02 жовтня 2015 р. Справа № 804/7984/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до В-1 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_6, до В-2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.07.2015р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до В-1 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_6, до В-2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та просить:
- визнати протиправними дії Відповідача-1 відносно тимчасового обмеження операцій щодо виплат за рахунками відкритими в ПАТ «Дельта Банк» на ім'я позивача на час тимчасової адміністрації;
- зобов'язати Відповідача-1 припинити тимчасове обмеження операцій щодо виплат за рахунками в ПАТ «Дельта Банк» на ім'я позивача на час тимчасової адміністрації.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та ПАТ “Дельта Банк» були укладені три договори банківського вкладу (депозиту) від 14.11.2014р. на суму вкладу 50000 грн., 6618 доларів США та від 25.02.2015р. на суму вкладу 6000 доларів США. Залишок не повернутих банком коштів за вказаними договорами складає 31863,67 грн., 761,77 доларів США та 6027,50 доларів США відповідно. У подальшому на підставі постанови НБУ 03.03.2015р. було запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення даного банку з ринку. Позивач 11.06.2015р. звернувся з заявою до Відповідача-1 про надання інформації щодо причин невиплати грошових коштів за договорами банківського вкладу (депозиту) та 23.06.2015р. було отримано відповідь про те, що рахунки, відкриті на ім'я позивача операції щодо виплат тимчасово обмежені на час тимчасової адміністрації відповідно до п.3 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладі фізичних осіб». Такі дії щодо обмеження Відповідачем-1 виплат позивач вважає незаконними, оскільки введення тимчасової адміністрації не звільняє банк від договірних зобов'язань, які врегульовані ст.ст. 316,317, 321, 1066, 1071,1074 ЦК України. Окрім того, у письмових поясненнях позивач посилається на порушення Відповідачем-1 п.3 ч.2 ст. 37 вказаного вище Закону та Методичних рекомендацій стосовно процедури тимчасового обмеження уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у неплатоспроможному банку банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам, затверджених Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.02.2015р. №036/15 (далі - Методичні рекомендації), якими передбачено прийняття наказу про тимчасове обмеження здійснення банківських операцій тільки за наслідками проведення перевірки, проте Відповідачі-1,2 будь-якого розпорядчого документу або наказу не було надано. За викладеного, позивач вважає, що Відповідачем-1 безпідставно, без додержання спеціального законодавства, без врахування Методичних рекомендацій, без рішення комісії, без будь-яких розпорядчих документів здійснив обмеження операцій щодо виплат по рахунку позивача на час тимчасової адміністрації. Також представник позивача послався і на правову позицію Окружного адміністративного суду м. Києва, Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання дій Відповідача-1 у аналогічних справах.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник Відповідача-1 проти позову заперечував, просив у їх задоволенні відмовити повністю посилаючись на те, що позовні вимоги не відповідають дійсним обставинам справи та є надуманими з огляду на те, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015р. тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. та продовжено до 02.10.2015р. включно. При цьому, Відповідач-1 вказує на те, що відповідно до п.3 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена осіб фонду гарантування вкладів має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. Також Відповідач-1 зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 вказаного Закону. На виконання вказаних вимог Відповідачем-1 були видані накази про створення комісії з перевірки правочинів, строки по перевірці яких були продовжені та на даний час за правочинами позивача проводиться перевірка, а тому вважає, що позовні вимоги позивача є передчасними.
Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно до вимог ст.ст.35,38 Кодексу адміністративного судочинства України 22.09.2015р., що підтверджується наявним в матеріалах справи електронним повідомленням та довідкою від 24.09.2015р. (а.с.41, 110-111).
