33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
05 жовтня 2015 р. Справа № 918/429/15
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
до відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод"
до відповідача 2: Відділ державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області
про виділення майна в натурі
Представники:
Від позивача : ОСОБА_1
Від відповідача 1: не з"явився;
від відповідача 2: не з"явився.
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"» (надалі Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод» (надалі Відповідач або Товариство), відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, про виділення майна в натурі.
До винесення рішення зі спору представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову від 13.05.2015 року № 196, в якій просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Племзавод» повернути комплектні та не пошкоджені: станки для відгодівлі в комплекті СДВ (160*478,40) - 2 шт., станки для опоросу в комплекті СДО (16*8167,51) -10 шт., станки для дорощування в комплекті СДП (160*559,73) - 15, станки для маток групові в комплекті СДСГ (100*725,77) - 15 шт., станки для маток індивідуальні в комплекті СДФС (21*2289,70) - 15 шт., які є невід'ємною частиною свинарників №1, №1а та №2 за адресою: вул. Дружби 88 Б, с. Миротин, Здолбунівського р-ну, Рівненської обл., клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи з переліком питань, які необхідно поставити на розгляд експертизи. Від вимог, щодо виділення майна в натурі позивач відмовляється.
Ухвалою суду від 14 травня 2015 року у справі № 918/429/15 призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.
Ухвалою суду від 21 вересня 2015 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду, після проведення експертизи.
Відповідач 1 у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, до господарського суду повернулось поштове відправлення №33013 0689017 5 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
В.о. начальника відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції подала заяву № 6873/1044 від 28.09.2015 року про відкладення розгляду справи у зв"язку із перебуванням державного виконавця, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, у відпустці до 06.10.2015 року.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити.
При цьому господарський суд керувався наступним.
01 квітня 2009 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1904 Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю "Племзавод" договір фінансового лізингу № 17-09-92 бфл/143, на підставі якого, згідно актів № 1 від 21.09.2009 року та №№ 2-5 від 16.11.2009 року ТзОВ "Племзавод" було передано сільськогосподарську техніку на умовах фінансового лізингу, придбану за кошти Державного лізингового фонду.
Відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 5.2 договору фінансового лізингу «предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю Лізингодавця».
П.п. 5.4-5.5, 5.8 та п.3.7. Договору фінансового лізингу № 17-09-92 бфл/143 від 01.04.2009 р. (надалі договір фінансового лізинг) передбачено, що Лізингоотримувач не має права передавати Предмет лізингу в суборенду, сублізинг, обтяжувати чи відчужувати або в будь-який інший спосіб розпоряджатися Предметом лізингу без письмового дозволу Лізингодавця. При арешті майна Лізингоодержувача Предмет лізингу відокремлюється від майна першого. Предмет лізингу підлягає реєстрації в відповідних державних органах із обов'язковою відміткою в свідоцтві про реєстрацію Предмета лізингу «Без права відчуження». У всіх бухгалтерських документах тощо Лізингоодержувач зобов'язаний відносно Предмета лізингу здійснити запис «Власність ВАТ «НАК «Украгролізинг».
В результаті неналежного виконання Договору фінансового лізингу Лізингоотримувачем в останнього утворилась заборгованість в загальній сумі 2 260 764,53 грн.
Відповідно до п 3.1.2 договору фінансового лізингу Лізингодавець має право вимагати повернення Предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо Лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів. Згідно п. 8.8 та п. 8.10 договору фінансового лізингу за несплату протягом 30 календарних днів лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень Договору Лізингоодержувачем останній за власний рахунок, в строк не більше 7 (семи) календарних днів, повертає Лізингодавцю Предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення Предмета лізингу, а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності, Лізингодавець проводить експертну оцінку предмета лізингу за рахунок Лізингоодержувача.
На даний час лізингове майно, яке вмонтоване і є невід'ємною частиною нежитлових будівель свинарників №1, №1а та №2 досі перебуває в користуванні у боржника.
Відповідно до Висновку № 7601 судової будівельно-технічної експертизи від 4.09.2015 року встановлено, що демонтаж обладнання, а саме станків для відгодівлі в комплекті СДВ (160*478,40) - 2шт., станків для опоросу в комплекті СДО (16*8167,51) - 10шт., станків для дорощування в комплекті СДП (160*559,73) - 15, станків для маток групових в комплекті СДСГ (100*725,77) - 15шт. та станків для маток індивідуальних в комплекті СДФС (21*2289,70) - 15шт. без руйнувань та пошкоджень даного майна в повному комплекті, придатному для подальшої експлуатації неможливий. Крім того в процесі демонтажу обладнання можливі руйнування конструктивних елементів будівель.Крім того, враховуючи можливість руйнувань та пошкоджень станків після демонтажу використання їх за відсутності всіх компектуючих неможливе.
Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні, є Закон України "Про фінансовий лізинг".
За ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 4-7 цього ж Кодексу судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст.82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно ж до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до Висновку №7601 судової будівельно-технічної експертизи від 04.09.2015 року демонтаж обладнання, яке передано в лізинг на підставі Договору фінансового лізингу № 17-09-92 бфл/143 від 01.09.2009 року, без руйнувань та пошкоджень даного майна в повному комплекті, придатному для подальшої експлуатації неможливий і після демонтажу використання його за відсутності всіх комплектів не можливе.
Таким чином, лізиноодержувач через об"єктивні причини, які не залежать від нього, не в змозі виконати умови Договору (п.п.8.8, 8.10) та повернути лізингодавцю предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані.
З огляду на вищенаведене, вимоги позивача, наведені в заяві про зміну предмету позову, не підлягають задоволенню.
При цьому господарський суд зазначає, що викладене вище не позбавляє сторони вирішити між собою питання демонтажу та повернення предмету лізингу в стані, погодженому сторонами.
Керуючись ст.49, 82-85 ГПК України, суд,-
Відмовити Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"» в задоволенні позову.
Повний текст рішення підписаний 12 жовтня 2015 року.
Суддя Марач В.В.