09 вересня 2015 р. Справа № 804/9141/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсіті»
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Топсіті» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Топсіті» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Велар - Д», ТОВ «Елтекс» за період травень 2014 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 3787/04-65 -22-03/33422385. На підставі акту перевірки податковим органом винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно було прийняте всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесене податкове повідомлення - рішення є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Топсіті» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.
Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Судом встановлено, що у період з 17.12.2014 року по 23.12.2014 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Топсіті» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Велар - Д», ТОВ «Елтекс» за період травень 2014 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 3787/04-65 -22-03/33422385.
Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в травні 2014 року в розмірі 133431 грн.
На підставі висновків перевірки та складеного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 200146 грн. 50 коп., з яких 133431 грн. - за основним платежем та 66715 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з прийняти податковим повідомленням - рішенням позивачем було подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області первинну скаргу вих. № 27/02-1 від 27.02.2015 року. Рішенням № 4485/10/04-36-10-07-09 від 23.04.2015 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишило без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015 року.
07.05.2015 року позивачем було надано до ДФС України повторну скаргу, проте рішенням останнього оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишило без змін, а скарга без задоволення.
Суд вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Топсіті» мало взаємовідносини з ТОВ «Велар - Д» та ТОВ «Елтекс».
Так, між позивачем та ТОВ «Велар - Д» було укладено договір поставки від 20.05.2014 року №20-01. Факт поставки підтверджується рахунком - фактурою №23 від 23.05.2014 року,видатковою накладною №23 від 23.05.2014 року, ТТН №15 від 28.05.2014 року, податковою накладною №230 від 23.05.2014 року.
Крім того, між позивачем та ТОВ «Елтекс» було укладено договори: договір поставки №30-20 від 30.04.2014 року, договір поставки №30-05 від 30.04.2014 року, договір № 28-01 від 28.04.2014 року; договір №30-04 від 30.04.2014 року.
Факт поставки товарів за договорами поставки підтверджується рахунками-фактурми, видатковими накладним, ТТН, податковими накладними. Факт надання послуг з організації рекламної кампанії в мережі інтернет підтверджується актом наданих послуг, графіком розміщення інформаційних матеріалів, довідкою про фактичне розміщення інформаційних матеріалів, податковою накладною. Факт надання послуг (виконання робіт) за договором №30-04 від 30.04.2014 року з обслуговування та контролю за технічним станом рекламних конструкцій, підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, адресними програмами з обслуговування конструкцій, адресною програмою з догляду конструкцій,адресною програмою технічного догляду спеціальних нестандартних конструкцій, актами приймання-передачі ТМЦ (рекламних матеріалів (сюжетів) та витратних матеріалів необхідних розклеювання рекламних банерів на Біг-бордах та інших рекламних конструкціях, підтримки належного стану рекламних сюжетів), звітами про використання давальницької сировини (отриманих ТМЦ), податковими накладними.
Крім того, судом встановлено, що товари, які надавались позивачу ТОВ «Велар - Д» та ТОВ «Елтекс» використовувались останнім у власній господарській діяльності, про що свідчать первинні документи, а саме, накази про введення в експлуатацію необоротних матеріальних активів, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.
При проведенні перевірки позивача відповідачем було враховано висновки, викладені у актах перевірок «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Велар-Д» № 81/08-25-22-012/37748407 від 14.08.2014 року та ТОВ «ЕЛТЕКС.» № 79/08-25-22-012/37812896 від 13.08.2014 року. Згідно вищевказаних актів перевірок встановлено факт відсутності мети одержання прибутку, спрямування діяльності на отримання прибутку.
На підставі вищевказаних актів відповідачем робить висновки про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Топсіті» та ТОВ «Велар-Д» і ТОВ «Елтекс» та неможливість встановлення походження товару по ланцюгу продажу такого товару від контрагентів до ТОВ «Топсіті».
Таким чином, суд доходить висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договорів до податкового кредиту лише на підставі актів перевірок підприємств контрагентів, які жодним чином не є доказом та проігнорували факт наявності первинної документації, що підтверджує податковий кредит.
Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.
Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених.
Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.
З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).
Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсіті» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 22.01.2015 року.
Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Топсіті» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 400 грн. 30 коп. (чотириста гривень тридцять копійок).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 15.09.2015 року.
Суддя ОСОБА_3