"07" жовтня 2015 р.Справа № 916/3462/15
За позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418)
до відповідача: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці 6, код ЄДРПОУ 01125672)
про стягнення заборгованості за Договором майнового сервітуту від 30.09.2013 № 645-0/106-П-ІЛФ-13 у розмірі 130 964,09 грн., з яких 122 026,49 грн. - інфляційні втрати, 8 937,60 грн. - 3% річних
за зустрічним позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672)
до відповідача: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії ДП „АМПУ” (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418)
про стягнення інфляційних втрат у розмірі 32 249,17 грн. та 3 % річних у розмірі 1 928,34 грн.
Суддя Шаратов Ю.А.
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 18.09.2014 № 3060);
Від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 25.12.2014 № 62).
Суть спору:
Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором майнового сервітуту від 30.09.2013 № 645-0/106-П-ІЛФ-13 у розмірі 130 964,09 грн., з яких 122 026,49 грн. - інфляційні втрати, 8 937,60 грн. - 3 % річних.
Ухвалою суду від 20.08.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09.09.2015.
У судових засіданнях оголошувались перерви 09.09.2015 до 30.09.2015, 30.09.2015 до 07.10.2015.
Ухвалою суду від 01.10.2015 до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Відповідача до Позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 32 249,17 грн. та 3 % річних у розмірі 1 928,34 грн.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, та заперечувала проти задоволення зустрічної позовної заяви.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за Договором майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) від 30.09.2013 № 645-0/106-П-ІЛФ-13 на підставі рахунків від 30.09.2013 № Пр/4 446, від 31.10.2013 № Пр/9 355, від 30.11.2013 № Пр/9 389, від 31.12.2013 № Пр/12 868.
Представник Відповідача у судовому засіданні 07.10.2015 проти задоволення позову заперечував. У Відзиві на позовну заяву (вхід. від 30.09.2015 № 24312/15) Відповідач також просив припинити провадження у справі у зв'язку із наявністю рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2015 у справі № 916/931/14 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав /а.с. 115-118/.
Зустрічні позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 32 249,17 грн. та 3 % річних у розмірі 1 928,34 грн., із посиланням на статті 8, 530, 536, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, обґрунтовані простроченням ДП „АМПУ” в особі Іллічівської філії ДП „АМПУ” строку виконання зобов'язання з повернення грошових сум, сплачених на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 05.01.2015 у справі № 916/931/14, у зв'язку із набранням законної сили ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.2015 у зазначеній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд
Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 і постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015 у справі № 916/931/14, за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 267 458,11 грн. заборгованості за неналежне виконання умов Договору майнового сервітуту від 30.09.2013 № 645-0/106-П-ІЛФ-13, встановлені наступні обставини /а.с. 45-47, 48-53, 54-62/.
30.09.2013 між Позивачем і Відповідачем укладено Договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 645-0/106-П-ІЛФ-13 (далі - Договір від 30.09.2013) /а.с. 14-20/.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.4, 3.2, 3.3, 7.1 Договору від 30.09.2013 власник (Позивач), на визначених договором умовах оплати, надає сервітуарію (Відповідачу) право обмеженого користування належними власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал № 12, довжиною 200,00 п.м., архівний номер паспорту 85105. Право користування сервітуарієм причалом обмежується виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт силами і засобами сервітуарія. Строк дії сервітуту - період дії договору. Сервітуарій зобов'язаний своєчасно і на умовах договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом. Власник має право отримувати плату за сервітут, розраховану відповідно розділу 2 договору. Договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013 у відповідності до статті 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2013 але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Пунктами 2.2, 2.3 Договору від 30.09.2013 встановлено, що плата за сервітут на причал № 12, розрахована за формулою визначеною у пункті 2.1 договору, на період дії договору складає 267 458,12 грн. (з ПДВ). Оплата сервітуту здійснюється сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку власника. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному періоді.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2015 у справі № 916/931/14 встановлено, що Позивач виконав у повному обсязі умови Договору від 30.09.2013, і виставив Відповідачу рахунки для оплати (використання причалу) на загальну суму 267 458,11 грн., а саме: від 30.09.2013 № Пр/4 446 на суму 82 449,49 грн., від 31.10.2013 № Пр/9 355 на суму 62 339,86 грн., від 30.11.2013 № Пр/9 389 на суму 60 328,90 грн., від 31.12.2013 № Пр/12 868 на суму 62 339,86 /а.с. 24, 22, 25, 21/. Однак, Відповідач (сервітуарій) виставлені рахунки не оплатив у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 267 458,11 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2015 у справі № 916/931/14 позов задоволено, стягнуто з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” на користь ДП „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” 267 458,11 грн. та судовий збір в сумі 5 349,16 грн.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (пункт 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 № 14).
