ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.10.2015Справа №910/21871/15
За позовом Комунального підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м.Києва
До Київського національного торговельно-економічного університету в особі ректора Мазаракі А.А.
Про розірвання договору
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"
Суддя Лиськов М.О.
Представники :
від позивача: не з'явився
від відповідача: Івасин О.Р. (за довіреністю)
від третьої особи: Черниш Н.Д. (дов. від 05.05.2015 )
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
25.08.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № від 11.08.2015 Комунального підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (надалі - позивач) до Київського національного торговельно-економічного університету в особі ректора Мазаракі А.А. (надалі - відповідач) про розірвання договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21871/15, розгляд справи призначено на 16.09.2015.
11.09.2015 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву.
В судове засідання, призначене на 16.09.2015, представник позивача з'явився та наддав документи на виконання вимог ухвали суду.
В судове засідання, призначене на 16.09.2015, представник третьої особи з'явився.
В судове засідання, призначене на 16.09.2015, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду наддав клопотання про залучення в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва". Суд відмовив в його задоволенні у зв'язку з тим, що вказана особа вже була залучена судом. Представник відповідача, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.10.2015.
В судове засідання, призначене на 07.10.2015, представники відповідача та третьої особи з'явились та надали пояснення по справі.
В судове засідання, призначене на 07.10.2015, представники позивача не з'явились.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
15.05.2009 між Позивачем і Відповідачем укладено договір № 79 про оренду житлового приміщення в буд. № 29а по вул. Жукова (надалі - Договір)
Позивач просить розірвати Договір та зобов'язати Відповідача звільнити житлові квартири № 52, 58-63, 68, 70-73, 78-82, 88, 90-94 за вказаною адресою, загальною площею 603,2 кв.м. та передати його по акту приймання-передачі Позивачу.
Позивач стверджує, що КП «Житлорембудсервіс» не може виконувати умови Договору оренди, у зв'язку з виникненням обставин, за які жодна з сторін не відповідає, а саме, у зв'язку з передачею майна, що знаходилось на балансі КП «Житлорембудсервіс» на баланс КП «Керуюча компанія», яке не є правонаступником прав та обов'язків КП «Житлорембудсервіс», а також з внесенням змін у ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
При цьому, Позивач зазначає, що власником житлового фонду Деснянського району м. Києва, в тому числі приміщень зазначених у Договорі оренди, є територіальна громада м. Києва, а КП «Житлорембудсервіс» було лише балансоутримувачем такого майна.
Відповідно до Розпорядження № 433 Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.12.2001, квартири перелічені у Договорі оренди передано КП «Житлорембудсервіс» на праві повного господарського відання.
В подальшому, 09.10.2014 рішенням Київської міської ради № 270/70 від 09.10.2014 було вирішено КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва та КП по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва передати новоствореному комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» житловий фонд, який був переданий до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.
У зв'язку із виконанням зазначеного рішення, майно що знаходилось на балансі комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва фактично перейшло на баланс до «Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва. Та, оскільки Договором оренди і Додатковими угодами до нього не передбачено правонаступництва, позивач не може виконувати умови договору Оренди.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач посилається на положення ст. ст. 202, 205 Господарського кодексу України, відповідно до яких регламентуються норми припинення господарських зобов'язань. Однак, з урахуванням вимоги Позивача розірвати Договір оренди, до правовідносин, які виникли з Договору оренди, зазначені Позивачем норми ГК України застосуватись не можуть виходячи із наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських, відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При цьому, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено чіткий перелік для припинення договору оренди, а саме: закінчення строку, на який його укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; Ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Таким чином, законодавець фактично визначає чіткий перелік, за яких суб'єкт господарювання не може здійснювати свої зобов'язання з об'єктивних причин, які від нього не залежать. На даний час строк дії Договору оренди не закінчився, викуп (приватизація) об'єкта оренди не здійснювалась, орендар на ліквідовувався та загибелі (знищення) об'єкта оренди не має.
Натомість, законодавцем також визначено можливість розірвання договору оренди, що й просить Позивач.
Так, ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Враховуючи ту обставину, що Відповідач не надав згоди на розірвання Договору оренди за згодою сторін, а також те, що Позивач просить саме розірвати Договір оренди, до таких вимог слід застосовувати положення ст. 188 Господарського кодексу України та положення Глави 58 «НАЙМ (ОРЕНДА)» Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно з положеннями ст. 651, ст. 652, ч. 1 ст. 759, ч. 2 ст. 781, ст. 783 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до п. 1 Договору КП «Житлорембудсервіс» на підставі Постанови Київського виконкому № 9121 від 02.11.1970 передає в оренду квартири під гуртожиток. У зв'язку із необхідністю отримання Постанови Київського виконкому № 1921 від 02.11.1970 р. На протязі 2006-2012 р.р. в межах Договору між Сторонами укладалися Додаткові угоди. КП «Житлорембудсервіс» звернулось до Київради та КМДА, з необхідністю отримання копії даного документу. На зазначені запити, Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація надала відповідь про ненадходження зазначеної постанови на зберігання до архіву Деснянської райдержадміністрації. Також на адресу КП «Житлорембудсервіс» надійшла відповідь від державного архіву м. Києва, в якому зазначено, що у документах фонду Р-1 «Виконавчий комітет Київської міської ради депутатів трудящих» у справі № 934, що має назву «Протокол № 30 від 2 листопада 1970 року стенограми засідання виконкому, рішення № № 1893/1 - 1970 та матеріали до них» виявлено рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 2 листопада 1970 року № 1921, яке має назву «Про тимчасове використання житлової площі під гуртожиток тресту хлібопекарської промисловості». Вказане рішення не містить відомості про квартири, номери яких зазначені у запиті.
