22 вересня 2015 року Справа № 808/5394/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сіпаки А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: Управління Пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області
до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія»
про: стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах у розмірі 43916, 41 грн.
21.08.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах у розмірі 43916, 41 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Росія» порушуються вимоги ст. ст. 1,2 Закону України від 27.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.13 Закону України від 05.11.1992 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», а також п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими усі підприємства незалежно від форм власності та господарювання, галузевої належності та виду діяльності повинні відшкодовувати витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наслідком чого стала заборгованість відповідача перед бюджетом Пенсійного фонду України.
Працівникам Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» призначена та виплачується пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2.
Таким чином внаслідок бездіяльності відповідача державою недоотримано 43916, 41 грн., які мали бути спрямовані на сплату пенсій громадянам України.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Ним до суду надано заперечення на позовну заяву, в яких зазначається, що Посилаючись на пункти «б», «в», «д», «ж» пункту 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункт 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», статтю 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати йому витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «б», «в», «д», «ж» пункту 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В той же час фактичні витрати на виплату та доставку пенсій у розмірі 100 %, призначених на пільгових умовах, є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, встановленим частиною четвертою пункту першого статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Цей збір є обов'язковим для юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.
Ця норма Закону «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2015 залишилась не зміненою та не скасованою.
Відповідно до Глави І Розділу XIV Податкового кодексу України у 2015 році СВК «Росія» працює за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності і є платником єдиного податку четвертої групи, який встановлено для сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського виробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, що підтверджується довідкою Енергодарської ОДП1 від 24.04.15 №213/10/08-04-15.
Системний аналіз норм податкового законодавства свідчить про те, що єдиний податок четвертої групи є аналогічним фіксованому сільськогосподарському податку.
Абзацом 5 підпункту 1 пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до зазначеної норми Закону кошти на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-ХІІ позивач отримує з Державного бюджету України. Тобто виплачуючи пільгові пенсії зазначеним категоріям осіб позивач ніяких витрат з власних коштів не несе, оскільки відповідно до абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV такі виплати здійснюються за рахунок Державного бюджету України, що є фактичним відшкодуванням витрат позивача на виплату та доставку таких пенсій.
Кошти які перераховуються з Державного бюджету України для виплати пільгових пенсій на підставі абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV не є джерелом формування коштів Пенсійного фонду в розумінні пункту 3 частини 1 статті 72 Закону № 1058-IV, а є джерелом виплати пенсії, тобто цільовими коштами, які направлені на відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій особам зазначеним у цьому абзаці.
За вказаних обставин, позивач фактично виплачуючи зазначені пільгові пенсії не за рахунок власних коштів, а за рахунок коштів Державного бюджету не має права на відшкодування підприємствами витрат на виплату та доставку таких пенсій. У разі відшкодування таких витрат підприємством Пенсійний фонд фактично отримує подвійне відшкодування.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до п. «в», «д», «ж» ст. Закону № 1788-ХІІ пред'явлені безпідставно, оскільки фактично таких витрат позивач не несе так, як вони підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, а відтак до витрат Пенсійного фонду не відноситься та відшкодуванню не підлягають.
Безпідставним є посилання позивача на положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція) з огляду на наступне.
Абзацом 1 пункту 6.1 Інструкції визначено, що відшкодуванню підлягають витрати саме Пенсійного фонду (а не Державного бюджету України) на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.
Оскільки частина 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, на яку посилається п. 6.1. Інструкції, визначає, що виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2005 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, випливає, що на підставі п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрат на виплату та доставку пенсій виплачених саме Пенсійним фондом, а не Державним бюджетом України.
Пунктом 1.2 Інструкції також встановлено, що ця Інструкція визначає процедуру стягнення витрат саме Пенсійного фонду України (а не Державного бюджету України) на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
За таких обставин, положення Інструкції не стосується процедури відшкодування виплат пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пункту «в», «д», «ж» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, що здійснені за рахунок Державного бюджету України.
З огляду на наведене відповідач не повинен здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Закону № 1058-ІУ, оскільки, як вже зазначалося вище, з 01.01.2005 виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідач просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ст. 41 КАС України суд під час розгляду адміністративної справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.п. «б», «в», «д», «ж» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;
д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками, операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не меші років за умови виконання встановлених норм обслуговування;
ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ № 244 від 16.05.1992).