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 № 14).
Рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2015 у справі № 916/931/14 було виконано добровільно, і Позивач отримав від Відповідача грошові кошти у розмірі 272 807,27 грн. лише 12.05.2015, що підтверджується банківської випискою по рахунку /а.с. 30/. Отже, Позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання, а саме, по 12.05.2015 включно.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 № 14).
Судом встановлено, що сума інфляційних нарахувань у зв'язку із простроченням Відповідачем плати за сервітут становить суму у розмірі 122 026,49 грн., яка розраховується наступним чином:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
31.10.2013 - 02.11.201482 449,491.19816 330,0598 779,54
20.02.2015 - 11.05.201582 449,491.26321 694,11104 143,60
01.12.2013 - 02.11.201462 339,861.19612 198,0374 537,89
20.02.2015 - 11.05.201562 339,861.26316 402,8678 742,72
31.12.2013 - 02.11.201460 328,901.19011 445,6871 774,58
20.02.2015 - 11.05.201560 328,901.26315 873,7476 202,64
31.01.2014 - 02.11.201462 339,861.18711 679,1674 019,02
20.02.2015 - 11.05.201562 339,861.26316 402,8678 742,72
Всього: 122 026,49
Судом встановлено, що сума 3% річних за прострочення плати за сервітут становить суму у розмірі 8 937,60 грн., яка розраховується наступним чином:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків (грн.)
82 449,4931.10.2013-02.11.20143683 %2 493,81
82 449,4920.02.2015-11.05.2015813 %548,91
62 339,8601.12.2013-02.11.20143373 %1 726,73
62 339,8620.02.2015-11.05.2015813 %415,03
60 328,9031.12.2013-02.11.20143073 %1 522,27
60 328,9020.02.2015-11.05.2015813 %401,64
62 339,8631.01.2014-02.11.20142763 %1 414,18
62 339,8620.02.2015-11.05.2015813 %415,03
Всього: 8 937,60
Не підлягає задоволенню викладене у Відзиві на позовну заяву (вхід. від 30.09.2015 № 24312/15) клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із наявністю рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2015 у справі № 916/931/14 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, з огляду на наступне.
Як випливає зі змісту рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2015, предметом розгляду у справі № 916/931/14 були вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати за сервітут за Договором від 30.09.2013 у розмірі 267 458,11 грн.
Отже, оскільки у цій справі розглядаються вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором від 30.09.2013 у вигляді інфляційних нарахувань у розмірі 122 026,49 грн. та 3% річних в сумі 8 937,60 грн., тобто про інший предмет ніж у справі № 916/931/14, відсутні підстави для припинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню у позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором майнового сервітуту від 30.09.2013 № 645-0/106-П-ІЛФ-13 у розмірі 130 964,09 грн., з яких 122 026,49 грн. - інфляційні нарахування, 8 937,60 грн. - 3% річних.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (пункт 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 № 14).
Згідно із частиною першою статті 1212, частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
З огляду на те, що повернення грошових коштів, стягнутих на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, але у подальшому було скасовано, не є дією, що вчиняється на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а пов'язане із безпідставним збереженням грошей, у зв'язку із тим, що підстава, на якій вони були набуті, згодом відпала, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у даному випадку не виникає. А відтак, вимоги за зустрічним позовом про стягнення 1 928,34 грн. - 3% річних, та 32 249,17 грн. - інфляційного збільшення, за період з 26.11.2014 до 19.02.2015, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 12 жовтня 2015 р.
Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою та другою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 536, частиною першою статті 610, частинами першою, другою статті 625, статтею 629, частиною першою статті 1212, частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, пунктами 1.9, 5.2, 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 № 14, статтями 33, 34, 35, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418) заборгованість за Договором майнового сервітуту від 30.09.2013 № 645-0/106-П-ІЛФ-13 у розмірі 122 026,49 грн. (сто двадцять дві тисячі двадцять шість гривень 49 коп.) - інфляційні втрати, 8 937,60 грн. (вісім тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 60 коп.) - 3% річних
3. Відмовити в повному обсязі у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії ДП „АМПУ” про стягнення інфляційних втрат у розмірі 32 249,17 грн. та 3 % річних у розмірі 1 928,34 грн.
4. Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418) витрати на сплату судового збору у розмірі 2 619,28 грн. (дві тисячі шістсот дев'ятнадцять гривень 28 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.А. Шаратов