15 вересня 2015 рокум. Ужгород№ 807/1006/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.
сторін та осіб, які беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів 1 та 2 - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Закарпатській області, якою просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС України в Закарпатській області від 27 травня 2015 № 697 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України в Закарпатській області» в частині прийнятого рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; 2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС України в Закарпатській області від 3 червня 2015 року № 101 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни); 3) поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора ДПС взводу з обслуговування стаціонарного поста № 3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області; 4) стягнути з Управління ДАІ УМВС України в Закарпатській області заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 червня 2015 року до фактичного поновлення на роботі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, вважає, що його звільнено з роботи з порушенням процедури звільнення, так як на момент проведення службового розслідування факт перебування за кермом в нетверезому стані не доведений, не взято до уваги, що на момент події він перебував поза службою та своїми діями не заподіяв ніякої шкоди. Крім того позивачем надано суду копії постанов Іршавського районного суду Закарпатської області у справах про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП України (а.с. 48-51).
Представник відповідачів у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні такого з мотивів викладених у поданих суду письмових запереченнях (а.с. 24-28).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, позивач ОСОБА_1, станом на час виникнення спірних правовідносин проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора ДПС взводу з обслуговування стаціонарного поста № 3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області.
Наказом Управління МВС України в Закарпатській області № 697 від 27.05.2015 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС області» за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Правил дорожнього руху України, Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 № 1050, наказу МВС України № 155 від 22.02.2012 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України», вимог наказів та вказівок МВС України та УМВС в області щодо неухильного дотримання транспортної дисципліни, що проявилося у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не інформуванні про дану події безпосереднього керівника та до найближчого підрозділу міліції, негідній поведінці у побуті позивача, згідно п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 63«є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни).(а.с. 70-71)
Вказаний наказ прийнятий на підставі висновку за результатами проведеного службового розслідування, відповідно до якого встановлено, що 24.05.2015 року, близько 14.10 год, на регіональній автодорозі державного значення «Хуст-Долина», в с. Сойми, Міжгірського району, рухаючись у напрямку смт. Міжгір'я, керуючи автомобілем НОМЕР_1, позивач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не впорався з керуванням та допустив ДТП, а саме в'їхав в огорожу будинку № 167 (а.с. 65-69).
Наказом Управління МВС України в Закарпатській області від 03.06.2015 № 101 о/с «По особовому складу» виконано дисциплінарне стягнення та звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України - за порушення дисципліни (а.с. 23).
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.2 ст.3 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень(крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження) та згідно п.2 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, в тому числі, на спори з приводу проходження публічної служби.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правову основу проходження служби громадянами в органах внутрішніх справ України визначено Конституцією України, Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Законом України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.06.2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст.2 Дисциплінарного статуту).
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно ст.16 Дисциплінарного статуту - дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Також відповідно до ч.2 п.1.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 230 від 12.03.2013р., у разі, якщо під час службового розслідування буде встановлено, що вчинений особою РНС дисциплінарний проступок містить ознаки адміністративного правопорушення, виконавець вносить начальнику, яким призначено службове розслідування, пропозицію щодо вжиття заходів у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.05.2014 року, близько 14.10 години, на регіональній автодорозі державного значення "Хуст - Долина", в с. Сойми Міжгірського району, рухаючись у напрямку смт. Міжгір'я, інспектор ДПС взводу з обслуговування стаціонарного поста № 3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС старший сержант міліції ОСОБА_1, керуючи автомобілем ОСОБА_3 124, д.н.з. НОМЕР_2, не впорався з керуванням та в'їхав в огорожу будинку 167.
ОСОБА_1 перебував поза службою, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї. На момент ДТП пасажирів у салоні автомобіля ОСОБА_3 124, д.н.з. НОМЕР_2 не було. Внаслідок зазначеної автопригоди автомобіль отримав значні механічні пошкодження.
