33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"07" жовтня 2015 р. Справа № 918/1025/15
Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до комунального підприємства “Радивилівтеплосервіс” Радивилівської районної ради Рівненської області про стягнення 1 518 грн. штрафних санкцій
За участю:
Від позивача: ОСОБА_1 (дов. №14-95 від 18.04.2015 р.);
Від відповідача: ОСОБА_2 (ріш. №585 від 17.10.2014 р.)
ПАТ НАК “Нафтогаз України» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до КП «Радивилівтеплосервіс» Радивилівської районної ради Рівненської області (далі - Відповідач) про стягнення 1 518 грн. штрафних санкцій за договором поставки газу від 28.08.2012 року № 12/546-БО-28, з яких: 581, 28 грн. пеня, 352, 18 грн. 7% штраф, 235, 05 грн. 3% річних, 349, 49 грн. інфляційні втрати.
Ухвалою від 1 вересня 2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1025/15 розгляд якої призначено на 10.09.2015 року.
10 вересня 2015 року через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав.
Ухвалою від 10 вересня 2015 року розгляд справи відкладено на 7 жовтня 2015 року. Цією ж ухвалою зобов'язано Позивача виконати вимоги ухвали суду від 10 вересня 2015 року.
17 вересня 2015 року від Відповідача надійшло клопотання, в якому Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 7 жовтня 2015 року Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі. Відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених вимог.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 07.10.2015 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -
28 серпня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області (Покупець) укладено договір №12/546-БО-28 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір, а. с. 10-15), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається: бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачами Покупця).
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що Продавець передає Покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року до 425, 0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях ( тис. куб. м.): жовтень - 95; листопад - 140; грудень - 190.
Відповідно до п. 2.3. Договору за розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов.
Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає газ Покупцеві у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця.
Право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів, обліку газу Покупця.
Договір підписано повноважними представниками та скріплено відбитками печаток сторін.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем було передано, а Відповідачем прийнято в жовтні-грудні 2012 року природного газу в об'ємі 224, 880 тис. куб. м. на загальну суму 1 048 331, 18 грн.
Зазначений факт підтверджується також наявними в матеріалах справи, складеними у відповідності до п.3.3. Договору актами приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2012 року на суму 170 209, 30 грн. (а. с. 16), від 30 листопада 2012 року на суму 339 798, 60 грн. (а. с. 17), від 31 грудня 2012 року на суму 538 323, 28 грн.
Однак, Відповідач належним чином зобов'язання не виконав, оплату здійснив із простроченням платежів.
Відповідно до п. 7. 2 Договору у разі невиконання Відповідачем умов пункту 6.1. цього договору Позивач має право не здійснювати поставку газу Відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Відповідачем пункту 6. 1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до пункту 7.2. Договору, а також на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу 581, 28 грн. пені, 352, 18 грн. 7% штрафу, 235, 05 грн. 3% річних та 349, 49 грн. інфляційних втрат.
Однак, судом встановлено, що при розрахунку пені та трьох відсотків річних та інфляційних втрат Позивачем допущено помилку, а саме нарахування здійснювалося із включенням дня фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснено відповідні нарахування.
Судом було перевірено здійсненя відповідачем оплат за договором.
Відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Судом було перераховано заявлену пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати, і відповідно до проведеного перерахунку встановлено, що розмір пені за період з 14.11.2012 р. по 28.11.2012 р. становить 171, 86 грн. та за період з 14.01.2013 р. по 23.11.2012 р. - 369, 55 грн. Таким чином, загальний розмір пені складає 541, 41 грн.
Розмір трьох відсотків річних за період з 14.11.2012 р. по 28.11.2012 р. становить 32, 31 грн. та за період з 14.01.2013 р. по 23.11.2012 р. 192, 28 грн. Таким чином, загальний розмір трьох відсотків річних складає 224, 59 грн.
Розмір інфляційних втрат за період з січня 2013 р. по квітень 2014 р. становить 347, 15 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте, Відповідачем розрахунків проведено не було.
Доказів в обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення позивача та відповідача, враховуючи докази надані Позивачем у підтвердження заявлених вимог, перерахунок суду штрафних санкцій, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 763, 60 грн., покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Радивилівтеплосервіс» Радивилівської районної ради Рівненської області (35500, Рівненська область, Радивилівський район, м. Радивилів, вул. І. Франка, буд. 2, код 36549940) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 541 (п'ятсот сорок одна) грн. 41 коп. пені, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 59 коп. три відсотки річних, 347 (триста сорок сім) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 18 коп. 7% штрафу та 1 763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) грн. 60 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 39, 87 грн. пені, 10, 46 грн. трьох відсотків річних, 2, 34 грн. інфляційних втрат в позові відмовити.
4. Видати наказ.
Повний текст рішення підписано суддею 12.10.2015 року.
Суддя Гудзенко Я. О.