"28" вересня 2015 р.Справа № 916/3191/15
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Н.В. Комендатенко
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо” до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 57842,40 грн., -
В засіданні суду 21.09.2015 р. оголошувалась перерва до 28.09.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „Облпаливо” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 57842,40 грн. збитків від нестачі вантажу, посилаючись на наступне.
12.02.2015 р. між ПрАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо” (покупцем) та ТОВ „Донбасвугілля 2004” (постачальником) було укладено договір поставки № 02/2015-01, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, по марочному складу, цінам та у кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.
Як вказує позивач, виходячи із зазначеного договору відправником - ТОВ „Імпульс-2008” зі станції відправлення Софьїно-Бродська Донецької залізниці на адресу одержувача - ПрАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо” відправлено за залізничною накладною № 50263250 у вагоні № 67334466 вугілля марки АМ (13-25) антрацит у кількості 69000 кг. Однак, за ствердженнями позивача, на склад одержувача, яким є ПрАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо”, зазначений вагон надійшов з ознаками недостачі, про що було складено комерційний акт АА № 032171/67/1 від 30.03.2015 р. про недостачу у вагоні № 67334466. Вказаним комерційним актом № АА № 032171/67/1 від 30.03.2015 р. встановлено, що згідно актів загальної форми ст. Знам'янка № 31794, 50585 від 30.03.2015 р. вагон відчеплений на ваги перевірку. ОСОБА_1 в документі зазначено, що вантаж навантажений навалом нижче бортів, розмір навантаження відповідно висоти бортів не вказаний, вага: тара - 22 100 кг, нетто - 69000 кг, промаркований вапном.
Як вказує позивач, при перевірці виявлено навантаження нижче бортів 50 мм; на поверхні вантажу мається воронкоподібне поглиблення за ходом поїзда над 3-4-5-6-7 люками довжиною 6 500 мм, шириною - на ширину вагона, глибиною до пола. ОСОБА_1 вказано, що просипання вантажу відсутнє, але наявні старі сліди просипання вантажу на поперечних балках та візку вагона. Щілини між кришками 4, 5 люків зліва та 5,6 люків зправа за ходом поїзда та поперечними балками шириною 50 мм, довжиною 1 000 мм закладені дошками та ганчір'ям. Поверхня вантажу промаркована вапном. В місці поглиблення маркування 535 відсутнє, доступ до вантажу усунено шляхом нанесення маркування вапном. У вагоні двері заварені, інші люка щільно закриті. При зважуванні виявилось брутто - 68500 кг, тара з документа - 22100 кг, нетто - 46400 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 22600 кг.
Наразі позивач стверджує, що згідно зі змістом п. 7 залізничної накладної № 50263250 вантаж був маркований вапном, також було проведено прооліювання вантажу, підлоги, дверей та бортів вагону. Таким чином, відправником було вжито додаткових заходів щодо збереження вантажу в процесі його перевезення та водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу перевізником не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення залізницею в тій масі що визначено накладною № 50263250. За таких обставин, при здійсненні перевезення вугільної продукції у вагоні № 67334466 перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу, у зв'язку з чим ПрАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо” як одержувач вантажу на підставі статті 130 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457, звернулось з даним позовом до господарського суду.
При цьому позивач посилається на положення ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Вказана норма кореспондується із статтею 113 Статуту, відповідно до якої за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин. Відповідно до абзацу першого статті 114 Статуту за недостачу вантажу залізниця відшкодовує фактичні збитки у розмірі дійсної вартості недостачі вантажу.
Як зазначає позивач, вартість однієї тонни вугілля марки АМ 13-25, відправленої у вагоні № 67334466 згідно із специфікацією №2 від 04.03.2015 р. до договору поставки вугільної продукції № 02/2015-01 від 12.02.2015 р., укладеного між ПрАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо” та ТОВ „Донбасвугілля 2004”, рахунку-фактури № СФ-0000014 від 20.03.2015 р., видаткової накладної № РН-0000014 від 20.03.2015 р., становить 2200,00 грн. без ПДВ, але фактично покупцем здійснено оплату вказаної вугільної продукції за ціною 2640,00 грн. з урахуванням ПДВ. Крім того, про кількість і вартість відправленого вантажу у вагоні № 67334466, за залізничною накладною № 50263250 свідчить довідка постачальника № 2015/07-001 від 20.07.2015 р. Відтак, за розрахунком позивача розмір збитків від нестачі 22600 кг вугілля у вагоні № 67334466 за вирахуванням норми природної втрати становить 57842,40 грн., з урахуванням ПДВ.
