"05" жовтня 2015 р.Справа № 916/1979/13
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Зайцев Ю.О.
при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.
За участю представників сторін:
Від прокурора: Набекало М.М. (за посвідченням);
Від позивача - МВС України: ОСОБА_1, довіреність №71/2015 від 16.07.2015р.
Від позивача - ГУ НГУ України: ОСОБА_1, довіреність №3/20-5451 від 31.07.2015р.
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи - ФОП ОСОБА_2: не з'явився;
Від третьої особи - Медичного реабілітаційного центру ВВ МВС України „Тополя”: не з'явився;
Від третьої особи - ТОВ „3 Т”: ОСОБА_3, довіреність від 28.07.2015р.
Від третьої особи - Кабінету міністрів України: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4 управління Національної гвардії України до відповідача ОСОБА_5 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_6 особи - підприємця ОСОБА_2 2) Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя” 3) ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю „3Т” про визнання недійсними рішень, -
Суть спору: 25.07.2013р. Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4 управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_5 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_6 особи - підприємця ОСОБА_2 2) Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя” 3) ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю „3 Т” про визнання недійсними рішень ОСОБА_5 селищної ради від 09.03.2004р. №930 „Про розгляд листа суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2В.”, від 30.12.2004р. №1312 „Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу”, від 18.11.2005р. №1749 „Про надання земельної ділянки медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України „Тополя” у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу”. Зазначеними рішеннями, зокрема, надано згоду суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки у довгострокову оренду, затверджено проект відведення земельної ділянки, надано зазначену земельну ділянки у довгострокову оренду, а також передано у постійне користування Медичному реабілітаційному центру ВВ МВС України „Тополя” іншу земельну ділянку у постійне користування. При цьому, прокурор вважає, що надана в оренду ФОП ОСОБА_2. земельна ділянка площею 1,2 га є складовою земельної ділянки площею 3,8га, яку Головному управлінню внутрішніх військ УРСР надано у постійне користування згідно Державного акту Б №054792.
Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Малярчук І.А.) від 29.07.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.
11.09.2013р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю „3Т” подало до суду клопотання від 11.09.2013р. за вх.№27153/13 про припинення провадження у справі №916/1979/13, яке обґрунтовано підсудністю спору у даній справі адміністративному суду в силу ч.ч.1, 2 ст.17 КАС України, Рішення КСУ від 01.04.2010р. №10-рп/2010.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2013р. було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю „3Т” від 11.09.2013р. за вх.№27153/13 про припинення провадження у справі.
13.09.2013р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю „3Т” подало до суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
13.09.2013р. представником відповідача ОСОБА_5 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надано суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі розпорядження Голови господарського суду Одеської області, ОСОБА_8 від 23 вересня 2013р. про передачу справи, у зв'язку з тим, що суддя господарського суду Одеської області Малярчук І.А. знаходиться у відпустці з 23.09.2013р. по 11.10.2013р. включно, справу №916/1979/13 за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4 управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_5 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 особи - підприємця ОСОБА_2, Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя”, ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю „3 Т” про визнання недійсними рішень, передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2013р. справу №916/1979/13 було прийнято до розгляду суддею Цісельським О.В. до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У зв'язку з поверненням судді Малярчук І.А. з відпустки 14.10.2013р., розпорядженням голови господарського суду Одеської області ОСОБА_8 від 14.10.2013р. справу №916/1929/13 передано на розгляд судді Малярчук І.А.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2013р. справу №916/1979/13 було прийнято до розгляду суддею Малярчук І.А. до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
22.10.2013р. від Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до суду надійшли письмові пояснення по справі з підтверджуючими документами.
23.10.2013р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю „3Т” подало до суду письмові пояснення на пояснення Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2013р. було призначено проведення судової землевпорядної експертизи, на розгляд судової землевпорядної експертизи поставити наступні питання:
1) Чи знаходиться земельна ділянка площею 1,2 га, на якій розташоване незавершене будівництво бази відпочинку "Тополя" і яке знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район та передана ОСОБА_5 селищною радою згідно рішення №1312 від 30.12.2004р. в довгострокову оренду ФОП ОСОБА_2, в межах земельної ділянки площею 3,8га, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район, яка у 1988році згідно Державного акту Б №054792 була передана у користування ГУ ВВ УРСР ?
