01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25
"06" жовтня 2015 р. Справа № 911/3948/15
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський міськбуд”, Киїська обл., м. Біла Церква
до Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, Київська обл., с. Демидів
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (договір б/н від 21.09.2015)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №1 від 31.12.2014)
27.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський міськбуд” (далі-ТОВ “Білоцерківський міськбуд”/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (далі- ДП “ШРБУ №100” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” /відповідач) про, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зобов'язання відповідача повернути позивачу матеріали від фрезерування в кількості 54 тони згідно додаткової угоди №1 від 07.02.2013 до договору підряду №21-11/12 від 21.11.2013.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, згідно якого просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2015 порушено провадження у справі №911/3948/15 та призначено справу до розгляду на 22.09.2015.
У судовому засіданні 22.09.2015 у розгляді означеної справи оголошено перерву до 06.10.2015.
05.10.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
21.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський міськбуд” (далі-замовник) та Дочірнім підприємством “ШРБУ №100” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (далі - підрядник) було укладено договір підряду №21-11/21 (далі-договір), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи на будівництво укладку асфальтобетонного покриття на площадки Білоцерківський міськбуд за адресою м. Біла Церква, вул. Глиняна, 45а.
Згідно п. п. 1.3., 2.1., 2.3. та 9.2. договору склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику, визначені проектною документацією у порядку, встановленому «Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджених Поставою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005.
Підрядник зобов'язаний розпочати виконання робіт з моменту підписання договору та завершити виконання робіт до 31.12.2012.
Строки виконання робіт можуть змінюватись за згодою сторін шляхом укладання відповідних додаткових угод до договору.
Приймання-передача закінчених робіт оформлюється актом приймання робіт (форма КБ-2в).
07.02.2013 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору підряду №21-11/12 від 21.11.2013 (далі-угода), відповідно до якого сторони погодили, що підрядник зобов'язаний завершити виконання робіт до 29.03.2013, а також доповнили договір пунктом 9.4., відповідно до якого підрядник зобов'язується в строк до 31.05.2013 повернути, а замовник прийняти матеріал від фрезерування, який утворився під час виконання робіт, в кількості 54 тони.
Натомість, відповідач свої обов'язки за договором, з урахуванням внесених додатковою угодою №1 від 07.02.2013 змін, в частині повернення до 31.05.2013 позивачу матеріалу від фрезерування в кількості 54 тони не виконав, відповідний матеріал у визначений договором термін позивачу не повернув.
Поряд з тим, неповернення відповідачем позивачу матеріалу від фрезерування підтверджується поясненнями представника відповідача, наданими у судових засіданнях.
15.07.2015 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою, зокрема, про виконання обов'язку за договором та повернення в семиденний термін позивачу матеріалу від фрезерування в кількості 54 тони.
Посилаючись на те, що відповідач на лист-вимогу не відповів, матеріал не повернув, позивач просить суд зобов'язати Дочірнє підприємство “ШРБУ №100” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський міськбуд” матеріал від фрезерування у кількості 54 тони.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Поряд з тим, згідно ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом вище, сторони, укладаючи додаткову угоду №1 від 07.02.2013, передбачили, зокрема, обов'язок підрядника в строк до 31.03.2013 повернути замовнику матеріал від фрезерування, який утворився під час виконання робіт, в кількості 54 тони.
Водночас, відповідач, заперечуючи проти позову, зауважив та наголосив на відсутності у нього обов'язку по поверненню матеріалу, передбаченого п. 9.4. договору, з огляду на відсутність доказів вибуття з володіння позивача відповідних матеріалів, оскільки в первинній кошторисній документації не зазначено зворотніх матеріалів, що передавались від позивача відповідачу.
З огляду наведеного, підписання сторонами додаткової угоди №1 до договору підряду №21-11/12 від 21.11.2013 свідчить про погодження відповідачем з умовами означених правочинів, зокрема положення п. 9.4. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 07.02.2013, а відтак порушення відповідачем означеної умови договору, з урахуванням визнання відповідачем факту неповернення матеріалу згідно договору, породжує для останнього обов'язок по поверненню матеріалу від фрезерування у строк та у кількості, погоджених сторонами.
Посилання ж відповідача на відсутність у останнього обов'язку по поверненню матеріалу від фрезерування з огляду на те, що при оформленні 29.03.2013 акту форми КБ-2в та довідки КБ-3 сторони не зазначили у таких документах зворотніх матеріалів, що передавались від власника відповідачу, оцінюється судом критично з огляду на виникнення відповідного обов'язку у відповідача з договору підряду №21-11/12 від 21.11.2013, в редакції додаткової угоди №1 від 07.02.2013, з умовами яких відповідач погодився у повному обсязі, підписавши означені договір та угоду.
Водночас, виникнення обов'язку відповідача по поверненню матеріалу від фрезерування, за умовами договору не ставиться в залежність від виконання сторонами зобов'язань згідно п. п. 9.1., 9.2. та 9.3. договору, якими передбачено приймання-передачу виконаних робіт, що є правовідношенням, відмінним від передбаченого п. 9.4. договору обов'язку відповідача повернути матеріал від фрезирування.
Поряд з тим, сторони за додатковою угодою передбачили, що матеріал, повернення якого у строк є обов'язком відповідача, утворився під час виконання робіт за договором, а не є таким, що вибув чи мав вибути з власності позивача та передаватись відповідачу, як помилково вважає останній, що свідчить про безпідставність посилань відповідача на відсутність у останнього обов'язку по поверненню матеріалу від фрезерування з огляду на доказову непідтвердженість вибуття такого матеріалу з власності позивача, а також необхідність захисту порушеного права позивача у порядку ст. ст. 388, 400 та 1212 ЦК України, з підтвердженням та обґрунтуванням означеного відповідною нормативно-доказовою базою.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.
Таким чином, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач умови договору не виконав, матеріал від фрезерування у передбачені договором строк та кількості позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу матеріал від фрезерування у кількості 54 тони, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати Дочірнє підприємство “ШРБУ №100” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, ідентифікаційний код 05423018) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський міськбуд” (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Глиняна, 45-А, ідентифікаційний код 14352286) матеріал від фрезерування у кількості 54 тони.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, ідентифікаційний код 05423018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський міськбуд” (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Глиняна, 45-А, ідентифікаційний код 14352286) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 09.10.2015
Суддя В.А. Ярема