Між тим, 10.09.2015р. Відповідачем-2 на адресу суду були направлені заперечення на позов у яких проти позову заперечував, просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що постановою правління НБУ від 02.03.2015р. №150 була запроваджена тимчасова адміністрація у ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015р., яка була продовжена до 02.10.2015р. за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015р. Відповідно до ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії. Згідно ст.27 вказаного Закону, протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, уповноважена особа формує перелік вкладників банку, а, відповідно, Фонд гарантування вкладів, затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою переліку вкладників банку. Щодо ПАТ «Дельта Банк» не приймалося рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію у зв'язку з чим Фонд не здійснює виплати вкладникам ПАТ «Дельта Банк», так як уповноваженою особою не складався перелік вкладників, а Фондом не затверджувався реєстр вкладників для здійснення виплат за рахунок коштів Фонду.(а.с.44-47).
Згідно ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, належне повідомлення Відповідача-2 про дату, час та місце розгляду справи, подання Відповідачем-2 письмових заперечень на позов, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника Відповідача-2 за наявними у справі доказами згідно до вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 02.10.2015р.
Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у даній справі.
14.11.2014р. між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_7 був укладений договір № 10009009137315 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний on-Line» у гривнях, сума вкладу становить 50000 грн. на строк по 14.12.2014р. (а.с.127).
Факт внесення грошових коштів у вказаній вище сумі підтверджується копією платіжного доручення №6607029 від 14.11.2014р. (а.с.128).
Також 14.11.2014р. між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем був укладений договір №20004009107314 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний on-Line» у доларах США, сума вкладу склала 6618,00 доларів США на строк до 14.12.2014р. (а.с.130).
Факт внесення вищевказаних коштів позивачем підтверджується копією платіжного доручення №6607016 від 14.11.2014р. (а.с.131).
25.02.2015р. між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем був укладений договір №005-63533-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США, сума вкладу становила 6000,00 доларів США зі строком повернення по 27.03.2015р. (а.с.133).
Внесення вказаної суми коштів підтверджено копією платіжного доручення №46441082 від 25.02.2015р. (а.с.134).
Надалі, постановою правління НБУ від 02.03.2015р. № 150 ПАТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.63-64).
За рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. №51 у ПАТ «Дельта Банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.03.2015р. по 02.09.2015р., при цьому, термін тимчасової адміністрації було продовжено до 02.10.2015р., що підтверджується відповідними рішеннями (а.с.65-68).
Згідно довідки банку №05-3011552 від 18.06.2015р. позивач має відкриті рахунки у ПАТ «Дельта Банк», залишок коштів на рахунках станом на 18.06.2015р. у гривні становить - 37747,63 грн.,188,59 грн.,37439,64 грн.,732,24 грн., у доларах США - 771,56 дол.США, 6000 доларів США (а.с.136).
17.02.2015р., 27.03.2015р. та 11.06.2015р. позивач звернувся до банку та до Відповідача-1 з заявою про повернення коштів за вищевказаними договорами (а.с.22-24,129,132,135).
Проте, 15.06.2015р. банком на вищевказані звернення позивача була надана відповідь за вих. №05-2999672 від 15.06.2015р. у якій проінформовано позивача про те, що за її рахунками операції щодо виплат тимчасово обмежені на час тимчасової адміністрації та таке право уповноваженої особи передбачено п.3 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, зі змісту вказаної відповіді видно, що здійснюється перевірка операцій за рахунками, відкритими у банку на ім'я позивача (а.с.25).
Також згідно копії витягу зі списку осіб кошти яких заблоковано від 22.07.2015р. вбачається, що кошти на рахунках позивача тимчасово заблоковано (а.с.69).
Позивач оспорює дії Відповідача-1 щодо тимчасового обмеження операцій з приводу виплати коштів на рахунках позивача, просить визнати вказані дії Відповідача-1 протиправними та зобов'язати Відповідача-1 припинити тимчасове обмеження операцій щодо виплат за рахунками позивача у ПАТ «Дельта Банк» посилаючись на порушення Відповідачем-1 п.3 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Методологічних рекомендацій від 10.02.2015р. №036/15.
Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність обгрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Так, за приписами ст. 36 вказаного Закону встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.