2) Яку площу земельної ділянки займає незавершене будівництво бази відпочинку "Тополя" (49% готовності об'єкта до здачі в експлуатацію), придбане ФОП ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 01.03.2004р. та яка площа земельної ділянки необхідна для обслуговування даного об'єкту?
3) До якої категорії земель відносяться: земельна ділянка площею 3,8га, розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район, передана у 1988році згідно Державного акту Б №054792 у користування ГУ ВВ УРСР, та земельна ділянка площею 1,2га, розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район, передана ОСОБА_5 селищною радою згідно рішення №1312 від 30.12.2004р. в довгострокову оренду ФОП ОСОБА_2 ?
Проведення судової землевпорядної експертизи було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та провадження у справі №916/1979/13 було зупинено.
24.10.2013р. від Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до суду надійшло клопотання про проведення комплексної будівельно-технічної експертизи у справі.
05.12.2013р. за вх.№37201/13 до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових документів для проведення експертизи, з підстав чого ухвалою суду від 09.12.2013р. провадження у справі було поновлено з метою розгляду клопотання експерта у відповідності до абз.5 п.11 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012р. „Про деякі питання практики призначення судової експертизи”.
Ухвалою суду від 08.01.2014р. зупинено провадження у справі №916/1979/13 до проведення Одеським НДІСЕ судової землевпорядної експертизи, призначеної ухвалою суду від 23.10.2013р., надіслано до ОНДІСЕ витребувані експертом та надані прокурором документи, рекомендовано експерту розглянути питання щодо необхідності залучення до проведення експертизи фахівця в галузі геолого-геодезичних робіт із поданням до суду відповідного клопотання, зазначивши назву установи та посаду фахівця, адресу, надано згоду на проведення експертом судової землевпорядної експертизи за надісланими судом матеріалами.
05.02.2014р. за вх.№3018/14 до суду надійшло повідомлення ОНДІСЕ про неможливість проведення судової землевпорядної експертизи №6061/24 від 22.01.2014р.
Ухвалою суду від 17.03.2015р. по справі №916/1979/13 призначено судову землевпорядну експертизу, на розгляд судової землевпорядної експертизи поставлено наступні питання:
1) Чи знаходиться земельна ділянка площею 1,2 га, на якій розташоване незавершене будівництво бази відпочинку "Тополя" і яке знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район та передана ОСОБА_5 селищною радою згідно рішення №1312 від 30.12.2004р. в довгострокову оренду ФОП ОСОБА_2, в межах земельної ділянки площею 3,8га, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район, яка у 1988році згідно Державного акту Б №054792 була передана у користування ГУ ВВ УРСР ?
2) Яку площу земельної ділянки займає незавершене будівництво бази відпочинку "Тополя" (49% готовності об'єкта до здачі в експлуатацію), придбане ФОП ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 01.03.2004р. та яка площа земельної ділянки необхідна для обслуговування даного об'єкту?
3) До якої категорії земель відносяться: земельна ділянка площею 3,8га, розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район, передана у 1988році згідно Державного акту Б №054792 у користування ГУ ВВ УРСР, та земельна ділянка площею 1,2га, розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район, передана ОСОБА_5 селищною радою згідно рішення №1312 від 30.12.2004р. в довгострокову оренду ФОП ОСОБА_2. ?
Проведення судової землевпорядної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На підставі розпорядження. керівника апарату господарського суду Одеської області №234 від 02.03.2015р , відповідно до п.3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, а саме: перебування судді Малярчук І.А. з 24.02.2015р. у відпустці по вагітності та пологам, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи та відповідно до п. 7 рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 17.04.2014р. №17-8/2014) призначено повторний автоматичний розподіл та вказану справу предано на розгляду судді Зайцева Ю.О.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2015р. справу №916/1979/13 прйнято суддею Зайцевим Ю.О. до свого провадження.
16.07.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області супровідним листом Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 16.07.2015р. надійшов висновок експерта №1371/24 з судової землевпорядної експертизи по справі №916/1979/13, копії матеріалів справи №916/1979/13, додаткові документи та супровідні листи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2015р. було поновлено провадження у справі №916/1979/13 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
21.08.2015 р. представником ОСОБА_4 управління Національної гвардії України до суду подано клоптання про заміну позивача - ОСОБА_4 управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на належного учасника процесу - ОСОБА_4 управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчения, 9-А, код ЄДРПОУ 08803498).
