29 вересня 2015 року 810/3814/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 28981/10 від 04 серпня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позові зазначив, що він у 2011 році придбав та згідно чинного на момент придбання законодавства, зареєстрував право власності на автомобіль CADILLAC ESCALADE. На момент придбання автомобіля та при його оформленні були сплачені усі діючі податки та збори. Однак, 14.08.2015 року на його адресу надійшло оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким на підставі п.п. 267.6.2 п. 267.2 ст. 267 ПК України зобов'язано сплатити 25000 грн. транспортного податку. Отримане податкове повідомлення рішення, на думку позивача, є протиправним з огляду на те, що сплата такого виду податку як «транспортний податок» у розмірі 25000 грн. на момент придбання транспортного засобу не передбачалась. Тому, позивач вважає, що законодавець встановивши такий податок, фактично поширив його на правовідносини які існували до моменту його введення, що згідно ст. 58 Конституції України є недопустимим.
Відповідач в наданих суду письмових запереченнях зазначив, що позивач в силу ст. 267 ПК України є платником транспортного податку, а наявний у нього на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком. Згідно п. 267.4. ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. Тому, на переконання відповідача, на позивача правомірно покладено обов'язок сплатити податкове зобов'язання із транспортного податку у розмірі 25000 грн.
Представники позивача та відповідача надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.03.2011 року придбав автомобіль CADILLAC ESCALADE 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 6162 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № САЕ 545563.
З 01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок з громадян України.
Згідно п.п. 14.1.163 п. 14.1 ст. 14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.
Відповідно до п.п. 26.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України с об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Згідно п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПК України органи внутрішніх справ зобов'язані до 01 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості необхідні для розрахунку податку.
Відповідно до п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень- рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Сума визначеного транспортного податку, відповідно до п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Доводи позивача, що Законом України № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, що набрав чинності 01 січня 2015 року, відповідно до приписів ст. 58 Конституції (в т.ч. в частині нарахування транспортного податку) розповсюджуються тільки на власників транспортних засобів, які підпадають під вимоги п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України та придбані після 01 січня 2015 року, спростовуються змістом самої статті, згідно якої об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (тобто незалежно від дати придбання).
Засобом забезпечення верховенства Конституції України є діяльність Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційності) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, а також правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Ця діяльність здійснюється Конституційним Судом України на підставі частини першої статі 150 Конституції України, а також пункту 1 статі 13 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Так, доводи позивача щодо неконституційності вищезазначеного закону є безпідставними, оскільки рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності Закону України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не приймалось.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в повній мірі довів правомірність свого рішення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 71, 122, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.