що призвело до порушення позивачем пункту 187.1. статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.
На підставі висновків, викладених в Акті перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000262201/263 відповідно до якого ТОВ «Укртрансоіл-2009» було збільшено суму грошового зобов'язання вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 28296197,00 грн, з якої 18864131,00 грн. - за основним платежем та 9432066,00 грн. - за штрафними санкціями.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Положенням пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що даний нормативно-правовий акт регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Положеннями пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з положенням пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - ОСОБА_3). ОСОБА_3 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).
Статтею 9 Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
При цьому, п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.
Відповідно до п.1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 2.1 розділу 2 Положення № 88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).
З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з того, що ПММ на підприємстві відсутні, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.
03.04.2014 між ЗАТ «Белорусская нефтяная компания» та ТОВ «УкрТрансОіл-2009» було укладено імпортний контракт № 9-4-12/110 на постачання нафтопродуктів, зокрема палива для реактивних двигунів марки РТ-вищий ґатунок (том І, а.с.70-87). Відповідно до умов вказаного контракту поставка товару здійснювалась залізничним транспортом в кількості 8180125,00 кг. на загальну суму 94320656,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними та вантажними митними деклараціями (том І, а.с. 91-164, 185-250, том ІІ, а.с.1-18).
Крім того, відповідно до порядоку приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом, який визначений в Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» від 20 травня 2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція) результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.
При цьому, згідно з пунктом 14.6 даної Інструкції кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН.
Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми N 5-НП, належним чином засвідчені копії яких були надані суду позивачем, станціями призначення приймання палива для реактивних двигунів є УЗ Переяславская, Ю-ЗАП та УЗ Васильков 1, Ю-ЗАП.
Також, як встановлено судом, позивач орендує частину цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, 1-Б та цілісний майновий комплекс 1-ї черги виробничо-складської бази за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1. (Том І, а.с.169-174, 175-179).
При цьому, суд звертає увагу, що як вбачається з Акта перевірки (сторінка 10), податковим органом було встановлено факт придбання позивачем палива для реактивних двигунів в кількості 8180125,00 кг на загальну суму 94320656,15 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями.
Отже, фактично відповідач не ставить під сумнів реальність (товарність) господарських операцій з придбання палива для реактивних двигунів згідно з контрактом № 9-4-12/110 від 03.04.2014.
Тобто, відповідач фактично визнав, що поставка ПММ за вказаним контрактом до місць зберігання ТОВ «УкрТрансОіл-2009» відбулась.
Щодо тверджень Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про відсутність підтвердження в ході проведення перевірки даних бухгалтерського обліку відносно наявних залишків палива для реактивних двигунів, судом зазначає про таке.
Як вбачається з Акта перевірки, зазначеного висновку посадові особи податкового органу дійшли з огляду на те, що в ході проведення перевірки до ТОВ «УкрТрансОіл-2009» було направлено запит від 21.10.2014 № 2955/10/10-16-22-01 щодо проведення інвентаризації з залученням працівників ДФС, але станом на 19.11.2014 наказ на проведення інвентаризації не надано. Листом від 05.11.2014 № 05-11/2 підприємство повідомило, що інвентаризація буде проведена, та відповідний наказ буде підписано 17.11.2014. Проте, провести інвентаризацію наявних залишків палива для реактивних двигунів працівники ДФС не мали можливості, оскільки за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, 1-Б посадових осіб, а також будь яких представників ТОВ «УкрТрансОіл-2009» не встановлено та на територію нафтобази працівників ДФС не допущено, а на за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1. посадовими особами податкового органу не встановлено знаходження майнового комплексу виробничо-складської бази.
Крім того, відповідач в Акті перевірки також зазначає, що керівнику ТОВ «УкрТрансОіл-2009» в ході проведення перевірки надавались письмові запити від 21.10.14 № 3479/10-10-16/22-01, від 21.10.2014 № 2954/10-10-16/22-01, від 27.10.2014 № 2982/10-10-16/22-01 про надання первинних документів стосовно придбання, місць зберігання, фактичних залишків та використання в господарській діяльності палива для реактивних двигунів, але відповідні пояснення та первинні документи підприємством надані не були.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи перевірка, за результатом якої складено Акт № 24/10-16-22-01/38274072, проводилась у період з 12.12.2014 по 05.01.2015 на підставі наказу № 31 від 11.12.2014 та направлень № 37, 38, 39 від 12.12.2014.