02.09.2015р. в судовому засіданні представником прокуратури подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).
В судовому засіданні 02.09.2015 р. представником прокуратури подано клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.09.2015р. було здійснено заміну позивача по справі №916/1979/13 ОСОБА_4 управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на належного учасника процесу - ОСОБА_4 управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчения, 9-А, код ЄДРПОУ 08803498).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.09.2015р. було залучено до участі у справі № 916/1979/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).
В судовому засіданні 02.09.2015 р. представником прокуратури подано клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.09.2015р. було продовжено строк вирішення спору по справі № 916/1799/13 на 15 днів.
В судовому засіданні 28.09.2015р. представником прокуратури надано додаткові пояснення по справі.
В судовому засіданні 28.09.2015р. представником відповідача ОСОБА_5 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надано клопотання про застосування строків позовної давності з підтверджуючими документами.
В судовому засіданні 05.10.2015р. Білгород-Дністровською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було надано заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.
05.10.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
У 1988 році Головному управлінню внутрішніх військ УРСР було видано Державний акт Б № 054792 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3.8 га, що розташованаза адресою: Одеська область, смт. Затока, Білгород-Дністровського району для будівництва закладу відпочинку,1 на підставі розпорядження ОСОБА_8 Міністрів УРСР № 674-р від 23.12.1987 року.; На вказаній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна зокрема незавершене будівництво дев'ятиповерхового спального корпусу з їдальнею бази відпочинку «Тополя».
10 червня 2003 року між ОСОБА_4 управлінням внутрішніх військ МВС України та ДК „Укрспецекспорт" було укладено договір про порядок реалізації військового майна (договір комісії) №USE-26.3-174-D/К-03, яке знаходиться за адресою: с. Затока, Білгород-Дністровського району, Одеської області - незавершене будівництво спального корпусу з їдальнею бази відпочинку «Тополя».
1 березня 2004 року між ДК „Укрспецекспорт" та гр. ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, що зареєстрований в реєстрі за №177. Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_2 придбала незавершене будівництво бази відпочинку «Тополя», що знаходиться на земельній ділянці площею 1,2 га.
На виконання умов даного договору 06.04.2004 року ОСОБА_2, ДК „Укрспецекспорт" та ОСОБА_4 управлінням внутрішніх військ МВС України було складено акт приймання-передачі проданого майна.
9 березня 2004 року ОСОБА_5 селищною радою було прийнято рішення № 930 „Про розгляд листа суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2В." , яким, зокрема, було надано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 згоду на складання проекту відведення земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва оздоровчого закладу в Лиманському курортному районі смт. Затока, частина якої зайнята незавершеним будівництвом бази відпочинку „Тополя", у довгострокову оренду строком на 25 років.
В подальшому, ОСОБА_5 селищною радою було прийнято рішення від 30.12.2004року № 1312 „Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу", яким: було затверджено проект землеустрою відведення земельної ділянки площею 1,2 га суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу у Лиманському курортному районі смт. Затока у довгострокову оренду терміном 25 років; вирішено надати суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 в довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 1,2 га, яка використовується для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу у Лиманському курортному районі смт. Затока.
На підставі вказаного рішення 18.05.2005 року між ОСОБА_5 селищною радою (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди, предметом якого є земельна ділянка площею 1,2 га, розташована за адресою: Одеська область, смт Затока міста Білгород-Дністровського, Лиманський район.
В подальшому, право власності на об'єкт - незавершене будівництво спального корпусу з їдальнею бази відпочинку «Тополя» перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю « 3Т».
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 24.06.2010 року по справі № 2-3926 2010 рік позовні вимоги ТОВ «ЗТ» було задоволено та було здійснено заміну сторони - орендаря у договорі оренди землі від 18.05.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 селищною радою, із ОСОБА_2 на ТОВ «З Т».
Таким чином, власником об'єкту незаеершеного будівництва спального корпусу з їдальнею бази відпочинку «Тополя», а також користувачем земельної ділянки площею 1,2 га, частина якої, зайнята цим об'єктом, є ТОВ « 3 Т».
