23 вересня 2015 р. Справа № 804/14444/15
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Борисенко П.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1, в якому просить:
-скасувати постанову, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, а саме: постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, № 47094183 від 05.05.2015р., видана Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ в частині накладення арешту на нерухоме майно, квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Тополя-2АДРЕСА_1;
-зобов'язати Бабушкінськиий ВДВС Дніпропетровського МУЮ, винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Тополя-2АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ТОВ «ФК» Вектор Плюс», на підставі іпотечного договору від 06.06.2008р.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не є учасником виконавчих проваджень, у ході яких відповідачем накладено арешт та оголошено заборону на відчуження майна ОСОБА_1 (боржника у виконавчих провадженнях). При цьому, особою, яка залучена до проведення виконавчих дій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» також не являється.
Позивач зазначає, що оскільки він є іпотекодержателем частини нерухомого майна, на яке відповідачем звернуто стягнення, дії органу державної виконавчої служби грубо порушують його переважне право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого нею, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом з метою зняття арешту із заставленого майна.
Суд вважає за необхідне зазначити, що поряд із визначеним статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України правом обмеженого цією статтею кола осіб на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, чинним законодавством України також надано право особам, які є власниками арештованого органом державної виконавчої служби майна, проте не беруть участь у виконавчому провадженні та не залучені до проведення виконавчих дій, звертатися до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Так, статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до роз'яснення, викладеного у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", вимоги осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Слід зазначити, що право застави рухомого майна та нерухомого майна (іпотеки) є похідним від права власності і належить до речових прав щодо володіння, користування та розпорядження майном з певними обмеженнями, визначеними відповідними актами цивільного законодавства, у тому числі Цивільним кодексом України, законами України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII, «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV, «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV та «;Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.
Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.
Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (частина другастатті 114 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином, вимоги іпотекодержателя, направлені на звільнення з-під арешту обтяженого іпотекою майна, мають цивільно - правову природу та підлягають захисту у спосіб, визначений Цивільним кодексом України для захисту майнових прав.
За наведених обставин вказана справа не підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.109 КАС України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) ОСОБА_2
Ухвала не набрала законної сили 23.09.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_2 ОСОБА_3