Згідно п.1 ч.5 ст.36 вказаного Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Пунктом 1 ч.6 ст.36 вказаного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті;
Разом з тим, як вбачається з норм ч. 2 ст. 38 зазначеного Закону, на Уповноважену особу Фонду покладений обов'язок під час дії тимчасової адміністрації проводити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За приписами положень ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
За положеннями п. 3 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України видно, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як на стадії тимчасової адміністрації, так і на стадії ліквідації банку наділена повноваженнями щодо проведення перевірки вчинених правочинів (укладених договорів), при цьому, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів наділена правом обмежувати здійснення банком будь-яких операцій на час проведення такої перевірки.
Як свідчать матеріали справи, не спростовано позивачем та представником позивача, на момент звернення до суду з цим позовом та на момент його розгляду уповноваженою особою Фонду - Відповідачем-1 проводиться перевірка правочинів, укладених позивачем, у зв'язку з чим Відповідачем-1 були обмежені операції на рахунках позивача у ПАТ «ОСОБА_8 у межах його повноважень, наданих Відповідачеві-1 п.3 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також факт здійснення Відповідачем-1 перевірки правочинів, укладених між банком та позивачем, підтверджується і копіями наказів про створення комісії з перевірки правочинів від 29.05.2015р. №408, від 07.08.2015р. №691 щодо продовження роботи комісії з перевірки правочинів фізичних осіб до 01.10.2015р. (а.с.125).
Отже, дії Відповідача-1 щодо тимчасового обмеження коштів на рахунках позивача у ПАТ «Дельта Банк» на час проведення перевірки правочинів, укладених позивачем та банком є обґрунтованими та відповідають повноваженням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, визначеним п.3 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За викладених обставин та за умови, що на даний момент триває процедура проведення перевірки правочинів, укладених позивачем і банком, уповноваженою особою Фонду, будь-яких дій, які б порушували право позивача на отримання позивачем гарантованої суми вкладу судом не встановлено у ході судового розгляду справи, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є передчасними.
Частина ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В той же час, і ч.1 ст. 71 вказаного вище Кодексу, покладає обов'язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем та представником позивача не було надано жодних належних та допустимих доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про порушення позивачем п.3 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з урахуванням того, що Відповідачем-1 здійснюється перевірка правочинів, укладених позивачем.
При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення посилання позивача та його представника на порушення Відповідачем-1 процедури тимчасового обмеження операцій на рахунках позивача, визначеної Методичними рекомендаціями з огляду на те, що вказані рекомендації носять рекомендаційний характер, вказані методичні рекомендації не зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а тому не є нормативно-правовим актом, який підлягає обов'язковому виконанню.
Є безпідставними посилання позивача та його представника на аналогічну правову позицію інших адміністративних судів з огляду на те, що як встановлено в судовому засіданні, а також і підтверджено представником позивача, судові рішення інших адміністративних судів, які наведені позивачем, не стосуються прав та обов'язків позивача, а тому вказані судові рішення не можуть мати преюдиційного значення для вирішення даного спору у розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що Відповідач-1, вчинячи дії щодо тимчасового обмеження операцій за рахунками позивача, діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.
Також, не можуть бути задоволені і позовні вимоги позивача про зобов'язання Відповідача-1 припинити тимчасове обмеження операцій щодо виплат за рахунками позивача в ПАТ «Дельта Банк» з огляду на те, що вказані позовні вимоги є похідними та можуть бути задоволені лише за умови визнання дій Відповідача-1 у цій частині протиправними, проте, судом у ході судового розгляду справи не встановлено протиправності дій Відповідача-1 по тимчасовому обмеженню вказаних операцій по рахунках позивача з урахуванням того, що такі дії вчинені Відповідачем-1 у межах його повноважень, визначених п.3 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки позивачем взагалі будь-які позовні вимоги до Відповідача-2 заявлені не були та представник позивача у судовому засіданні не змогла визначитися з позовними вимогами до Відповідача-2.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.
За викладеного, у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
За викладеного та з урахуванням вимог ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до В-1 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_6, до В-2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений - 07.10.2015р.
Суддя ОСОБА_1