При цьому, 29.12.2003 року ОСОБА_5 селищною радою було прийнято рішення №818 «Про розгляд листа Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України «Тополя», у відповідності до якого, було надано згоду Медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 3,8 га, яка використовується для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу у Лиманському курортному районі смт Затока.
Відповідно до рішення ОСОБА_5 селищної ради від 18.11.2005 року № 1749 «Про надання земельної ділянки Медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу», було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 2,455 га, розташованої у Лиманському районі смт. Затока, та надано її у постійне користування Медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу.
На підставі вказаного рішення, 26.04.2006 року Медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» було видано державний акт серії ЯЯ № 205681 на право постійного користування земельною ділянкою площею "2,455 га для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу.
Однак, як зазначає позивач ОСОБА_4 управлінням внутрішніх військ МВС України добровільна відмова від права користування земельною ділянкою площею 3,8 га не надавалась, а вилучення земельної ділянки у порядку, передбаченому Земельним кодексом України здійснено не було.
Таким чином, внаслідок прийняття ОСОБА_5 селищною радою рішень від 09.03.2004 року № 930 та від 30.12.2004 року № 1312, на підставі яких, було надано суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва оздоровчого закладу в Лиманському курортному районі смт.Затока, затверджено проект її відведення та надано її в користування названій особі, було порушено право державної власності на вказану земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони, що свідчить про явну протиправність і незаконність цих рішень органу місцевого самоврядування.
Крім того, позивач зазначає, що внаслідок незаконності вищезазначених рішень ОСОБА_5 селищної ради, незаконним є і рішення останньої від 18.11.2005 року № 1749, на підставі якого посвідчено право постійного користування структурного підрозділу внутрішніх військ МВС України земельною ділянкою, площа якої на 1,345 га менше ніж площа ділянки, яка первісно перебувала у державній власності та у постійному користуванні ОСОБА_4 управління внутрішніх військ МВС України.
З наведени підстав Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4 управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_5 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_6 особи - підприємця ОСОБА_2 2) Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя” 3) ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю „3 Т” про визнання недійсними рішень ОСОБА_5 селищної ради від 09.03.2004р. №930 „Про розгляд листа суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2В.”, від 30.12.2004р. №1312 „Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу”, від 18.11.2005р. №1749 „Про надання земельної ділянки медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України „Тополя” у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу”. Зазначеними рішеннями, зокрема, надано згоду суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки у довгострокову оренду, затверджено проект відведення земельної ділянки, надано зазначену земельну ділянки у довгострокову оренду, а також передано у постійне користування Медичному реабілітаційному центру ВВ МВС України „Тополя” іншу земельну ділянку у постійне користування. При цьому, прокурор вважає, що надана в оренду ФОП ОСОБА_2. земельна ділянка площею 1,2 га є складовою земельної ділянки площею 3,8га, яку Головному управлінню внутрішніх військ УРСР надано у постійне користування згідно Державного акту Б №054792.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю „3Т” подало до суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представником відповідача ОСОБА_5 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надано суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідачем ОСОБА_5 селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надано клопотання про застосування строків позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Судом встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою площею 3.8 га, що розташованаза адресою: Одеська область, смт. Затока, Білгород-Дністровського району для будівництва закладу відпочинку, у ОСОБА_4 управління внутрішніх військ УРСР виникло , на підставі розпорядження ОСОБА_8 Міністрів УРСР № 674-р від 23.12.1987 року, відповідно до якого, у 1988 році Головному управлінню внутрішніх військ УРСР було видано Державний акт Б № 054792 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3.8 га, що розташованаза адресою: Одеська область, смт. Затока, Білгород-Дністровського району для будівництва закладу відпочинку
На вказаній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна зокрема незавершене будівництво дев'ятиповерхового спального корпусу з їдальнею бази відпочинку «Тополя».
Подальші зміни, що відбулись у земельному законодавстві Української РСР та сучасної держави Україна з прийняттям Земельних кодексів (1970р., 1990р., 2001р.), якими визначався новий порядок виникнення та оформлення прав на земельні ділянки, пов'язаний з видачею державного акту, що посвічує відповідне право, реєстрацією такого права не позбавили власників та користувачів земельних ділянок відповідних прав на них.
Так, згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі №1-17/2005) у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), визнано неконституційними положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення та положення пункту 6 Постанови Верховної ОСОБА_8 України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Вказане рішення Конституційного Суду України мотивувалось тим, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.ст. 92, 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - не право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» внутрішні війська входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.