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди працівники ДАІ склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне порушення, передбачене ст.124 КУпАП та протокол про адміністративне порушення, передбачене ст.130 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, на час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його з органів внутрішніх справ тривали розгляди адміністративних протоколів, під час яких з'ясовувалися всі обставини скоєння позивачем дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначаючи у висновку службового розслідування про вчинення позивачем дорожньо-транспортної пригоди у нетверезому стані, відповідач 1 - УМВС України в Закарпатській області, не врахував, що такі обставини вважаються доведеними у разі набрання законної сили постановою суду в адміністративній справі.
Постановою Іршавського районного суду від 02.07.2015 року, яка набула законної сили, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 50-51).
Відповідно до приписів ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.
Також звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ відповідно до ч.15 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни як крайній захід впливу до осіб начальницького складу повинен застосовуватись з урахуванням усіх обставин скоєння порушення, коли інші заходи дисциплінарного впливу виявились безрезультатними або коли працівник міліції скоїв проступок, несумісний з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.
З урахуванням наведеного слідує, що розглядуваний висновок службового розслідування, зроблений без врахування обставин, за яких його скоєно, без врахування попередньої поведінки позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків.
За правилами, встановленими ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
? Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ в разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (ст. 24 цього Закону), крім того, відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13, судам необхідно враховувати, що згідно зі ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.
Оскільки ОСОБА_1 безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Управлінні ДАІ УМВС України в Закарпатській області - слід зобов'язати Управління ДАІ УМВС України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 5 червня 2015 року (наступний за днем звільнення день, оскільки день звільнення є останнім робочим днем, за який заробітна плата виплачена при звільненні) по 14 вересня 2015 року (день, що передує даті постановлення судового рішення, з вищезазначених підстав).
Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок) та згідно п. "з" ст. 1 Порядку - обчислення середньої заробітної плати, цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Пунктом 3 ч.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.8 ч.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У відповідності до довідки УДАІ УМВС України в Закарпатській області № 113 (а.с.52), розмір заробітної плати позивача за квітень-травень 2015 року становить 4353,10 грн., тобто, за кожен повний календарний місяць вимушеного прогулу підлягає сплаті середньомісячна заробітна плата у розмірі 2176,55 грн.
Згідно з абзацом п'ятим п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
При визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 5 червня 2015 року по 14 вересня 2015 року в сумі 7192,51 (сім тисяч сто дев'яносто дві грн. 51 коп.) грн. виходячи з середньомісячної заробітної плати в розмірі 2176,55 (дві тисячі сто сімдесят шість грн. 55 коп.) грн. суд виходив з наступного математичного розрахунку.
2 (повних місяці - липень та серпень 2015 р.) х 2176,55 грн. = 4353,10 грн.
2176,55 грн. : 20 (робочих днів червня 2015 р.) х 17 (днів вимушеного прогулу у червні 2015 року) = 1850,07 грн.
2176,55 грн. : 22 (робочих дні вересня 2015 р.) х 10 (днів вимушеного прогулу у вересні 2015 року) = 989,34 грн.
Що разом складає: 4353,10 + 1850,07 + 989,34 = 7192,51 (сім тисяч сто дев'яносто дві грн. 51 коп.) грн.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби, в зв'язку з чим постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді та про присудження виплати заробітної плати за місяць підлягає до негайного виконання.
У відповідності до ч. ч. 3, 5 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат, понесених сторонами, судові витрати по справі не стягуються та за рахунок Держбюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 70, 71, 72, 86, 160-163, 254, 256 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС України в Закарпатській області від 27 травня 2015 № 697 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України в Закарпатській області» в частині прийнятого рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС України в Закарпатській області від 03 червня 2015 № 101 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни).
Поновити старшого сержанта міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста № 3 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Закарпатській області.
Стягнути з Управління ДАІ України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 червня 2015 року по 14.09.2015 року у розмірі 7192,51 (сім тисяч сто дев'яносто дві грн. 51 коп.) грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення старшого сержанта міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста № 3 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Закарпатській області, та в частині стягнення з Управління ДАІ України в Закарпатській області заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СуддяОСОБА_4