Тобто, у вказананому Акті перевірки посадові особи податкового органу посилаються на запити, які направлялись позивачу до прийняття відповідних рішень про проведення перевірки.
У судовому засіданні представник податкового органу підтвердив, що жодних інших запитів Державною податковою інспекцію в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області до ТОВ «УкрТрансОіл-2009» не направлялось. Крім того, представник податкового органу не надав суду будь-яких доказів того, що на період проведення податковим органом з 12.12.2014 по 05.01.2015 перевірки позивачу вручались або надсилались будь-які запити з метою встановлення достовірних відомостей відносно залишків придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, під час судового розгляду справи судом встановлено, що запити від 21.10.2014 № 2955/10/10-16-22-01, від 21.10.14 № 3479/10-10-16/22-01, від 21.10.2014 № 2954/10-10-16/22-01, від 27.10.2014 № 2982/10-10-16/22-01 направлялись податковим органом в ході проведення іншої позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «УкрТрансОіл-2009» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства при отриманні палива моторного альтернативного, його компонентів та інших паливо-мастильних матеріалів за період з 01.01.2013 по 30.09.2014, яка була проведена у період з 16.10.2014 по 20.11.2014. Результати даної перевірки оформлено Актом № 3777/10/16-22-01/38274072 від 26.11.2014.
З наведеного вбачається, що вказані запити стоються іншого виду нафтопродуктів та іншого періоду.
Отже, запити, на які посилається відповідач в Акті перевірки № 24/10-16-22-01/38274072 від 15.01.2015, направлялись податковим органом в ході проведення ішої перевірки та стосуються інших ТММ, а саме паливо моторного альтернативного, у зв'язку з чим, використання інформації даних запитів під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укртрансоіл-2009" з питань імпорту на територію України та подальшої реалізації, з урахуванням цільового призначення, нафтопродукту «паливо для реактивних двигунів» за період 2013-2014 роки є безпідставним.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Наказу «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 12 січня 2011 за N 34/18772, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що вказані висновки посадових осіб податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, дублюють обставини які вже були викладені в іншому Акті № 3777/10/16-22-01/38274072 від 26.11.2014 прийнятого за результатом проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «УкрТрансОіл-2009» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства при отриманні палива моторного альтернативного, його компонентів та інших паливо-мастильних матеріалів за період з 01.01.2013 по 30.09.2014.
Зазначені обставини свідчать про недотримання податковим органом Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, та необгрунтовансть висновків про ненадання підприємством в ході проведення перевірки превинних бухгалтерських документів стосовно придбання, місць зберігання, фактичних залишків та використання в господарській діяльності палива для реактивних двигунів.
Безпідставними є також і доводи відповідача відносно того, що за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1 не встановлено знаходження майнового комплексу виробничо-складської бази, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема договором оренди № 01/04/13-1 від 01.04.2013 та актом приймання передачі до вказаного договору.
При цьому, суд також звертає увагу, що будь-яких доказів реалізації палива для реактивних двигунів в кількості 8180125,00 кг. на загальну суму 94320656,15 грн. ТОВ «УкрТрансОіл-2009», а також подальшого переміщення пального податковим органом суду надано не було.
Таким чином, висновки податкового органу про відсутність підтвердження даних бухгалтерського обліку ТОВ «УкрТрансОіл-2009» відносно наявних залишків палива для реактивних двигунів, а також відсутність зазначених ПММ не відповідають дійсності, ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу та не підтверджуються належними доказами.
Відносно нарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 18864131 грн. за основним платежем та 9432066 за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.
Статтею 9 Закону Законом № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Разом з тим, первинні документи, які свідчать про відсутність у позивача залишків палива для реактивних двигунів, а також факти їх подальшої реалізації податковим органом в ході проведення перевірки не досліджувались та суду надані не були.
Отже, Державною податковою інспекцію в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000262201/263.
Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач, у свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суду не надав та доводів позивача належним чином не спростував.
Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірного рішення не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000262201/263.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 487,20 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 31.01.2015 № 0000262201/263.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрТрансОіл-2009” сплачений ним судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 вересня 2015 р.