Згідно зі ст.ст. 4, 6, 7, 12 зазначеного Закону внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління внутрішніми військами здійснює командувач цими військами, внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин, військових установ, навчальних закладів та учбових частин. Фінансування внутрішніх зійськ проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України. Правовою основою діяльності внутрішніх військ є Конституція України, цей Закон, постанови Верховної ОСОБА_8 України, інші законодавчі акти України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, військові статути Збройних Сил України.
Продане ОСОБА_2 незавершене будівництво бази відпочинку „Тополя" знаходиться на земельній ділянці, що розташована у смт. Затока Білгород-Дністровського району, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_4 управління внутрішніх військ МВС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Однак, у договорі купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_2, не передбачено перехід права користування на умовах оренди земельної ділянки, на якій було розташоване незавершене будівництво бази відпочинку «Тополя».
Крім того, згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, закон не передбачав такої автоматичної правової підстави для припинення права користування земельною ділянкою як перехід до іншої особи права власності на нерухоме майно, що розташоване на зазначеній земельній ділянці Перелік підстав для припинення права постійного користування, визначений спи 141 Земельного кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню (таку правову позицію висловлено у п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.20 Ц року № 6)
Відповідно до положень ч.5 ст.116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. А згідно ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_8 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Як встановлено судом під час розгляду справи, доказів, які б засвідчували про прийняття рішення Кабінетом Міністрів України або Міністерством внутрішніх справ України про добровільну відмову від користування частиною земельної ділянки площею 1,2 га, наданої в постійне користування Головному управлінню внутрішніх військ МВС України, що розташована за адресою: Одеська область, смт.Затока, Білгород-Дністровського району або задокументовану згоду Кабінету Міністрів України або Міністерства внутрішніх справ України на передачу земельної ділянки площею 1,2 га, що розташованої за адресою: Одеська область, смт. Затока, Білгород-Дністровського району для будівництва закладу відпочинку іншим особам - матеріали справи не містять, у зв'язку з чим право користування вищезазначеною земельною залишається за ОСОБА_4 управлінням внутрішніх військ МВС України правонаступником якого, є ОСОБА_4 управління Національної гвардії України.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У відповідності до положень ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд встановив факт порушення права державної власності на вказану земельну ділянку прийнятими ОСОБА_5 селищною радою рішенннями від 09.03.2004 року № 930 та від 30.12.2004 року № 1312, на підставі яких, було надано суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва оздоровчого закладу в Лиманському курортному районі смт.Затока, затверджено проект її відведення та надано її в користування названій особі.
Також, позивач у позовній заяві, просить суд визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_5 селищної ради від 18.11.2005 року № 1749, на підставі якого Медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,455 га, розташовану у Лиманському районі смт Затока, замість належної на праві постійного користування ділянки площею 3,8 га, яка раніше в цілому належала державі в особі Міністерства внутрішніх справ України та перебувала у постійному користуванні ОСОБА_4 управління внутрішніх військ МВС України.
Як уже встановлено судом, внаслідок рішень ОСОБА_5 селищної ради від 09.03.2004 року № 930 та від 30.12.2004 року № 1312, р. із державної власності незаконно вибула земельна ділянка площею 1,2 га, що розташована за адресою: Одеська область, смт. Затока.
Ухвалою суду від 17.03.2015р. по справі №916/1979/13 призначено судову землевпорядну експертизу, на розгляд судової землевпорядної експертизи поставлено наступні питання:
1) Чи знаходиться земельна ділянка площею 1,2 га, на якій, розташоване незавершене будівництво бази відпочинку "Тополя" і яке знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район та передана ОСОБА_5 селищною радою згідно рішення №1312 від 30.12.2004р. в довгострокову оренду ФОП ОСОБА_2, в межах земельної ділянки площею 3,8га, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район, яка у 1988році згідно Державного акту Б №054792 була передана у користування ГУ ВВ УРСР ?
2) Яку площу земельної ділянки займає незавершене будівництво бази відпочинку "Тополя" (49% готовності об'єкта до здачі в експлуатацію), придбане ФОП ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 01.03.2004р. та яка площа земельної ділянки необхідна для обслуговування даного об'єкту?
3) До якої категорії земель відносяться: земельна ділянка площею 3,8га, розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район, передана у 1988році згідно Державного акту Б №054792 у користування ГУ ВВ УРСР, та земельна ділянка площею 1,2га, розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район, передана ОСОБА_5 селищною радою згідно рішення №1312 від 30.12.2004р. в довгострокову оренду ФОП ОСОБА_2.
Відповідно до наданого суду висновоку експерта №1371/24 Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з судової землевпорядної експертизи по справі №916/1979/13 по першому питанню надати відповідь не вбачається можливим; по другому питанню - площа земельної ділянки що займає незавершене будівництво бази відпочинку "Тополя" (49% готовності об'єкта до здачі в експлуатацію), придбане ФОП ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 01.03.2004р. складає: під 9-ти поверховим будинком - 0,0652 га; під фундаментом будинку, що будується - 0,1116 га; та площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування даного об'єкту складає від 75,6 га до 86,4 га; по третьому питанню - в ході дослідження встановлено, що категорія земельної ділянки площею 1,2 га бази відпочинку «Тополя» - землі рекреаційного призначення; відомості про категорію земель по земельній ділянці площею 3,8 га в матеріалах справи відсутні, при цьому відповідно до даних державного акту на право користування землею Б №054792 від 1988р. - земельна ділянка площею 3,8 га надається головному у правлінню внутрішніх військ СССР для будівництва закладу відпочинку.
Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов до висновку, що внаслідок прийняття ОСОБА_5 селищної радою рішень від 09.03.2004 року № 930 та від 30.12.2004 року №1312, незаконність яких встановлена вище та результатом ухвалення яких, стало вибуття із державної власності земельної ділянки площею 1,2 га.
Таким чином, суд дійшов до висновку про обгрунтованість вимоги прокурора про визнанню недійсним і скасування рішення ОСОБА_5 селищної ради від 18.11.2005 року №1749, на підставі якого, Медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,455 га, розташовану у Лиманському районі смт Затока, замість належної на праві постійного користування ділянки площею 3,8 га, яка раніше в цілому належала державі в особі Міністерства внутрішніх справ України та перебувала у постійному користуванні ОСОБА_4 управління внутрішніх військ МВС України.
В судовому засіданні 28.09.2015р. представником відповідача ОСОБА_5 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надано клопотання про застосування строків позовної давності з підтверджуючими документами, відповідно до якого, позивач посилається на ті обставини , що позовною вимогою за позовом прокурора про визнання недійсними рішень ОСОБА_5 селищної ради від 09 березня 2004 року № 930 «Про розгляд листа суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2В.», від 30 грудня 2004 року № 1312 «Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу», від 18 листопада 2005 року № 1749 «Про надання земельної ділянки Медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу», а прокурор звернувся до суду з даним позовом лише 25.07.2013 року.
Проаналізувавши навні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідач про застосування до вимог прокурора строку позовної давності з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року №10, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року №4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.
Даний Закон набрав чинності 15 січня 2012 року.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-УІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.
Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Отже з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, оскільки оскаржувані рішення ОСОБА_5 міської ради прийняті у 2004 та 2005 роках, то строк їх оскарження сплинув у 2007 та 2008 роках відповідно.
Отже, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин в даній справі повинна застосовуватись загальна позовна давність, яку прокурор пропустив.
Крім того, поважності причин пропуску позовної давності прокурор не навів та клопотання про поновлення сроку позовної давності суду не надав.
Дія Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки цей Закон прийнято після спливу позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України по справі №6-68цс15 від 16.09.2015р.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4 управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, у зв'язку зі пропущенням строку позовної давності.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4 управління ОСОБА_4 управління Національної гвардії України, судові витрати, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивачів у справі.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4 управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України - відмовити.
2. Стягнути стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01601, м.Київ, вул.Академіка Богомольца, буд. 10; код ЄДРПОУ 00032684) до державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач УК у м. Одесі, код ЄДРПОУ 38016923, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.
3. Стягнути стягнути з ОСОБА_4 управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчения, 9-А, код ЄДРПОУ 08803498) до державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач УК у м. Одесі, код ЄДРПОУ 38016923, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст складено та підписано 12 жовтня 2015 р.
Суддя Ю.О. Зайцев