ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.10.2015Справа №910/20311/15
За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 14"
простягнення 247392,66 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача: Селезньова О.О. - представник;
від відповідача Бойков О.С. - представник;
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 14" про стягнення 202744,08 грн. за договором постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №047723/4-05 від 18.08.2004, інфляційних втрат у розмірі 22539,80 грн., 3% річних у розмірі 5998,68 грн., пені у розмірі 5972,89 грн., 10137,20 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг відповідно до умов укладеного між сторонами договору постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №047723/4-05 від 18.08.2004, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість по оплаті цих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20311/15 та призначено розгляд справи на 17.09.2015.
В судовому засіданні 17.09.2015 оголошено перерву до 01.10.2015.
У судовому засіданні 01.10.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2015 надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що між сторонами відсутні договірні відносини стосовно поставки питної води для підігріву, надання послуги з централізованого гарячого водопостачання та водовідведення гарячої води і, відповідно, відсутня узгоджена сторонами методика обліку спожитої послуги з централізованого гарячого водопостачання на підставі показників будинкового лічильника. За твердженнями відповідача, споживачів, мешканців будинку №13 по вул. Тимошенка у м. Києві забезпечує послугою з гарячого водопостачання балансоутримувач центрального теплового пункту № 42 для підігріву води на групу житлових будинків, в тому числі і будинку ЖБК "Арсеналець-14", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Тимошенко, 13-а, ПАТ "Київенерго", з яким у відповідача укладений відповідний договір. Відповідач вказує на те, що відповідно до пункту 18 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, який регламентує визначення обсягу і групування планованих витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, до складу планованої виробничої собівартості теплової енергії включаються: прямі матеріальні витрати: витрати на холодну воду (плануються відповідно до державних і галузевих нормативів (норм), визначених в установленому порядку для технологічних потреб, зокрема підживлення та наповнення мереж, регенерація фільтрів, гідравлічні випробування власних теплових мереж і обладнання, промивання теплових мереж і систем) та водовідведення, що кореспондується з п. 3.13 Правил користування системам централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом від 27.06.2008 № 190 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, згідно якого суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Таким чином, відповідач вказує на те, що вимоги про стягнення вартості послуги з водовідведення гарячої води позивач має пред'являти до ПАТ "Київенерго", якому належить центральний тепловий пункт № 42 для підігріву води на групу житлових будинків, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Тимошенко, 13-а. При цьому, відповідач стверджує про те, що розрахунок наданої послуги з водовідведення гарячої води зазначається позивачем спростовується наданими відповідачем показниками приладу обліку гарячої води, прийнятого до обліку ПАТ "Київенерго", а обсяг спожитої гарячої води за показниками будинкового лічильника відповідача за спірний період складає 24331,25 куб.м, що не відповідає даним Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".
В судовому засіданні 01.10.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
18.08.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 14" (надалі - відповідач, абонент) було укладено договір постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №04723/4-05 (надалі - Договір).
Відповідно до змісту п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.
Згідно п. 2.1.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.
Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків відповідно до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.
Відповідно до п.2.1.6 Договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки на вимогу постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими документами та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.
Згідно п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у 10-тиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.
Пунктом 2.2.4 Договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.5 Договору).
Відповідно до зведеного акту звірки за послуги водопостачання та водовідведення по коду 5-50404 за період з 01.07.2012 - 01.07.2014, який підписаний представниками позивача, вартість наданих послуг по постачанню питної води відповідачу склала 113995,73 грн., а прийнятих стоків - 88748,35 грн.
Також позивачем надано суду реєстр дебетово-інформаційних повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача, розшифровки рахунків абонента та платіжні вимоги -доручення за період з 01.07.2012 - 01.07.2014.
Як стверджує позивач, ним було надано відповідачу послуги на загальну суму 202744,08 грн., з яких відповідачем сплачено 00,00 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
З матеріалів справи вбачається, що для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" було присвоєно відповідачу зокрема абонентський код 5-50404 (постачання води, яка йде на підігрів, та її водовідведення).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих на підставі Договору послуг. За розрахунком позивача, за період з 01.07.2012 - 01.07.2014 у відповідача існує заборгованість у загальному розмірі 202744,08 грн, з яких 113995,73 грн. за питну воду, що йде на підігрів (за кодом 5-50404) та її відведення (стоки) на суму 88748,35 грн.
Стосовно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 113995,73 грн. за постачання води, яка йде на підігрів (код 5-50404) суд відзначає таке.
Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (на підставі якого втратили чинність Правила користування системами комунального водопостачання у містах і селищах України, затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.
В матеріалах справи відсутні докази, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (котельні). Той факт, що на балансі відповідача теплові пункти відсутні, сторонами не оспорюється.
За правилами ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Суд відзначає, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №047723/4-05 від 18.08.2004 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, при цьому й інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.
Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.
Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.
З наведених норм вбачається, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.
Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.
Отже, приймаючи до уваги наведене, господарський суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу, що обліковується за кодом 5-50404 (постачання питної води, що використовується для підігріву) та про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів, на загальну суму 113995,73 грн.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву у розмірі 113995,73 грн. за кодом 5-50404 у період з 01.07.2012 - 01.07.2014, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.
При цьому, суд враховує, що код 5-50404 включає в себе як послугу з постачання питної води, що йде на підігрів, так і послугу з приймання стічних вод (вода + стоки).
Умовами укладеного сторонами договору передбачено не лише надання послуг з постачання питної води, але і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.
Пунктом 1.4 Правил користування № 190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Згідно з п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).
Як визначено п. 1.4 Правил приймання № 37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.
Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Відповідно до п. 2.4 вказаних Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу (позивача).
Так, матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг за кодом 5-50404 (послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання) та існування заборгованості відповідача за надані позивачем у період з 01.07.2012 - 01.07.2014 послуги на суму 88748,35 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені, 3 % річних, штрафу та інфляційних втрат.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті наданих позивачем послуг належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.2. вищеназваного договору, сторонами погоджено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, за змістом укладеного між сторонами правочину, сторонами передбачено інший строк нарахування пені ніж встановлено ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Пунктом 4.5. даного договору сторони передбачили, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника .
Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 2.2.2. (п. 2.2.4) договору, є порушенням зобов'язання, що тягне за собою правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплату неустойки, у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.
Судом було перераховано належну до сплати відповідачем суму пені з урахуванням часткового задоволення позову про стягнення основного боргу на суму 88748,35 грн., у зв'язку з чим за розрахунком суду, з урахуванням положень п.4.2. укладеного між сторонами договору, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 2614,55 грн., а сума штрафу, з урахуванням п.4.5 Договору дорівнює 4437,42 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перераховано належні до сплати відповідачем суми 3% річних та інфляційних втрат, внаслідок чого суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2625,85 грн. та 9866,48 грн. інфляційних втрат.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 88748,35 грн. основного боргу, 2614,55 грн. пені, 2625,85 грн. - 3 % річних, 4437,42 грн. - штрафу та 9866,48 грн. інфляційних втрат.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 14" (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 13, ідентифікаційний код 22885811) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) основну заборгованість у розмірі 88748 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 35 коп., пеню у розмірі 2614 (дві тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 55 коп., штраф у розмірі 4437 (чотири тисячі чотириста тридцять сім) грн. 42 коп., 3 % у розмірі 2625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 9866 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 48 коп., судовий збір у розмірі 2165 (дві тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 85 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 12.10.2015.
Суддя Ю.М. Смирнова