Таким чином, позивач вважає, що наявні всі правові підстави для матеріальної відповідальності перевізника у розмірі фактично заподіяної шкоди 57842,40 грн. за незбереження вантажу у вагоні № 67334466, оскільки вагон прибув на станцію призначення з ознаками втрати вантажу під час перевезення, про що свідчить відповідний комерційний акт.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2015 р. позовну заяву ПрАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3191/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 45-46) та додаткових поясненнях по справі (а.с. 63-64). Так, відповідач вказує, що відповідно до записів у залізничній накладній № 50263250 завантаження вагону № 67334466 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагону, без участі представника залізниці. З прибуттям вагону № 67334466 на ст. Знам'янка Одеської залізниці 30.03.2015 р. у вагоні вбачається воронкоподібне поглиблення, старі ознаки течі вантажу, але на час прибуття вантажу течі немає. Нещільне прилягання 4, 5 люків зліва та 5, 6 люків праворуч. Зазори між кришками люків поперечною балкою - шириною 50 мм, довжиною 1000 мм, про що було складено акт загальної форми № 31794 від 30.03.15 р. У вказаному акті загальної форми № 50585 від 30.03.2015 р. зазначено, що завантаження вантажу нижче бортів, присутнє маркування вапном. На поверхні вантажу мається поглиблення між 3-4-5-6-7 люками довжиною 6500 мм, по ширині вагону, глибиною до пола; каток не застосовано. На місці поглиблення захисне маркування відсутнє. Після проведення комісійного переважування вагону № 67334466 на електротензометричних вагах ст. Знам'янка було виявлено різницю маси вантажу в сторону зменшення на 22600 кг, що підтверджується комерційним актом АА№ 032171/67. ОСОБА_1 на станції Знам'янка, внаслідок огляду вагону № 67334466, було складено акт про технічний стан вагону №101 від 30.03.2015 р., в якому зазначено, що в технічному відношенні вагон справний. На думку відповідача, вказані обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані. ОСОБА_1 за ствердженнями позивача, вагон технічно був справний, про що свідчить акт про технічний стан вагону. Однак згідно Інструкції ЦВ-0043 технічний стан зовнішнього і внутрішнього обладнання власних вагонів визначає відправник вантажу. ОСОБА_1 відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами. Тому відповідно до п. а) ст. 111 Статуту Залізниць України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
12.02.2015 р. між ПрАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо” (покупцем) та ТОВ „Донбасвугілля 2004” (постачальником) було укладено договір поставки № 02/2015-01 (а.с. 29-30), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, по марочному складу, цінам та у кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.
За умовами п. 3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах "FСА - франко-перевізник (пункт відправлення узгоджується додатково) EXW згідно „Інкотермс” в редакції 2010 р., особливі умови та доповнення до умов поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 3.4. договору під поставкою товару розуміється: поставка товару, зберігання товару до моменту переходу права власності, передача товару, перехід права власності.
Відповідно до п. 3.8. договору разом з товаром постачальник передає покупцеві наступні документи: видаткова накладна, рахунок-фактура, залізнична накладна (завірену копію) транспортна накладна (оригінал), сертифікат якості, УДК (оригінал), акт приймання-передачі товару на зберігання.
Згідно п. 8.1. договору останній набрав чинності з 12.05.2015 року та діє до 31.12.2015 року, але будь-якому випадку до повного розрахунку в частині виконання обов'язків.
Так, згідно специфікації від 04.03.2015 р. до вказаного договору поставки ціна за 1 тони вугілля марки ОА (25-50мм) склала 2750,00 грн. без урахування ПДВ, ціна за 1 тони вугілля марки АМ (13-25мм) склала 2640,00 грн. без урахування ПДВ. Загальна сума продукції за вказаною специфікацією складає 939 070,00 грн., в тому числі ПДВ 156511,67 грн. строк поставки продукції визначено березень 2015 року.
Як з'ясовано судом, ПрАТ „ВО „Облпаливо” за вказаним вище договором було придбано у ТОВ „Донбасвугілля 2004” відповідну вугільну продукцію, про що свідчить надана позивачем видаткова накладна № РН-0000014 від 20.03.2015 р. Так, позивач вказує, що вказана видаткова накладна свідчить про відвантаження постачальником в обумовлене покупцем місце поставки вугілля марки АМ (13-25) у кількості 69,000 т, для оплати якого постачальником виставлено рахунок-фактуру від 20.03.2015 р. № СФ-0000014.
При цьому придбану позивачем вугільну продукцію згідно договору № 02/2015-01 від 12.02.20115 р. відправником - ТОВ „Імпульс-2008” зі станції відправлення Софьїно-Бродська Донецької залізниці на адресу одержувача - ПрАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо” відправлено за залізничною накладною № 50263250 у вагоні № 67334466 вугілля марки АМ (13-25) антрацит у кількості 69000 кг.
