ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.09.2015Справа №910/18267/15
За позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс"
про стягнення грошових коштів
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Демський А.Л. - за довіреністю від 22.06.2015р.
від відповідача: Корнієнко Т.Ю. - за довіреністю від 06.05.2015р.
В судовому засіданні 30 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
В липні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (відповідач) про стягнення 125 247,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані завданням збитків внаслідок користування приміщення за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94.
Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав у задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/18267/15. Розгляд справи призначено на 10.08.2015р.
Ухвалою Господарського суду від 10.08.2015р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 14.09.2015р.
В судовому засіданні 14.09.2015р. у справі оголошено перерву до 30.09.2015р.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
30.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 506,10 кв.м., розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" (балансоутримувач).
За умовами Договору оренди, майно передавалося в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру. Фактична передача майна в оренду підтверджується актом від 30.09.2009 року.
Відповідно до пунктів 10.1 та 10.4 Договору його було укладено строком на 1 рік, що діє з 30.09.2009 року до 30.09.2010 року включно, та у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. А за умовами підпункту 10.6.1 пункту 10.6 Договору, його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Так, щодо продовження дії Договору сторонами укладалися два наступні договори:
- від 24.10.2011 року Договір № 4476/01, згідно п. 2 якого сторони погодили продовжити дію Договору на 365 днів, а саме з 30.09.2011 до 30.09.2012 включно;
- 01.11.2012 року Договір № 4476/02, згідно п. 1 якого сторони погодили продовжити дію Договору ще на 1 рік, а саме з 30.09.2012 року до 30.09.2013 року включно.
У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" звернулося до господарського суду з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву, в якому просило визнати укладений між ним та відповідачем договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 4476 від 30.09.2009 року таким, що діє до 30.09.2016 року та внести зміни до п. 2 Договору № 4476/01 від 24.10.2011 року про внесення змін до Договору № 4476 від 30.09.2009 року щодо терміну дії договору оренди.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року у справі № 910/18971/13, прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 року, укладений між ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, таким, що діє до 30.09.2016 року. Внесено зміни до п. 2 Договору №4476/01 від 24.10.2011 року про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009 року, укладеного між ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву шляхом викладення п. 2 Договору №4476/01 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009 року в новій редакції: "Договір оренди № 4476 від 30.09.2009 діє з 30 вересня 2011 року до 30 вересня 2016 року включно".
Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2015 року у справі № 910/18971/13 рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 910/18971/13 скасовано. Прийнято нове рішення. У задоволенні позову відмовлено повністю.
При цьому, останнім судовим рішенням встановлено, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476 від 30.09.2009 року з урахуванням укладених до нього додаткових угод № 4476/01 від 24.10.2011 року та № 4476/02 від 01.11.2012 року, припинив свою дію 30.09.2013 року.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" у листопаді 2013 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в місті Києві про визнання права користування позивача нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв. м., що розміщені на 1-ому та 2-ому поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, які перебувають на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" до 30.09.2014 року на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 року; про визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в місті Києві на новий строк.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року у справі № 910/21198/13 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано право користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв. м, що розміщені на 1-ому та 2-ому поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, які перебувають на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" до 30.09.2014 року на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 року. Визнано продовженим (пролонгованим) договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в місті Києві на новий строк.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року у справі № 910/21198/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014 року, рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року у справі № 910/21198/13 скасовано щодо задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" про визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 на новий строк. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" у задоволенні позовної вимоги про визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 на новий строк. В іншій частині рішення залишено без змін.
Крім того, Державне підприємство "ЗАВОД 410 ЦА" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" про звільнення та повернення орендованих приміщень (за Договором оренди № 4476 від 30.09.2009 року).
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2015 року у справі № 910/20443/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" звільнити та повернути орендоване державне нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, загальною площею 506,10 кв. м.
Також, 01.01.2010 року між Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (орендар) укладено Договір № 05/10-7 про відшкодування комунальних витрат балансоутримувача по утриманню орендованого нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до 1.1. якого, балансоутримувач надає комунальні послуги, а саме, забезпечення електроенергією та водозабезпечення згідно показників вимірювальних приладів, встановлених орендарем, і тарифів на ці послуги, нерухомого державного майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, загальною площею 506,1 кв.м. (майно), а орендар своєчасно відшкодовує витрати балансоутримувача на виконання вказаних послуг згідно показників приладів та оплаті податку на землю пропорційно до займаної площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, балансоутримувачем за договором.
Договір укладено строком на 1 рік, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (п. 5.1. Договору).
Додатковою угодою № 3 від 19.12.2012 року до Договору № 05/10-7 від 01.01.2010 року продовжено термін дії Договору до 31.12.2013 року.
Позивач стверджує, що після закінчення строку дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 року та Договору № 05/10-7 про відшкодування комунальних витрат балансоутримувача по утриманню орендованого нерухомого майна від 01.01.2010 року відповідач продовжує займати приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, які були об'єктом оренди за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 року. Внаслідок вказаних дій за період з 01.10.2013 року по 30.06.2015 року відповідачем завдано збитки в розмірі 108 470,21 грн. вартості послуг охорони з ПДВ та 16 776,97 грн. податок на землю.
Відповідач у відзиві зазначив, що розмір збитків розрахований позивачем на підставі протоколу договірної ціни на забезпечення охорони і стоянки авіатехніки та авіамайна за 1 добу є не доведеним в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не погоджувався з ним. Крім того, також посилається на те, що Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476 від 30.09.2009 року припинив свою дію 30.09.2013 року.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) шкоди;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Суд відмічає, що надані позивачем довідка вартості охорони приміщення малого ангару (1 поверх), який займає відповідач і податку на землю за період з 01.10.2013 року по 30.06.2015 року та протоколи договірної ціни на забезпечення охорони на 2013 рік та 2014 рік не є належними та допустимими доказам в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують завдані відповідачем збитки.
Крім того, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про недоведеність інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню останнім.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 07.10.2015р.
Суддя Ю.В. Цюкало