Таким чином, Позивач підтверджує факт укладення Договору та його дійсність до теперішнього часу. Постанова Київського виконкому була підставою для Позивача для укладення Договору (п. 1 Договору) та фактично була втрачена і не відновлена Позивачем. Посилання на лист державного архіву м. Києва є безпідставним та таким, що не може бути взятий до уваги з огляду на той факт, що останній містить відомості щодо Рішення виконкому, а не Постанови. Крім того, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому недійсність Договору законодавством не встановлена та його недійсність рішенням суду не визнавалась.
Щодо тої обставини, що на час укладення Договору оренди був відсутній дозвіл територіальної громади м. Києва, та про існування жодного дозволу не було зазначено і в договорі оренди або його додатках.
Згідно з положеннями ст.ст. 526, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому слід зауважити, що Позивачем не надано жодного обґрунтування щодо законодавчих підстав для зазначення у Договорі наявність або відсутність будь-яких дозволів та наявності підстав вважати Договір таким, що суперечить законодавству України.
Договір підписаний директором Гуцало Д.В., який діяв на підставі Статуту КП «Житлорембудсервіс», та скріплений печаткою КП «Житлорембудсервіс». В подальшому до Договору укладалися Додаткові угоди, які в свою чергу були підписані директорами (виконуючими обов'язки) Гуменюк В.О., Бойко І.В., Доманським О.В., Слободянюком О.М., які в свою чергу також діяли на підставі Статуту та які були також скріплені печатками КП «Житлорембудсервіс». В обґрунтування своїх доводів щодо відсутності дозволу територіальної громади на укладення договору оренди, Позивачем навіть не надано Статуту КП «Житлорембудсервіс».
Щодо обставини, що в Договорі оренди не містилось жодного посилання на розмір орендної плати, в той час як орендна плата є однією із істотних умов договорів.
Зазначена обставина не є підставою, яка б не відповідала умовам Договору, не відповідає дійсності. Так, відповідно до п. 8 Договору Орендар перераховує щомісячно до 10 числа наступного місяця плату за орендне приміщення та комунальні послуги на рахунок КП «Житлорембудсервіс». Розрахунок здійснюється з урахування п. п. 9, 10 Договору. Додатковими угодами, які були надані Позивачем - розраховані загальні суми орендної плати та комунальних послуг, а Відповідачем здійснюється плата на підставі укладеного Договору та Додаткових угод.
Щодо прийняття Рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва».
Зазначеним Рішенням, як вже було вказано Позивачем, було вирішено КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва та КП по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва передати новоствореному комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» житловий фонд, який був переданий до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року.
Однак, дане Рішення прийнято з метою реалізації Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» та Рішення Київської міської ради від 16.09.2010 № 12/4824 «Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки» (преамбула Рішення КМР № 270/270).
Аналізуючи зазначені нормативно-правові акти можна чітко зрозуміти, що фактично здійснюються заходи щодо реформування, модернізації та удосконалення галузі управління житлово-комунальним господарством м. Києва та України в цілому, зміна сфер управління, реорганізації всієї галузі управління з метою її поліпшення тощо. Фактично органами державної влади та місцевого самоврядування здійснюється реорганізація цілої галузі, і Позивач, будучи комунальним підприємством яке підпадає під таку реорганізацію, фактично також реорганізовано і частина його майна передана на баланс іншої організації, яка також знаходиться у сфері управління Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації.
У зв'язку із вказаним власник майна не змінився, сфера управління майном не змінилась, натомість змінився лише балансоутримувач майна, що не є підставою для розірвання Договору оренди.
Таким чином суд приходить до висновку, що укладений між Сторонами Договір є діючим, його умови не містять положень, які б свідчили про можливість розірвання в односторонньому порядку. Також, умови Договору не порушуються Відповідачем, а доказів про наявність істотної зміни обставин, якими Позивач керувався при укладенні Позивачем не наведені, так само і не наведені обставини, які б порушували з боку Відповідача умови Договору оренди і стали б підставою для його розірвання.
Відповідно до статтей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову Комунального підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва - відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 12.10.2015
Суддя М.О. Лиськов