ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.10.2015Справа №910/15019/15
За позовомДержавної іпотечної установи
до 1) Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», 2) Національного банку України
провизнання договору частково недійсним
Головуючий суддя Смирнова Ю.М.
Судді Головіна К.І.
Стасюк С.В.
Представники:
від позивачаСакідон А.О. - представник
від відповідача-1Ковалевський А.В. - представник
від відповідача-2Таболін О.С. - представник
Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та Національного банку України про визнання недійсним договору застави майнових прав б/н від 10.08.2011 в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний правочин суперечить положенням ст.ст. 586, 588 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про заставу», оскільки такий правочин укладено без згоди позивача як заставодержателя за попереднім договором застави - Договором застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/15019/15 та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 справу №910/15019/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Смирнова Ю.М., суддя Головіна К.І., суддя Стасюк С.В.
В судовому засіданні 15.09.2015 оголошувалась перерва до 06.10.2015.
В судове засідання, призначене на 06.10.2015, представник позивача з'явився, позов підтримав.
Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує. У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що позивачем не надано доказів наявності станом на дату укладення спірного правочину відомостей в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про обтяження предмету застави за Договором застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008, а тому в силу ч. 2 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» забезпечення за спірним договором є чинним.
Крім того, відповідачем-1 подано суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Відповідач-2 проти позову заперечує, вказуючи на відсутність станом на дату укладення спірного договору відомостей в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про обтяження предмету застави за Договором застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
15.10.2008 між Державною іпотечною установою (як кредитором) та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»; позичальник) укладено кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) (надалі - Кредитний договір), за умовами якого кредитор надає позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700000000,00 грн (кредит рефінансування) та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.
В п. 1.3 Кредитного договору сторони передбачили необхідність укладення між кредитором та позичальником договору застави майнових прав за іпотечними кредитами, які відповідають вимогам до кредитів на суму, що становить не менше 120% від суми кредиту рефінансування згідно п.1.1 цього договору.
15.10.2008 між Державною іпотечною установою (заставодержатель) та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №7/1-З (надалі - Договір застави №7/1-З), відповідно до п. 1.1 якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами та договорами забезпечення, зазначеними у додатку №1 до цього договору.
В додатку № 1 до Договору сторони погодили перелік відповідних кредитних договорів та договорів забезпечення (укладених між відповідачем-1 та фізичними особами), права вимоги за якими передано у заставу за Договором застави №7/1-З.
Відповідно до п. 1.1 Договору застави №7/1-З майнові права сторони за домовленістю оцінюють у еквіваленті 840000000,00 грн.
За змістом п. 1.3 Договору застави №7/1-З надане у заставу майно забезпечує виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за кредитом, наданим згідно з кредитним договором №7/1 від 15.10.2008, та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю у повному обсязі кредит рефінансування, а також сплатити відсотки за користування ним та суми штрафів та неустойки в разі їх витребування заставодержателем.
Пунктом 6.1 Договору застави №7/1-З встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором та цим договором.
Поряд з цим, 10.08.2011 між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (заставодавець) укладено договір застави майнових прав (надалі - Договір від 10.08.2011).
Відповідно до п. 1.1 Договору від 10.08.2011 предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними та фізичними особами (кредитні договори), перелік яких наведений у додатках №1 та №2 до цього Договору, що є його невід'ємними частинами. Станом на 01.04.2011 заборгованість за кредитними договорами становить 20911198159,09 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.
Майнові права сторони за домовленістю оцінюють у розмірі 10455599079,55 грн (п. 1.2 Договору від 10.08.2011).
У відповідності до п. 1.3 Договору від 10.08.2011 боржниками щодо заставодавця є юридичні і фізичні особи, перелік яких наведено у додатках №1 та №2 до цього Договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 6.1 Договору від 10.08.2011 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що укладений між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» Договір застави майнових прав від 10.08.2011 в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008, суперечить положенням ст.ст. 586, 588 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про заставу», оскільки такий правочин укладено без згоди позивача як заставодержателя за попереднім договором застави - Договором застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008.
У зв'язку з наведеним, позивач вказує на наявність підстав для визнання недійсним Договору застави майнових прав від 10.08.2011 в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008.
У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За змістом ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, майнові права Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008, виступають також предметом застави за укладеним пізніше Договором застави майнових прав від 10.08.2011.
Тобто, фактично в даному випадку має місце наступна застава відповідного майна (майнових прав).
За приписами ст. 588 Цивільного кодексу України наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про заставу» наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу.
Отже, з огляду на положення ст. 588 Цивільного кодексу України та ст. 18 Закону України «Про заставу», наступна застава вже заставленого майна допускається, зокрема, якщо інше не встановлено попереднім договором застави.
Згідно з п. 3.4.3 Договору застави №7/1-З заставодержатель зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.
Сторонами не заперечується, що згода на передачу майнових прав, які є предметом застави за Договором застави №7/1-З, в наступну заставу Державною іпотечною установою (як заставодержателем відповідних майнових прав) не надавалась, а тому твердження позивача, що відповідач-1 не мав права без згоди позивача передавати у заставу відповідачу-2 відповідні майнові права є обґрунтованими.
Водночас, суд відзначає, що правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань регулюється положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
За змістом ст.ст. 11, 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.
Із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №47803444 від 08.09.2015, наданого Державним підприємством «Національні інформаційні системи» на запит суду, вбачається, що реєстрація обтяження, яке виникло на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 Договору застави №7/1-З від 15.10.2008, була здійснена 16.02.2015 за №15083831, тобто після укладення між відповідачами спірного Договору застави майнових прав від 10.08.2011.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відзначає, що вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення).
Належних та допустимих доказів існування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про обтяження, яке виникло на підставі Договору застави №7/1-З від 15.10.2008, станом на 10.08.2011 (тобто на дату укладення між відповідачами спірного договору застави) матеріали справи не містять.
Наданий позивачем витяг №214478284 (а.с. 15 том ІІ) не є належним та допустимим доказом існування у Реєстрі відомостей про попереднє обтяження спірного майна, оскільки такий витяг сформовано 28.10.2008. У Витязі з реєстру, який було надано на запит суду, запис про реєстрацію обтяження на підставі Договору застави №7/1-З від 15.10.2008 раніше, аніж 16.02.2015, відсутній.
Суд відзначає, що предметом дослідження у даній справі є наявність чи відсутність обставин, з якими положення законодавства пов'язують можливість визнання недійсним спірного договору. Застосування положень ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» стосовно чинності відповідного забезпечення пов'язується виключно із фактом наявності або відсутності у Державному реєстрі відомостей про попереднє обтяження рухомого майна на момент вчинення правочину та не ставиться в залежність від причин, з яких такий запис відсутній.
Питання щодо належності ведення реєстру (в тому числі правомірність виключення відповідних записів) не є предметом розгляду даної справи.
Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів існування станом на 10.08.2011 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження майнових прав Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008, суд дійшов висновку, що в силу ч. 2 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» забезпечення, яке виникло на підставі Договору застави майнових прав від 10.08.2011, зберігало свою чинність.
За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним договору застави майнових прав б/н від 10.08.2011 в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008, задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що у задоволенні позову судом відмовлено з підстав його необґрунтованості, клопотання відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності судом до уваги не приймається.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 12.10.2015
Головуючий суддя Ю.М. Смирнова
Судді К.І. Головіна
С.В. Стасюк