05 жовтня 2015 року Справа № 803/3009/15
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,
Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Горохівського РУЮ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про зняття арешту з іпотечного майна, що належить ОСОБА_2, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 151,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл.., Горохівський р-н, с. Скобелка, вул. Селищна, 9, який накладено 06.07.2012 року постановою ВДВС Горохівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження №33286219
Позов обґрунтовано тим, що 26.11.2007 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір №11258066000. В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором укладений договір Іпотеки від 26.11.2007 року на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 151,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл.., Горохівський р-н, с. Скобелка, вул. Селищна, 9.
17.08.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Банку з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єктів нерухомого майна станом на 12.08.2015 року. ПАТ «УкрСиббанк» стало відомо, що 06.07.2012 року постановою державного виконавця ВДВС Горохівського РУЮ ВП №33286219 про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2, в т.ч. і на іпотечне майно ПАТ «УкрСиббанк», а саме житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 151,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл.., Горохівський р-н, с. Скобелка, вул. Селищна, 9.
Вважає, що протиправними діями відповідача порушено права ПАТ «УкрСиббанк» як іпотекодержателя, адже він має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими особами, а існуючий арешт майна позбавляє можливості позивача реалізувати своє право, тому просить зняти арешт з іпотечного майна, що належить ОСОБА_2, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 151,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл.., Горохівський р-н, с. Скобелка, вул. Селищна, 9, який накладено 06.07.2012 року постановою ВДВС Горохівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження №33286219.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, 05.10.2015 року за вх. №16179/15 надіслав до суду клопотання про слухання справи без їх участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судовому засіданні позов визнав, просив його задоволити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що уточнений адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з частиною 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3, визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, зазначено, що судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.
Згідно п. 9 вказаної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3, визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, зазначено, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.
Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Крім того, слід зазначити, що ПАТ «УкрСиббанк» не є стороною у виконавчому провадженні №33286219, тому відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» розгляд даної справи віднесено до компетенції Волинського окружного адміністративного суду.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як передбачає частина 2 статті 11 Закону України №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно вимог закону, оскільки його повноваження визначені у законі.
Судом встановлено, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11258066000 від 26 листопада 2007 року, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 32 000,00 доларів США зі сплатою 13,90% річних та кінцевим строком повернення до 26 листопада 2014 (а.с. 19-24).
В якості забезпечення зобов'язань за вищезазначеним договором між сторонами укладено Іпотечний договір від 26.11.2007 року, згідно із яким передано банку в іпотеку наступне нерухоме майно ОСОБА_2: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 151,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл.., Горохівський р-н, с. Скобелка, вул. Селищна, 9 (а.с. 15-18).
Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№42135586 від 12.08.2015 року) на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.11.2007 року, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 151,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл.., Горохівський р-н, с. Скобелка, вул. Селищна, 9; накладений арешт нерухомого майна на підставі постанови ВДВС Горохівського РУЮ від 06 липня 2012 року ВП №33286219 про відкриття виконавчого провадження.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, державним виконавцем ВДВС Горохівського РУЮ на підставі постанови від 06 липня 2012 року про відкриття виконавчого провадження у ВП №33286219 при примусовому виконанні виконавчого листа №2/0417, виданого 08.05.2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення боргу в сумі 505 604,13 грн., накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2.
Вказаною постановою, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_2, на переконання позивача порушено його право в частині звернення стягнення на заставлене майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 151,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл.., Горохівський р-н, с. Скобелка, вул. Селищна, 9. У зв'язку із чим, пред'явлено вказаний позов.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 6 Закону України №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
За змістом частини 1 статті 17 Закону України №606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до положень статі 52 Закону України №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно положень статті 57 Закону України №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. В свою чергу, відповідно до частини 4 статті 54 Закону України №606-XIV, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідно до частини 8 статті 54 Закону України №606-XIV, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
За приписами статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV (далі - Закон України №898-IV), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України №898-IV передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
За змістом вимог частин 6, 7 статті 3 Закону України №898-IV, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Згідно статті 1 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 №2654-XII, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України «Про заставу».
Аналогічні положення містяться у статті 572 Цивільного кодексу України, згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 14 вказаного Закону встановлено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань та договору про відступлення права вимоги в користь позивача, іпотекодержатель, в даному випадку ТзОВ «Факторингова компанія ОСОБА_4», має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно, оскільки наявність не скасованих постанов ДВС про арешт майна ОСОБА_5 на виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в користь стягувача ПАТ «Сведбанк», яке згодом було скасовано самим судом, робить неможливим виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 25.03.2014 року - звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири ОСОБА_5 у новому виконавчому провадженні, яке, як встановлено в судовому засіданні, що не заперечується представниками сторін, на даний час знаходиться на виконанні у Першому відділі ДВС про стягнення з ОСОБА_5 іпотечного майна в користь позивача - ТзОВ «Факторингова компанія ОСОБА_4».
Судом встановлено, що державним виконавцем ВДВС Горохівського РУЮ у виконавчому провадженні №33286219 арешт на майно накладено 06 липня 2012 року, що порушує право іпотекодержателя на звернення стягнення на передане в іпотеку майно.
Враховуючи вищевикладене, позивач має переважне право на погашення боргу ОСОБА_2 за іпотечним договором від 26.11.2007 року, на наступне нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 151,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., Горохівський р-н, с. Скобелка, вул. Селищна, 9.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач, як обтяжувач, встановленим Законом України №898-IV, на даний час володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.09.2013 №К/800/1343/13 та від 04.02.2014 №К/9991/74324/12.
Відповідно до статті 60 Закону України №606-XIV, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанови про накладення арешту на майно боржника.
Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до п.20 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 року №8, публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, суд вважає за необхідне прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог з обранням способу захисту, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача, а саме: визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Горохівського РУЮ від 06 липня 2012 року ВП №33286219 про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 151,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл.., Горохівський р-н, с. Скобелка, вул. Селищна, 9.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позов підлягає задоволенню, тому відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 182,70 грн. судового збору, сплаченого ним згідно квитанцій №11 від 19.08.2015 року та №0011364063 від 11.09.2015 року за ставками і правилами, визначеним Законом України «Про судовий збір» (а.с. 2, 53).
Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 6, 11, 17, 52, 54, 57, 82 Закону України «Про виконавче провадження», статтей 1,3 Закону України «Про іпотеку», статті 1 Закону України «Про заставу», статтей 12, 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції від 06 липня 2012 року ВП №33286219 про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 151,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, село Скобелка, вул. Селищна, 9.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 10 жовтня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич