33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"12" жовтня 2015 р. Справа № 918/1089/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс"
до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування"
про стягнення протермінованих коштів за поставлену продукцію в сумі 11 865 грн. 04 коп.
Суддя Андрійчук О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, дов. № 01.08.2014 року
від відповідача: не з'явився
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" (відповідач) про стягнення протермінованих коштів за поставлену продукцію в сумі 11 865,04 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що :
01.04.2011 року та 22.01.2015 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договори № 547 та № 1287 відповідно, за умовами яких позивач зобов'язався продати та передати у власність покупця продукти харчування партіями (надалі - продукція), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити партії продукції на умовах цього договору, незалежно від результатів своєї господарської діяльності.
На виконання умов вказаних договорів позивачем поставлено відповідачу продукцію, що стверджується видатковими накладними від 23.04.2015 року № 64448 та № 64449 на загальну суму 9 006,68 грн.
Відповідач розрахунки за поставлену продукцію не провів, відтак сума боргу складає 9 006,68 грн.
Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору нараховано 1 727,80 грн. пені, 87,35 грн. - 3% річних, 900,66 грн. - 10% штрафу та 142,55 грн. інфляційних втрат.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 623- 625, 627,629 ЦК України, ст.ст. 193, 197, 198, 216, 217, 218 ГК України тощо.
Ухвалою суду від 11.09.2015 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 05.10.2015 року.
Ухвалою суду від 05.10.2015 року провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9 006,68 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалою суду від 05.10.2015 року розгляд справи відкладено на 12.10.2015 року.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.04.2011 року та 22.01.2015 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договори № 547 та № 1287 відповідно, за умовами яких позивач зобов'язався продати та передати у власність покупця продукти харчування партіями (надалі - продукція), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити партії продукції на умовах цього договору, незалежно від результатів своєї господарської діяльності (п. 1.1.договорів).
Згідно з п. 1.2. договорів асортимент, кількість та ціни на продукцію, яка передається покупцю, визначаються сторонами у накладних на відпуск продукції, що є невід'ємними частинами цього договору, виписаними продавцем, і вважаються такими, що взаємно погоджені сторонами.
За п. 1.3. договорів ціни на кожну партію продукції погоджуються додатково залежно від цін виробників та підтверджуються накладними на відпуск продукції, виписаними продавцем. Під партією сторони розуміють продукцію, яка зазначена в окремій накладній.
Суму договору складає сума всіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання продукції (п. 1.4.договорів).
Відповідно до п. 3.1. договорів продавець зобов'язався поставити продукцію в строки, які вказані покупцем у замовлені.
У п. 4.1., 4.2. договорів сторони погодили, що продавець постачає продукцію партіями згідно з наданим покупцем замовленням. Замовлення подається у письмовій формі з зазначенням дати, завірене підписом відповідальної особи і передається продавцю телефонограмою або факсимільним способом зв'язку не пізніше двох днів до бажаної дати поставки партії продукції. В окремих випадках за згодою сторін замовлення може бути подане і в іншій формі. У замовленні обов'язково повинно бути вказано найменування продукції, кількість кожного виду, термін та пункт поставки продукції.
Право власності переходить до покупця з моменту підписання його уповноваженим представником товарно - транспортної накладної продавця про отримання продукції (п. 4.4. договорів).
Згідно з п. 4.9. договорів продукція передається покупцю під розпис у видатковій накладній товарно-транспортній накладній продавця, на підставі і в обмін на виписану покупцем довіреності, завіреної печаткою, яка використовується покупцем у його основній фінансово - господарській діяльності.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаних договорів позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 9 006,68 грн., що підтверджується видатковими накладними від 23.04.2015 року № 64448 та № 64449, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Як зазначено в 5 розділі договорів, розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесенням готівки в касу продавця. У платіжних документах вказується дата укладання договору, реквізити накладних, по яких проводилася проплата. Оплата за отриману партію продукції проводиться протягом 21 календарного дня з моменту отримання товарної партії. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Якщо день сплати за отриману партію продукції випадає на вихідний або святковий день, днем сплати вважається попередній день до вихідного або святкового.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що в процесі розгляду справи сума основного боргу в розмірі 9 006,68 грн. погашена у повному обсязі, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (у зв'язку з відсутністю предмету спору).
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 727,80 грн. пені, 87,35 грн. 3% річних, 900,66 грн. 10% штрафу та 142,55 грн. інфляційних втрат.
Право позивача на нарахування пені та 10 % штрафу передбачене п. 7.2. договорів, за яким покупець, у випадку несвоєчасної оплати за отриману партію продукції, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. У випадку прострочення покупцем терміну оплати за отриману продукцію більше 5 календарних днів, передбачених п. 5.2. договору, покупець, крім пені, зобов'язався сплатити продавцю штраф у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Постанова Верховного Суд України від 27.04.2012 року № 3-24гс12).
У контракті сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
Відтак, стягненню з відповідача підлягає також пеня та штраф.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перерахувавши розмір пені та штрафу, суд встановив, що розмір першої складає 1 727,80 грн. (при заявленому - 1 727,80 грн.), а другого - 900,67 грн. (при заявленому - 900,66 грн.) (розрахунок додається), отже пеня та штраф підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Щодо 3% річних та інфляційних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних встановив, що розмір 3% річних становить 87,35 грн. (при заявленому - 87,35 грн.), а інфляційних - 144,11 грн. (при заявленому - 142,55 грн.) (розрахунок додається), отже 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" (вул. Соборна,24, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, код ЄДРПОУ 01765610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД Логістікс" (вул. Дворецька, 93, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 37198169) 1 727,80 грн. пені, 87,35 грн. 3% річних, 900,66 грн. 10% штрафу, 142,55 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складене 12.10.2015 року.
Суддя О.В. Андрійчук