Як встановлено з матеріалів справи, колишнім працівникам відповідача були призначені та виплачуються пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме:
- ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до п. «д» ст. з 11.12.2013;
- ОСОБА_2 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 11.08.2014;
- ОСОБА_3 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 16.12.2014;
- ОСОБА_4 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 18.12.2014;
- ОСОБА_5 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 26.03.2012;
- ОСОБА_6 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 07.08.2014;
- ОСОБА_7 призначено пенсію відповідно до п. «д» з 28.01.2009;
- ОСОБА_8 призначено пенсію відповідно до п. «ж» з 31.03.2014;
- ОСОБА_9 призначено пенсію відповідно до п. «ж» з 05.09.2011;
- ОСОБА_10 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 28.01.2014;
- ОСОБА_11 призначено пенсію відповідно до п. «ж» з 07.04.2008;
- ОСОБА_12 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 14.09.2014;
- ОСОБА_13 призначено пенсію відповідно п. «в» з 07.07.2010;
- ОСОБА_14 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 24.10.2010;
- ОСОБА_15 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 22.01.2011;
- ОСОБА_16 призначено пенсію відповідно до п. «б» з 04.11.2011;
- ОСОБА_17 призначено пенсію відповідно п. «б» забезпечення" з 03.01.2014;
- ОСОБА_18 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 26.04.2014;
- ОСОБА_19 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 15.04.2015;
- ОСОБА_20 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 17.06.2015;
- ОСОБА_21 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 31.03.2015;
- ОСОБА_19 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 15.04.2015;
- ОСОБА_22 призначено пенсію відповідно до п. «в» з 18.07.2015.
Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому пункту 2 прикінцевих положень Закону №1058- IV, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Законом №1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону №1788-ХІІ були врегульовані Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР), відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно ж з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до ст. 3 Закону №400/97-ВР збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.
Абзацем 3 пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР визначено, що на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, встановлюються ставки збору в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Суд зазначає, що 01.01.2015 набрав чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Відтак, підстави для подальшого звільнення платників такого податку від відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні.
Відтак, відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-ХІІ.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція).
Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 Інструкції встановлено, що платниками страхових внесків є підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень цього Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Надсилання позивачем та отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, підтверджується наявними у матеріалах справи супровідними листами та реєстрами відправлених листів.
Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підтверджується наявність у відповідача зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій пенсіонерам ОСОБА_16, ОСОБА_17 за липень та серпень 2015 року у сумі 5396, 24 грн., яке не було ним виконано.
Зазначені розрахунки складені з дотриманням позивачем всіх необхідних вимог Інструкції. Розмір сум відшкодування фактичних витрат на витрату та доставку пенсій по кожному з вищезазначених пенсіонерів визначено позивачем з дотриманням вимог Закону № 1058-IV та Інструкції.
Відповідачем не надано доказів оскарження вказаних вище розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій як до Пенсійного фонду України, так і до суду.
Судом досліджено довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, видані відповідачем вищезазначеним пенсіонерам, які працювали на роботах за Списком №2. Також, судом досліджено протоколи та розрахунки стажу вищевказаних пенсіонерів, яким призначено пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідач не надав суду будь-яких платіжних документів, які б свідчили про повне/часткове відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій вищезазначених пенсіонерів.
Довідками позивача підтверджується факт здійснення ним витрат, доказів, які б спростовували цей факт відповідач суду не надав.
Позивач, серед іншого просить стягнути з відповідача суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «в», «д», «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колишнім працівникам відповідача за липень-серпень 2015 року в загальному розмірі 38 520, 17 грн.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, витрати позивача на виплату пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.01.2005 повинні здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України.
З наведених підстав, по пенсіонерам, яким пенсію призначено відповідно до п. «в», «д», «ж» витрати позивача на виплату пільгових пенсій з 01.01.2005 повинні здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «в», «д», «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колишнім працівникам відповідача за липень та серпень 2015 року в загальному розмірі 38520, 17 грн., слід відмовити.
За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими в частині стягнення заборгованості у сумі 5396, 24 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», по пенсіонерам ОСОБА_16, ОСОБА_17 за липень та серпень 2015 року, а отже підлягають задоволенню в зазначеній вище частині.
Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» на користь Управління Пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області заборгованість у розмірі 5396 (п'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 24 коп. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період липень - серпень 2015 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сіпака