Як вбачається з наданої позивачем копії вказаної залізничної накладної залізницею прийнято до перевезення 69000 кг у вагоні № 67334466 (залізнична накладна № 50263250).
Між тим, як стверджує позивач, на склад одержувача, яким є ПрАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо”, зазначений вагон надійшов з ознаками недостачі, про що було складено комерційний акт АА № 032171/67/1 від 30.03.2015 р. про недостачу у вагоні № 67334466.
Так, позивач зазначає, що вказаним комерційним актом № АА № 032171/67/1 від 30.03.2015 р. встановлено, що згідно актів загальної форми ст. Знам'янка № 31794, 50585 від 30.03.2015 р. вагон відчеплений на ваги перевірку. В документі зазначено, що вантаж навантажений навалом нижче бортів, розмір навантаження відповідно висоти бортів не вказаний, вага: тара - 22 100 кг, нетто - 69000 кг, промаркований вапном. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 50 мм; на поверхні вантажу мається воронкоподібне поглиблення за ходом поїзда над 3-4-5-6-7 люками довжиною 6 500 мм, шириною - на ширину вагона, глибиною до пола. ОСОБА_1 вказано, що просипання вантажу відсутнє, але наявні старі сліди просипання вантажу на поперечних балках та візку вагона. Щілини між кришками 4, 5 люків зліва та 5,6 люків зправа за ходом поїзда та поперечними балками шириною 50 мм, довжиною 1 000 мм закладені дошками та ганчір'ям. Поверхня вантажу промаркована вапном. В місці поглиблення маркування 535 відсутнє, доступ до вантажу усунено шляхом нанесення маркування вапном. У вагоні двері заварені, інші люка щільно закриті. При зважуванні виявилось брутто - 68500 кг, тара з документа - 22100 кг, нетто - 46400 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 22600 кг.
Наразі позивач стверджує, що за змістом п. 7 залізничної накладної № 50263250 вантаж був маркований вапном, також було проведено прооліювання вантажу, підлоги, дверей та бортів вагону. Таким чином, на думку позивача, відправником було вжито додаткових заходів щодо збереження вантажу в процесі його перевезення та водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу перевізником не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення залізницею в тій масі що визначено накладною № 50263250. За таких обставин, позивач вказує, що при перевезенні вугільної продукції у вагоні № 67334466 перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу, тому відповідач як перевізник має відшкодувати вартість втраченого вантажу, що за наведеним у позові розрахунком позивача складає 57842,40 грн.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Відповідно до ст. 113, 127 вказаного Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли не з її вини.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Виходячи з наведених положень, підставою для покладення на залізницю відповідальність у вигляді відшкодування вартості прийнятого до перевезення вантажу є саме втрата вантажу з вини залізниці.
Так, з матеріалів справи вбачається, що за накладною № 50263250 (вагон № 67334466) відправник - ТОВ „Імпульс-2008” на станції відправлення Софьїно-Бродська Донецької залізниці довірив вантаж „Антрацит” перевізнику - ДП „Донецька залізниця” для його доставки на станцію Котлабух та видачі у встановлений термін вантажоодержувачу - ПрАТ „ВО „Облпаливо”.
Згідно зазначених відправником у залізничній накладній № 50263250 даних вбачається, що завантаження вагону № 67334466 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним було визначено масу вугілля перед відправленням вагону. ОСОБА_1 в накладній вказано, що вантаж розміщено згідно з розділом ІІ ТУ. З прибуттям вагону № 67334466 на ст. Знам'янка Одеської залізниці 30.03.2015 р. у вагоні вбачається воронкоподібне поглиблення, старі ознаки течі вантажу, але на час прибуття вантажу течі немає. Нещільне прилягання 4, 5 люків зліва та 5, 6 люків праворуч. Зазори між кришками люків поперечною балкою - шириною 50 мм, довжиною 1000 мм, про що було складено акт загальної форми № 31794 від 30.03.15 р. У вказаному акті загальної форми № 50585 від 30.03.2015 р. зазначено, що завантаження вантажу нижче бортів, присутнє маркування вапном. На поверхні вантажу мається поглиблення між 3-4-5-6-7 люками довжиною 6500 мм, по ширині вагону, глибиною до пола; каток не застосовано. На місці поглиблення захисне маркування відсутнє. Після проведення комісійного переважування вагону № 67334466 на електротензометричних вагах ст. Знам'янка було виявлено різницю маси вантажу в сторону зменшення на 22600 кг, що підтверджується комерційним актом АА№ 032171/67. ОСОБА_1 на станції Знам'янка, внаслідок огляду вагону № 67334466, було складено акт про технічний стан вагону №101 від 30.03.2015 р., в якому зазначено, що в технічному відношенні вагон справний.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
В ст. 3 ч. 8 Правил складання актів Міністерства Транспорту України № 334 від 28.05.2002 зазначено, що акт загальної форми складається у випадку пошкодження або втрати залізницею перевізних пристосувань. З цього випливає те, що такі пошкодження фіксуються у випадку, коли вони сталися в процесі перевезення, саме про це йдеться в ч. 1 ст. 33: «Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Згідно п. 15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта складається акт про технічний стан вагона.
Згідно акту про технічний стан вагону від 30.03.2015 р. № 101 вагон є технічно справним. Однак, даним актом також встановлено нещільне прилягання 4,5 люків ліворуч та 5,6 люків праворуч. Зазори між кришками люків поперечною балкою шириною 50 мм, довжиною 1000 мм. У комерційному акті від 30.03.2015 р. № АА 032171/67/1 (на який скарга на підставі п. 16 Правил складання актів не подавалась) також зазначено, що над 3-4-5-6-7 розвантажувальними люками маються воронкоподібні поглиблення довжиною 6500 мм, по ширині вагону, глибиною до полу; маються старі сліди просипання вантажу на поперечних балках та візку вагону; щілини між кришками 4,5 люків ліворуч та 5, 6 люків праворуч по руху поїзда та поперечними балками шириною 50 мм, довжиною 1000 мм, закладені дошками та ганчір'ям. Вагон технічно справний.
Отже, акт про технічний стан вагону підтверджує, що вагон є технічно справним, тобто придатними є ходові частини, колісні пари, буксовий вузол, рама вагона, гальмівне обладнання, автозчепний пристрій вагону. Однак згідно зазначеної Інструкції ЦВ-0043, технічний стан зовнішнього і внутрішнього обладнання власних вагонів визначає відправник вантажу. Тобто придатність вагону для перевезення даного типу вантажу визначає відправник вантажу.
Наразі згідно п. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона, так і його непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні). Вагон може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона, відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон.
Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст. 917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.
ОСОБА_1 слід зазначити, що комерційний акт від 30.03.2015 р. № АА 032171/67/1., що містить посилання на зазначений акт № 101 про технічний стан вагону від 30.03.2015 р., не оспорювався отримувачем вантажу чи уповноваженою на то особою у порядку, встановленому Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334. У випадку відсутності скарги на акт про технічний стан вагону відомості, що містяться у вказаному акті, вважаються визнаними, тобто вагон визнаний технічно справний.
Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.
Відповідні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” (із змінами і доповнен.). Зокрема, у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що залежать як від відправника, так і від залізниці, оскільки в порушення вимог ст. 31 Статуту залізниць України залізниця подала під завантаження несправний у комерційному відношенні вагон, що в свою чергу й призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відтак відповідальність за недостачу вантажу покладається і на залізницю.
Таким чином, господарський суд вважає правомірним покласти відповідальність за недостачу вантажу у вагоні № 67334466 на обох вантажовідправника та перевізника - ДП “Одеська залізниця” в рівних частках.
Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;
в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
Як вже зазначалось, в підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок-фактуру № СФ-0000014 від 20.03.2015 р., виписаний ТОВ „Донбасвугілля”, в якому зазначена вартість вугілля у розмірі у розмірі 2200,00 грн. (без ПДВ) за 1 тонну продукції, всього 182160,00 грн. (без ПДВ) за 69 тон продукції. Крім того, про кількість і вартість відправленого вантажу у вагоні № 67334466, за залізничною накладною № 50263250 свідчить довідка постачальника № 2015/07-001 від 20.07.2015 р.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:
вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;
- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:
вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:
мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
- 0,5% маси всіх інших вантажів.
З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу - 22600 кг вугілля у вагоні № 67334466, що складає 57842,40 грн., за вирахуванням норми природної втрати з урахуванням ПДВ.
В свою чергу з огляду на висновок суду про необхідність покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника та відправника в рівних частках , відповідно з відповідача підлягає стягненню 28921,20 грн. (57842,40 грн. / 2).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо” частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо” до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 57842,40 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315; р/р № 26003000001 в АБ “Експрес-Банк”, м. Одеса, МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання „Облпаливо" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1; код ЄДРПОУ 30514975; п/р 26009013006930 в ПАТ “Сбербанк Росії”, МФО 320627) суму збитків від нестачі вугілля в розмірі 28921/двадцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять одна/грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 913/дев'ятсот тринадцять/грн. 50 коп.
3. У задоволенні решти частини позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо” до Державного підприємства „Одеська залізниця” відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2015 р.
Суддя В.С. Петров